ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ ДИКИХ ТВАРИН

Андрій М. ЗАМОРОКА

“…9.05.2008 р. У реабілітаційний центр Галицького НПП поступив Крук (Corvus corax L.)… Знайдений і підібраний молодим пташеням… Поведінка зовсім ручної тварини. Птах, коли голодний, вільно літає на території садиби парку, голосно нагадуючи про себе. Нікого і нічого не боїться… 10.06.2008 р. Почав вперше самостійно брати їжу, до цього був годований з рук. 23.06.2008 р. Зранку птаха не було… Покинув територію садиби і більше не повертався. Птах цілком адаптувався до життя у природі…” Наведені цитати із журналу спостережень реабілітаційного центру, “Станіславівський натураліст” аж ніяк не міг залишити по за своєю увагою. Тож пропонуємо Вашій увазі продовження інтерв’ю із начальником наукового відділу Галицького національного природного парку паном Володимиром Бучком, яке ми розпочали ще з відвідин музею Парку.

Журнал Станіславівський натуралісТ

“Станіславівський натураліст”: Пане Володимире, продовжуючи нашу розмову, розкажіть про Центр реабілітації диких тварин.

Володимир Бучко: Власне, Центр діє при нашому Парку з 2008-го року. До нас дуже часто приносять поранених тварин з питанням: “Шо то воно таке є?” Незнаючи ні виду, а ні його біології, людина, що випадково підібрала скалічену чи немічну тварину, задається питанням: “Що робити далі?” Таких тварин, як правило, умертвляють, виготовлюють з них опудала, у кращому випадку передають у зоопарки або пересувні звіринці, де вони утримуються до смерті. Ми запропонували альтернативу – надання кваліфікованої ветеринарної допомоги, відновлення та повернення тварин у дику природу.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

“Станіславівський натураліст”: Як виникла ідея створення центру?

Володимир Бучко: Ідея виникла тоді, коли до нас потрапили перші тварини – це були пташенята хижих птахів, які випали з гнізд: Яструби малий (Accipiter nisus L.) і великий (Accipiter gentilis L.), Боривітер звичайний (Falko tinnunculus L.). Усіх їх принесли влітку 2007 року. Після того, як вони досягли дорослого віку, їх було відпущено на волю. У тому ж році, скаліченим, знайдено Канюка звичайного (Buteo buteo L.) із роздробленою плечовою кісткою. У дикій природі він би не вижив, тому його поселили у вольєрі реабілітаційного центру. Зрештою, у 2008 р. вирішено створити, на базі Галицького національного парку, Західноукраїнський центр реабілітації та реінтродукції диких тварин. За згоди і цілковитого розуміння директора парку – пана Бориса Терешкуна, було виділено кошти для спорудження вольєрів, придбано морозильну камеру і корми.

“Станіславівський натураліст”: У чому полягає робота Центру?

Володимир Бучко: До нас потрапляють хворі, скалічені тварини та їх дитинчата, тож, зрозуміло, що ми надаємо їм невідкладну допомогу: проводимо щеплення та лікування. За тваринами доглядає працівник наукового відділу інженер-зоолог. Якщо тварина іде швидко на поправку, то ми її довго не утримуємо у Центрі, а випускаємо на волю, адже у нас не зоопарк. Проте, бувають і прикріші випадки, які не дозволяють тварині вижити у природі, тоді вона залишається у Центрі назавжди. Наприклад, 3.03.2008р до центру привезли Куріпку сіру (Perdix perdix L.) зі зламаним крилом – птах, вночі, потрапив під колеса автомобіля. Після зіткнення, з розповіді водія, осліплена світлом, була легко спіймана. До поступлення утримувалась на господарстві у цього ж водія близько двох місяців. На крило наклали шину, але від непрофесійних дій воно зрослося не правильно і куріпка не може літати, тому випуск у природу є не можливим.

“Станіславівський натураліст”: Розкажіть, будь ласка, про успіхи реабілітаційного центру?

Володимир Бучко: За час існування Центру тут утримувалося 19 видів тварин, з яких 12 отримали належне лікування і випущені у дику природу – це борсук, осоїд, яструб великий, яструб малий, костогриз, канюк і вечірниця руда та інші, 4 види – лисиця звичайна, соня сіра, ліскулька, боривітер звичайний – знаходяться на етапі реабілітації і будуть випущені у дику природу після одужання, ще 3 – лелека білий, канюк звичайний і сіра куріпка – будуть утримуватися до їхньої смерті, оскільки вони скалічені й не можуть самостійно проживати у дикій природі.

“Станіславівський натураліст”: Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє.

Володимир Бучко: Хочеться, аби Центр реабілітації працював, розширювався, розвивався і виконував поставлені перед ним завдання. Наші найпевніші результати – це врятовані життя диких тварин. Плануємо розпочати роботи з розмноження у неволі й випуск у природу звичайних і рідкісних тварин. Проводити еколого-просвітницьку роботу зі школярами та студентами, що сприятиме розвитку туризму у реґіоні.

“Станіславівський натураліст”: З якими проблемами Ви стикаєтеся в процесі орґанізації функціонування реабілітаційного центру?

Володимир Бучко: Перш за все, – це фінансування. На сьогоднішній день бюджет Галицького НПП не дозволяє утримувати ту кількість тварин що поступають у Центр. Часто-густо, працівникам доводиться власним коштом закуповувати корми і медикаменти для тварин. Не вистачає вольєрів для утримання тварин. Є необхідність покращення умов утримання звірів і птахів, які вже знаходяться у Центрі. Тому ми будемо раді будь-якій спонсорській та меценатській допомозі…