Андрій М. ЗАМОРОКА
По збізі кількох днів, як до редакції “Станіславівського натураліста” надійшли матеріали про те, що міфічною чупакаброю може бути росомаха, їх було передано фахівцю-зоологу. Світлини слідів невідомої тварини – орієнтовно росомахи, з притаманною науковцю точністю, зроблені паном Тарасом Кісілем, які прискіпливо вивчив начальник наукового відділу Галицького національного парку пан Володимир Бучко. Ми отримали його відповідь щодо приналежності слідів, і як обіцяли, розміщуємо коментар.
Ранок п’ятниці четвертого вересня, у науковому відділі Галицького національного парку пожвавлення – іде підготовка до експедиції на Червону Гору поблизу села Старі Скоморохи – найвищу точку Галицького району Івано-Франківської області, висота якої становить 350 м над морем. Метою виїзду є пошук популяції Відкасника осотовидного (Carlina acaulis L.) – рідкісного виду, що підлягає охороні. Я відволікаю пана Володимира Бучка від нагальних справ і пропоную розглянути світлини надані паном Тарасом Кісілем. Задля “чистоти експерименту” не повідомляю пана Володимира про припущення пана Тараса, що сліди належать росомасі, а навпаки пропоную версію слідів вовка. Пан Володимир, лише глянувши на світлини, мою ідею відкинув зразу ж. Натомість він впевнено арґументував, що вони належать борсуку (Meles meles (Linnaeus, 1758), причому великому самцю. Перш за все, що впадає у очі, то ширина відбитка мозоля стопи – він у кілька разів ширший, за свою довжину. Відповідно увесь слід є широким, що не притаманно ні для родини собачих, а ні для котячих, які могли б водитися на Львівщині. Сліди схожі на такі ж ведмедя, проте значно менші, тому варіант з ведмедем був відкинутий зразу ж. Форма сліду, його розміри – 10 см, чіткий відбиток кігтів – це риси притаманні для борсука. На підтвердження він показує світлини аналогічних відбитків із теріологічної бази даних Галицького національного парку.
Нарешті я розповідаю йому про припущення, що сліди належать росомасі. На це пан Володимир відповідає, що ймовірність появи росомахи в Україні є мізерною, адже наші терени далекі від природного ареалу цієї тварини. При його розширенні, росомах мали б виявити спершу у Білорусі або Польщі, а тільки тоді уже в Україні, адже міграція можлива лише через Полісся. Проте, таких фактів немає. Щодо слідів, то вони у борсука і росомахи подібні, оскільки ці види є близькими родичами і належать до родини куницевих, рівно як і згадувані раніше ласки, тхорі і куниці.
Зрештою, для того аби довести існування росомахи в Україні слід отримати куди більш переконливі докази, а ніж відбитки слідів. До них відносяться шерсть, послід, світлини і відео тварини, проте найпереконливіший – це здобута жива або мертва тварина.
цікаво 🙂
Ще б, є люди, що прекрасно розбираються у слідах тварин. Можна лише позаздрити.
Доброго всім вечора! Це чудово, що до справи долучились зоологи.
Все ж хотів зазначити, що свідки, котрим мною було показано фото і борсука зокрема, все ж впевнено спинялись на зображеннях лише росомахи. І ще, щодо можливої міграції, то я не просто згадував Далекий Схід, там живе більш світла й руда за забарвленням шерсті росомаха, на відміну від тієї що живе на півночі Європи. І про можливість поступового її переміщення саме з цих околиць (Далекого Сходу) є подібні випадки на території Росії (республіка Татарстан, див. попередні статті).
Адже цей випадок не поодинокий, і упевнений не останній. Хотілося б щоб у наступний раз провели ретельне рослідування не любителі, чи журналісти, а фахівці відповідного напрямку, тобто зоологи. Адже тварина бесперечно існує, а чи це буде борсук, чи росомаха, вважаю, в любому випадку це мало б викликати жвавий інтерес у науковців.
З повагою, Тарас Кісіль.
Зв’язку між знайденими слідами на околиці села і твариною, що проникла у обійстя немає. Там був борсук – так кажуть вчені, а у селян злодійством могла займатись й інша тварина…
Щодо далекосхідної форми росомахи, то я більше схильний до Європейської – відстані менші, а це важливо…
Що цікаво, для росомахи відстань не перешкода. На вигляд вона незграбна, а запросто за рік , а то й за зиму подолає більше тисячі кілометрів. При потребі вона спокійно за день може подолати більше 50 км, особливо зимою по снігу. На своїй “батьківщині” одна росомаха одноосібно може контролювати площу близько 2000 км кв., і ревно її охороняти від зазіхаючих побратимів.
Пане Тарасе, не буду з Вами сперечатись, проте у екології є таке поняття, як закон оптимуму Шелфорда, згідно якого кожен живий організм (навіть не вид!) має критичні межі свого існування. Вони зумовлюються параметрами і значеннями величин екологічних факторів, тобто за межами цих значень організм або гине сам, або не здатен давати потомство, або потомство не виживає… Межа значень величин екологічних факторів для росомахи визначається бореальною зоною, а в Україні ця зона наявна лише у Карпатах вище 750-800 м над морем. Тому виникає дуже багато запитань щодо можливого поширення росомахи на нашій території з чисто екологічної точки зору…
Не хотів би аби дискусія перейшла у пусте русло, хоча зауваження досить слушне та не зовсім вірне. За своїми фізіологічними особливостями проживання в певних кліматичних зонах, росомаха не поступається таким відомим нам видам як ведмідь, вовк, білка, рись, лось. Сучасний ареал поширрення Gulo gulo суттєво звузився і в межах бореальної зони і основною причиною став антропогенний фактор. Хоча колись росомаху можна було зустріти і в більш південних теренах (наприклад Підмосков’ї, в тому ж Татарстані). А от на теренах Північної Америки росомахи проживають і по сьогодні навіть за межами бореальних зон.
