НЕ ЗОВСІМ ДИНОЗАВРИ? ДИНОЗАВРИ ТА НЕ ЗОВСІМ? ЗОВСІМ НЕ ДИНОЗАВРИ!

Диметродон (Dimetrodon Cope, 1878) - найбільший хижак початку пермського періоду. Джерело ілюстрації: www.emc.maricopa.edu
Диметродон (Dimetrodon Cope, 1878) - найбільший хижак початку пермського періоду. Джерело ілюстрації: www.emc.maricopa.edu

Ірена МОСКАЛЮК  

Жахливі чудовиська, древні повелителі землі, гидкі безмозкі тварюки, кумедні лускаті валила… Як тільки не називали динозаврів, хто лише не запрошував їх у свої фільми, книги, ігри на роль всесвітнього жахіття, об’єктів вивчення чи друзями людини. Динозаври у будь-якій ролі користуються популярністю й успіхом. І тільки одного, майже, нікому не вдається – заставити читача, гравця чи просто глядача їх боятися…  

  

Як би художники не знущалися над слинявою, оскаленою пащею, як би не описували літератори “жахливу, тупу морду з маленькими очима”, дев’ятеро з десяти читачів чи глядачів впевнені: динозаври – симпатяги! Однак, якщо б оператору ВВС вдалося здійснити документальну зйомку в Кереші Вампіра, чи скажімо, те, як могутній відьмак вуду пробудить дюжину зомбі, то світ здригнеться від жаху. І вимагатиме скинути на Трансильванію чи Гаїті атомну бомбу! А якщо в озері Лох-Нес знайдуть або науковій лабораторії створять плезіозавра і показуватимуть його у лондонському зоопарку, то черги туди будуть записуватись на 16 років в перед… Отож, панове Спілберґ і Крайтоне, та й усі інші, просимо не морочити нам голови тим, що динозаври страшні. Вам би повірили сто років тому, однак зараз ми не віримо, а впевнені у протилежному… (авторка іронізує – ред.)

Але у цій статті хочеться згадати не про динозаврів, а про їх дуже далеких родичів, з якими їх найчастіше з плутають. Синапсиди… Років тридцять тому назад вчені були переконані, що теплокровними тваринами на планеті першими стали птахи, можливо також і близькі до них динозаври, але сьогодні цю застарілу догму спростовано. Синапсиди (Synapsida Osborn, 1903) утворювали клас із двома великими рядами: Терапсиди (Therapsida Broom, 1905) і Пелікозаври (Pelycosauria Cope, 1878). Хоча їх і об’єднюють у один клас, однак сьогодні з’являються обґрунтовані думки, що синапсиди є парафілетичною групою, тобто такою, що розвинулась від різних предків, а у ході еволюції її представники набули спільних ознак. Проте, це є досить суперечливе питання.

Синапсиди були найчисельнішими і найпоширенішими хребетними тваринами у пермському періоді палеозойської ери. Їх традиційно зараховували до рептилій, правда, в них було на диво багато спільних ознак із ссавцями: теплокровність, шерсть, диференційовані зуби, пітні залози і навіть вуса-вібріси – такі, як у кішки… Словом, чим не звірі? Тільки яйця відкладали, але у тому факті немає ніц дивного, адже сучасні качкодзьоб і єхидни також кладуть яйця.

Найяскравішими представниками пелікозаврів були диметродони (Dimetrodon Cope, 1878) – такий собі параящер з парусом на спині, обиватель зарахував би його до динозаврів, однак, він не тільки не динозавр, але й не рептилія! Насправді він близький до нас – ссавців. Усі відомі види диметродонів жили на початку та в середині пермського періоду, на території Північної Америки, і лише один – Диметродон тевтонський (Dimetrodon teutonis (Reisz & Berman, 2001), був поширеним на території сучасної Німеччини. Диметродони були активними хижаками, причому найбільшими у свій час – 3-4 метри в довжину, добре бігали і, звичайно, ж непогано плавали. Вони полювали на наземних тварин, також не гребували і рибою.

У другій половині пермського періоду на зміну пелікозаврам прийшли терапсиди. З характерних представників, знайдених у типових пермських відкладах, можна назвати Фтинозуха протирічного (Phthinosuchus discors) – це був хижий синапсид, завдовжки до 1,5 м. Інший звичний представник, що жив приблизно у той же час – Няфтазух Зекела (Niaftasuchus zekkeli) – дрібна тварина відома за знахідками зубів та неповних черепів довжиною до 8 см. Особливістю цього звірозубого ящера були дуже великі очні западини, а відповідно й очі.

Разом з тим, поруч із синапсидами проживали і рептилії. У пермському періоді звичними рептиліями були власне Анапсиди (Anapsida Osborn, 1903), іноді їх називають ще Парарептиліями (Parareptilia Olson, 1947), підкреслюючи віддаленість від Ромериїд (Romeriida Gauthier et al., 1988), до яких приналежні архозаври, крокодили, змії, динозаври та птахи. Ромериїди зайняли пануюче положення лише у тріасовому періоді мезозойської ери – після пермського вимирання анапсид. Із характерних анапсид можна назвати Парейазаврів (Pareiasauridae Lydekker, 1889) – невеликих рослиноїдних рептилій; Скутозаврів (Scutosaurus) – це були масивні рослиноїдні тварини, 3,4 метрів; Елджінію дивовижну (Elginia mirabilis), яка була дрібною рогатою рослиноїдною твариною.

Що ж трапилось з ними? Справа в тому, що вимирання динозаврів було не єдиною подібною катастрофою – ще задовго до того, у пермському періоді сталась аналогічна біда. Саме тоді й вимерли пухнасті, вусаті і “шаблезубі” синапсиди, повільні й неповороткі анапсиди. Правда, не всі, вижили дицинодонти – прабатьки ссавців та архозаври – батьки динозаврів

Тож з загалом знання, а насамперед точні, – це основа науки, тож не плутайте види, що недалекоглядно чинять необізнані обивателі. Дізнавайтесь більше зі “Станіславівським натуралістом” – час відкривати світ!

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

99 − 89 =