AD ALTEREUM MENTE CAPTORUM*

* Щоб розумом глибоко осягнути – лат.

В'їзд у Галицький Національний Природний Парк
Галицький Національний Природний Парк запрошує!

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Кілька тижнів тому “Станіславівський натуралісТ” опублікував враження про поїздку до музею Природи Галицького Національного Природного Парку, сьогодні ми пропонуємо Вам продовження цієї теми – інтерв’ю з начальником наукового відділу Парку паном Володимиром Бучком. Інтерв’ю було записане ще підчас відвідин музею у січні, проте, наша редакція вирішила спершу розповісти про музей.

Журнал Станіславівський натуралісТ


Краєвиди Галицького НПП: Касова Гора - найдавніша заповідна територія Галичини (світлина Володимира Бучка)
Краєвиди Галицького НПП: Касова Гора - найдавніша заповідна територія Галичини (світлина Володимира Бучка)

“Станіславівський натуралісТ”: Пане Володимире, після захоплюючої екскурсії, хотілося б розповісти нашим читачам про те, як створювався музей. З чого усе розпочалось?

Володимир Бучко: Ідея створення музею природи зародилась у мене ще у студентські роки, коли я навчався у Чернівецькому університеті. Але, самі розумієте, усе це потребує значних людських і фінансових затрат, то й мрія залишалася мрією… Тільки через багато років, після мого повернення до Галича, я звернувся до гендиректора–наукового керівника Національного заповідника “Давній Галич” пана Береговського О.Б. з пропозицією організувати природознавчий музей. Великий плюс був у тому, що музей історії у них уже існував, тому нічого принципово нового вигадувати не довелось. Було виділено приміщення. У Національному заповіднику були деякі експонати, я додав декотрі свої, своїх знайомих – оформили експозицію. Це власне було приурочено до десятиліття заповідника, яке відзначали у 2004 році.

Краєвиди Галицького НПП: Ріка Лімниця (світлина Володимира Бучка)
Краєвиди Галицького НПП: Ріка Лімниця (світлина Володимира Бучка)

“Станіславівський натуралісТ”: Яким же чином музей перебрався до Галицького Національного Природного Парку?

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Володимир Бучко: О, це, взагалі, прикра історія. Виною всьому недалекоглядність івано-франківських обласних чиновників, яких обурила природознавча експозиція у музеї Національного заповідника “Давній Галич”. Мовляв: “…Це ж митрополичі палати – святе місце, а Ви тут волюнтаризмом і самодіяльністю займаєтесь”… Хоча звідки функціонерам і апаратникам знати, що сам митрополит Андрей Шептицький займався природознавством і створював перші заповідники у Галичині і Карпатах! Тож завдяки “найяснішому велінню “згори” довелось згорнути експозицію. Таким чином, музей не проіснував і року. А у 2005 році було створено Галицький Національний Природний Парк. Завдяки розумінню і лояльності директора Парку пана Бориса Терешкуна, музей було перенесено до Галицького Національного Парку. Спершу, то буда маленька кімнатка, а тепер, бачте, три великі зали, сучасний дизайн, прекрасна експозиція…

Краєвиди Галицького НПП: Одна із численних печер (світлина Володимира Бучка)
Краєвиди Галицького НПП: Одна із численних печер (світлина Володимира Бучка)

“Станіславівський натуралісТ”: Знаю, що до формування музейної експозиції був залучений Державний Природознавчий Музей Національної Академії Наук України…

Володимир Бучко: Взагалі, якщо перелічувати усіх причетних, то музей, фактично, є спільним проектом і Галицького Національного Парку, і Державного Природознавчого Музею у Львові (далі ДПМ – ред.), і Національного Заповідника “Давній Галич”, і Галицької райдержадміністрації – усі вони приклалися до його створення. Безперечно, виключно, важливу роль у формуванні нашої експозиції зіграв ДПМ. По-перше, директор музею пан Чорнобай Ю.М. радо пішов нам на зустріч, схваливши угоду про співробітництво, по-друге, зі сховищ ДПМ, нам, було надано численні експонати, які Ви можете бачити у вітринах, по-третє, то є неоціненні консультації та допомога в ході робіт над нашим музеєм. Причому, маємо віддати належне, пан Бокотей А.А. – головний хранитель фондів ДПМ – особисто підібрав і доставив зі Львова до Галича усі експонати…

Краєвиди Галицького НПП: Скельно-печерний комплекс Поділля (світлина Володимира Бучка)
Краєвиди Галицького НПП: Скельно-печерний комплекс Поділля (світлина Володимира Бучка)

“Станіславівський натуралісТ”: Тобто, якщо взяти, скажімо, ось цю сову у вітрині, то вона, виходить, припадала пилом у сховищі, а тепер експонується тут…

Володимир Бучко: Ні, вона там “не пилилася” – у сховищі є спеціальні умови зберігання, які передбачають консервування експонату і неможливість потрапляння до нього ні пилу, ні світла, а ні вологи. Декотрі, із представлених тут експонатів, були зібрані ще при житті графа Володимира Дідушицького – їм уже по півтора століття. А от, згадана Вами сова, має дуже цікаву історію. Це рідкісна Сова сипуха (Tito alba). У далекому 1951 році у м. Галич її було вбито і доставлено до Львова, де й зроблено опудало, а тепер вона – уже як експонат – повернулась додому. Та дуже прикро, що після того випадку у 1951 році, Сову сипуху більше ніколи не знаходили у нас. Дехто схильний вважати, що цей вид цілком зник із наших теренів.

“Станіславівський натуралісТ”: І на останок – в яку суму обійшлися орґанізація та облаштування музею?

Володимир Бучко: (Сміється) Скажу так: для орґанізації музею були залучені переважно власні кошти Парку, завдяки старанням директора пана Бориса Терешкуна.

 

На цьому ми із паном Володимиром не розійшлися, а продовжили розмову про центр реабілітації диких тварин, що створений при Парку, але то вже інша розмова, яку “Станіславівський натуралісТ” опублікує згодом.

Автору буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit

admin Written by:

3 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 61 = 64