СУХОПУТНІ ХРЕБЕТНІ ПОСТАРІШАЛИ НА 20 МІЛЬЙОНІВ РОКІВ

Викопні сліди невідомої хребетної тварини, датовані 395-им мільйоноліттям від нині. Джерело: http://www.news.nationalgeographic.com
Викопні сліди невідомої хребетної тварини, датовані 395-им мільйоноліттям від нині. Джерело: http://www.news.nationalgeographic.com

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Уже минуло майже чотири роки, як науковий світ сколихнула звістка із арктичного архіпелагу Канади, де було віднайдено скам’янілі рештки унікальної істоти – Тікталіка Роса (Tiktaalik roseae Daeschler, Shubin & Jenkins, 2006). Ця тварина заповнила вакансію між рибами і земноводними, ставши тією проміжною ланкою, якої бракувало. Тепер модель “від плавця до лапи” набула стрункості й матеріальних доказів. Однак наука не стоїть на місці й нова палеонтологічна знахідка ставить більше запитань, а ніж дає відповідей…

 

Вихід хребетних на суходіл. Джерело: http://www.cryptozoology.ru
Вихід хребетних на суходіл. Джерело: http://www.cryptozoology.ru

Кілька днів тому журнал “Природа” (Nature) опублікував статтю польсько-шведської групи вчених, котрі виявили скам’янілі сліди наземної тварини віком 395 мільйонів років! Це відкриття спонукає до цілковитого перегляду моделі “від плавця до лапи”, адже згідно неї, перші наземні хребетні з’явилися 375 млн. років тому. Це, власне, був Тікталік і близькі (на нині ще не відкриті) до нього види, яким передували група рибоподібних видів, до котрої приналежний добре відомий Пандеріхтіс ромбічний (Panderichthys rhombolepis Gross, 1941). Останній жив на 5 млн. років раніше Тікталіка. Модель передбачала, що обидві із цих груп є проміжними, однак, сучасне відкриття на південному сході Польщі – у Карпатах, перетворює “проміжні ланки” у “бічні гілки еволюції”…

Модель "від плавця до лапи". Джерело: http://www.scientific.ru
Модель "від плавця до лапи". Джерело: http://www.scientific.ru

Група варшавських палеонтологів на чолі із доктором Григором Неджведзьким (Grzegorz Niedźwiedzki) у закинутому кар’єрі знайшла уламки породи із відбитками слідів доісторичної тварини, котра жила на початку середнього девонського періоду – 395 млн. Років тому. Спершу науковці сприйняли їх за відбитки плавців кистеперих риб, що є звичайним для цих пластів, проте, при детальному вивченні дійшли іншого висновку – це не риб’ячі сліди. До досліджень долучився відомий шведський палеонтолог доктор Пер Е. Альберґ (Per E. Ahlberg) із університету Упсали. Стало зрозуміло, що перед ними найдревніші відбитки слідів наземної істоти – на 18-20 млн. років древніші за згадані вище “проміжні ланки”. Тварина, яка залишила відбитки своїх кінцівок, мала уже добре розвинені лапи, а не плавці чи напівплавці. Причім, на скам’янілій породі зберігся не просто ланцюжок слідів, а ціла їх низка різних розмірів, які очевидно були залишені тваринами різного віку. Розміри слідів досить сильно варіюють, найбільші з яких досягали 26 см – це завбільшки із долоню дорослого чоловіка! Вчені реконструювали приблизний вигляд тварини, співставивши вигляд викопних кистеперих риб, Пандеріхтіса, Тікталіка, Іхтіостеги та ін. Розмір слідів та відстань між ними вказують на те, що тварина досягала 2-2,5 м у дожину. Нажаль скам’янілих відбитків самих істот так і не знайдено, тож довести, що сліди приналежні саме тетраподам (чотириногим) дуже важко, хоча характер розміщення відбитків типовий для хвостатих земноводних, наприклад саламандр.

Відбитки слідів і реконструкція руху древньої тварни. Джерело: http://www.sciencenews.org
Відбитки слідів і реконструкція руху древньої тварни. Джерело: http://www.sciencenews.org

Порода на якій збереглись сліди – це морські відклади у зоні припливів і відпливів. Автори дослідження вважають, що ця тварина харчувалась тут підчас відпливу, а залишений нею слід, висохши на сонці, був заповнений піском і мулом підчас припливу й таким чином зберігся до наших днів. Науковці відродили гіпотезу, згідно якої наземні тварини все ж таки вийшли на сушу із моря, а не як прийнято вважати нині із прісноводних водойм, на кшталт, озер чи боліт.

Декотрі палеонтологи, зокрема Тед Ешлер (Ted Daeschler) із Філадельфійської Академії природничих наук, вказують на слабкі сторони цього відкриття. Так, тип руху, який реконструюється із відбитків кінцівок, вперше у палеонтологічному літописі з’являється лише у кам’яновугільному періоді – це на 50 млн. років пізніше за чину знахідку (це майже як від ери динозаврів до сьогодення). Припускається, що була допущена помилка при датуванні знайдених слідів.

Як би там не було, але самісінький початок 2010 року уже приніс цікаві наукові звершення і широкі дискусії. Маємо сподівання, що він буде багатим на відкриття і нові досягнення.

admin Written by:

2 Comments

  1. Січень 10, 2010
    Reply

    Недавно одним вухом чув щось по телевізорі про це, але так як чув процентів 10% – то нічого не зрозумів. Прочитав у вас – зрозумів- дякую за чергову цікаву статтю.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

34 + = 44