ГІГАНТСЬКА АКУЛА МЕҐАЛОДОН – ГРОЗА ОКЕАНУ ТЕТІС

Зуб Кархародона, що був знайдений у Івано-Франківську (фото автора)
Зуб Кархародона, що був знайдений у Івано-Франківську (фото автора)

Володимир ТРЕТЯК

По правді, ніколи не знаєш де тебе може спіткати якесь цікаве для науки (або хоча для тебе самого) відкриття… Неодноразово спілкувавшись на цю тему зі своїми колегами, чув багато різних історій про відкриття та знахідки нових для не тільки для країн чи територій, але й для науки видів в місцях, на думку більшості обивателів, далеких від ідеалу чи романтизму. Такими місцями були кухні гуртожитків, баки для сміття, узбіччя великих доріг тощо. Коротше кажучи, багато всякого роду несподіванок трапляється коли їх зовсім не чекаєш.

Одна з таких несподіванок трапилась зі мною жаркого липневого дня, коли більшість моїх друзів та колег подались хто куди, подалі від міського асфальту, а мені трапився один з не багатьох днів без роботи – першої літньої роботи в моєму житті, і мабуть тому такої нудної і нестерпної. День проходив досить нудно – в горизонтальному положенні на дивані за перемиканням каналів телевізора, по якому ніби навмисне показували різного роду відпочинкові місця з великою кількістю зелені і дикої природи. В такі моменти мимоволі замислюєшся над невикористаними митями життя, його швидкоплинністю та іншими подібного роду дурницями… Відчуття реальності було раптово повернуте мені моїм тестем, який ввійшовши до кімнати запитав мене як біолога, чи можу я по зубу встановити тварюку з чиєї пащеки міг отой зуб випасти. Той зуб йому дав знайомий, якому просто цікаво: “Шо то таке”. Не дивлячись на простягнутий мені в поліетиленовому пакеті зуб, в голові чомусь майнула думка про зуб білої акули, який на сьогодні вже перестав бути рідкістю навіть на наших теренах через те що йому приписують цілу купу позивних магічних впливів на щасливого власника, який носить його на шиї як помічний фетиш. Проте, розгорнувши пакет, мені одразу стало соромно за таку думку, а здивування та захоплення в той момент одразу переповнили мою “біологічну” натуру. Це було дійсно захоплююче видовище – в мене на долоні лежав зуб розміром з саму долоню! І за всіма ознаками було видно, що він належав не до найбільших зубів які могла нести велетенська паща його власника, а був боковим, можливо з нижньої щелепи. Ніяких сумнівів не було – у мене в руках був зуб велетенської доісторичної акули – Меґалодона.

Сьогодні можна знайти багато інформації про цю найбільшу в історії нашої планети акулу. Досі тривають суперечки щодо її розміру та ваги. Різні вчені наводять різні дані – починаючи від 12 метрів і закінчуючи фантастичними 35 – а це як мінімум 2 – 3 сучасні великі білі акули. Проте на сьогодні більшість криптозоологів зійшлися на 20 метрах, хоча достеменно розміри залишаться невідомими через хрящовий скелет, який не зберігається, на відміну від зубів з щільної тканини та емалі, що дуже добре костеніють. Щелепи Меґалодона могли мати 1,8 метри шириною і 2,1 м метри висотою і могли спокійно проковтнути, вже вище згадувану, білу акулу повністю. Подібно до сучасних акул зуби ймовірно розташовувались в декількох рядах з поступовою заміною тих що зношувались. Жертвами акули були, ймовірно, примітивні кити цетотерії (древні вусаті кити), вони мабуть заселяли мілководні шельфові моря.

