Андрій М. ЗАМОРОКА
Час біжить – він поспішає у невідоме, залишаючи нам лише згадку давно минулих днів, які, наче осіннє листя, підхопив і поніс вітерець. Наша пам’ять бавиться з нами у веселу забавку, підкидуючи, серед холодної і сніжної зими, побляклі спогади з гарячого літа. От і “Станіславівський натураліст” вирішив здійснити своєрідний flashback Галицьким національним природним парком.
Вітер, трави, дерева… Пряний запах степу. Ковилове море, що утікає зпід ніг. Глибока синява неба і пронизливий крик канюка. Це Касова Гора.
Сюрчання коників у високих травах, мерехтіння крил метеликів, синє море шавлії. Скелі гаряче дихають полуденішнім сонцем і медовий запах диких груш. Усе це “Камінь”
Блиск гіпсових кристалів, згадка давнього океану, уламки первісної історії. Прохолода дарована посеред серпневого дня. То є печери у скелях Поділля.
“Моське око” кольору бірюзи, прозоре, наче кришталь, майже бездонне, завше холодне і ніколи не замерзає… От таке воно Озерце.
Народжена з карпатських джерел, сповнена бурхливих вод, прорізана міріадами порогів тече норовлива Лімниця до Дністра…
Тихий шум буків, нестримні співи лісового птаства – давні вартові Мединських скель.
Серце давнього Галича в одному ритмі із дикою природою.
Завітайте у Гальцький національний природний парк!
Гарно там, літом обов’язково відвідаю парк. А як туди доїхати, звідки заходити, чи відкритий він для всіх відвідувачів, години роботи ?
Пане yAnTar, парк відкритий для всіх бажаючих. Адреса: вул. Галич Гора, 1, м. Галич, Івано-Франківська обл.
[…] ініціативи працівників наукового відділу Галицького національного природного парку 21 серпня 2007 року з метою реабілітації і подальшого […]
[…] ми отримали офіційне запрошення від нього приїхати до Галицького національного природного парку досліджувати кажанів. Насправді, реальність […]
[…] Зі встановленням у 1944-му році чергового тоталітарного ладу, про заповідання довелось забути на довгі 35 років… Комуністична партія і її вожді взяли курс на нещадну експлуатацію природних ресурсів. Касова Гора впала жертвою їх ненажерного апетиту – її більшу південно-східну частину було розорано і втрачено назавжди; 1965-го у її підніжжі збудовано греблю, котра перекрила ріку Гнила Липа та зведено індустріального монстра – Бурштинську електростанцію. Нижня частина “Касової Гори” була залита Бурштинським водосховищем. Але цього виявилось замало і радянські чиновники розпочали дачний наступ на це диво природи, під їх егідою також відбувалось активне заліснення схилів “неужиткової гори”… На додачу, те, що залишилось не сплюндрованим відвели під пасовища і сінокоси… Але думка про заповідання Касової Гори теплилася у думках багатьох вчених, зокрема академіка Юрія Шеляга-Сосонка, який доклав багато зусиль аби дослідити і заповісти “Касову Гору”. Трапилась ця знаменна подія 1975-го року, тоді було створено пам’ятку природи республіканського значення і заповідано малесеньку ділянку гори – всього 7 гектарів західноподільського ковилового степу… Дослідники довший час намагалися розширити межі заказника, проте, це їм не вдавалося аж до 1988-го року, коли до наявної заповідної території було приєднано ще 58 гектарів (загалом – 65 га – авт.). А у 2004-му році Касова Гора увійшла до складу Галицького національного парку. […]