Не вщухають суперечки і навколо таксономічного положення виду, Carcharodon – назва дана Агассізом (Agassiz) в 1843 році і відтоді було прийнято вважати меґалодона предком сучасної білої акули (Carcharodon carcharias), проте сучасні відомості вказують на те що це була сліпа гілка еволюції а тому доцільно віднести даний вид до роду Carcharocles. Уже доведено, що меґалодон існував не так уже і давно: в пізньому плейстоцені або ранньому голоцені, а це 10000 років тому! Але дехто стверджує що ця фантастична акула могла дожити і до наших днів, 1963 року Девід Стерн в своїй публікації “Акули і скати австралійських морів” розповідає про те як досвідчені ловці морських раків з Порта-Стефанса зіткнулись з велетенською акулою довжиною 115 футів (35 метрів), причому автор виключає будь-яку помилку, адже ловці не раз спостерігали китів і китових акул – а отже цією акулою міг бути меґалодон.

Зуби Меґалодона до 17 сантиметрів знаходили в Індії, Океанії (області навколо Австралії, з Новою Зеландією і Новою Каледонією включно), Північній та Південній Америках і деяких Європейських країнах (Австрії, Іспанії, Чехії і інших). Даних щодо знахідок викопних зубів на території України мені не доводилось бачити. Зуб, який потрапив до моїх рук був добутий в піщаному кар’єрі на території Тернопільської області, а знайдений вже при пересіванні піску в Івано-Франківську на будівництві звичайним підсобником. Приємно, все-таки, що на якийсь час він потрапив до мене і я зробив декілька знимок. Тепер немає жодних сумнівів, що кілька мільйонів років тому, коли мілкі води океану Тетісу прогрівались теплим сонцем, найбільші акули мешкали і на території сучасної України. Хочеться сподіватись що це далеко не остання знахідка зубів Меґалодона з наших теренів.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

19 Comments

  1. Липень 9, 2010
    Reply

    Раджу відвідати Івано-Франківський краєзнавчий музей, там в першій кімнаті ліворуч є зуб. Так само зуб українського мегалодону є в Луганскьому краєзнавчому… А ще в кількох приватних колекціях.
    Стосовно цього зуба дивую стан збереження (чи то якість фото така, що приховує недоліки).
    А у світі відомі зуби довжиною понад 18 см.

  2. Липень 9, 2010
    Reply

    Дякую, пане Дмитре.
    Інформації про Меґалодона справді не бракує, навіть досить фантастичної та контраверсійної. А “станіславівський зуб”, на правду, був у хорошому стані.

  3. Липень 23, 2010
    Reply

    Пане Дмитре, після ідентифікації, автор допису повернув знахідку власнику, тому подальша її доля невідома, можливо зуб десь припадає порохом на полиці вдома, а можливо і кому був проданий…

  4. Михайло
    Грудень 30, 2015
    Reply

    Вибачайте за запізнілий на кілька років коментар. Ви пишете, що знахідок зубів мегалодона обмаль. То може Вас зацікавить ще один такий факт – у створеному мною музеї є подібний акулячий зуб приблизно того ж розміру, що й на Вашому фото. Проте краї зубчасті, а внизу збоку кріпиться маленький аналогічний зубик, очевидно змінний. Переданий він мені із вже ліквідованої нині школи с.Новоселиця Чигиринського району Черкаської обл. Знайдений був попереднім вчителем історії десь в околицях села, тому точного місця знаходження я не знаю. Хоча прочесавши околиці, знайшов на краю села на городі мезозойські белемніти. Город розташований на схилі високого правого берега р.Тясмин. Саме тут починається схил Українського кристалічного щита (колишнього острова) до лівобережного Дніпровського прогину, нині низовини. Більшу частину мезозою і кайнозою цей прогин був заповнений морем – у Черкасах і нині на дніпровських пляжах можна часто знайти скам’янілі зуби дрібних акул (5-0,5см). Але зуб такого розміру і характеру мені тут ніколи не траплявся та й в інших музеях області вони відсутні.

    • Вересень 27, 2017
      Reply

      Просто чудово!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

97 − 90 =