Різкі кліматичні зміни (аномальні морози, повені, дощові зими, посуха і т.ін.) та інтенсивний наступ людської діяльності (вирубка лісів, збільшення сільськогосподарських угідь, масове мисливство і т.д.), все це призводить до зменшення площ нормального існування особливо великих диких тварин. Не виключення тут і росомаха. Саме такі фактори спонукають до міграції та появи деяких видів тварин іноді поза межами типових для них екосистем.
Росомаха, як і медвідь сторониться людської присутності, та коли виникають проблеми з їжею, набирається сміливості “погосподарювати” на людських обійстях.
Якщо у нас можуть проживати такі види як рись, вовк, ведмідь то і росомаха теж, лиш було б їй тут чим прохарчуваись. А ось тут питання й справді риторичне. Цей звір має неабиякий апетит. Саме тому, поява росомахи на теренах України може стати справжнім “лихом” для звичайних селян. Адже дикої живності навряд чи їй буде достатньо. Це однаково, якби у нас завелись тхорі, розміром з вівчарку…
Та я не зовсім про це очікував почути у цьому диспуті, та й взагалі мене дивує майже повна пасивність не пересічних читачів, а саме фахівців у цьому напрямі. Мені доводилось спілкуватись з тими хто потерпів чи бачив цього звіра (хочу наголосити – бачив!), та як мені було прикро коли дізнавався, що окрім усіляких журналістів з ними ні разу (!) не провів запит жоден кваліфікований зоолог. Чому? Думаю це сучасний стан нашої науки… Більше ніж впевнений, що як не цієї то наступної весни трапиться десь, щось подіпне, а люди й не знатимуть що робити, як діяти. То я знаю, що варто, і як зробити гіпсові зліпки слідів, зібрати якщо є зразки шерсті чи посліду. І мені дуже було б шкода, коли цю тварину хтось тай підстрелить.
Варто було б бути більш згуртованим нашим інститутам, і залишити свої координати у сільських радах сіл України, де трапились ці події та прилеглих теренах. А на випадок повторення “розбійних нападів” чи свіжих свідчень провести більш активні, навіть би сказав негайні фахові кроки. Думаю і результат тоді буде інший, і не зявлятимуться казки про “чпакабру”.
З повагою.
Пане Тарасе, біда у тому, що невистачає доказів. Науковці “кивнуться” коли, хто таки підстрелить цю тварину – хтось потім напише статтю про новий вид, бо буде матеріальне підтвердження… А зараз за це ніхто не візьметься, бо кожен дорожить своїм авторитетом і ніхто не хоче аби до нього причепили принизливу лейбу “криптозоолога” – людини, яка шукає міфічних істот.
Ну от, що й казав поки тут \тиша\, а вже нові відомості подібних розбоїв тепер на теренах Хмельницької області. Ні це не борсук (вони не мігрують)… А от росомаха – запросто. І коли ж наша наука українська перестане бути страусиною. Чуть, що – і голову у пісок, начебто і немає… Сумно…
Пане Тарасе, ніхто ж не стверджував, що розбої чинить борсук… Лише сліди, на Ваших світлинах, належать бурсуку…
Зовсім свіжа інформація! Тепер події відбуваються і під Києвом, на лівому березі Дніпра (біля Борисполя). Теж є свідки, що бачили звіра. Так, як його описали там свідки, то це не хто інший, як росомаха. Дуже сподіваюсь, що комусь таки вдасться зняти його на відео.
Пане Тарасе, напади на кролів і курей трапляються щорічно по всій території України і у 90% випадків винуватцями є куниці або тхорі – це селянам дуже добре відомо. Інші 10% – це ласки, коти, собаки, лисиці і навіть ведмеді…
Для ствердження того, що це росомаха, а відомостей про її поширення в Україні немає, – потрібні беззаперечні докази, якими є лише здобута тварина. Інші – фото, відео, шерсть, сліди, послід тощо – це лише опосередковані, яких, до слова, також немає.
Будемо сподіватись, що у невдовзім часі картина проясниться і усе стане на свої місця.
ну чому ж немає? Є у нас сліди, шерсть і жертви… сліди, до речі, согодні сусід знайшов. показував, де щось задушило його кота. сліди не собачі – це точно. схожі деже на той, що на фото. це не може бути борсук – він не полаамав би наші клітки і не потяг би кролів. тож якщо все-таки хтось ХОЧЕ розібратися, що за тварина, то ласкаво просимо у Щасливе, недалеко Борисполя.
Пані Людмило, сліди визначав фахівець і його висновок – це борсук. У компетентності пана Володисира Бучка немає підстав сумніватися – він кваліфікований вчений. А я кщо у Вас є шерсть, то запакуйте її у поліетиленовий пакетик і у поштовому конверті надішліть нам, а ми передамо її фахівцям на визначення. Ідентифікацію по одній волосині не гарантуємо, тому варто надіслати пучок шерсті.
а можна адресу, на яку надіслати шерсть?
Звичайно, пані Людмило, – наша адреса: st-naturalist@rambler.ru
Насколько мне известно из украинской прессы, клочок шерсти находится и в редакции издания “Факты и комментарии”. Почему бы зоологам не взять их на экспертизу?
Пане, Вікторе, якщо згадана Ваи ґазета має у розпорядженні матеріальні докази, то нехай передасть у найближчий університет чи інститут, де є зоологи хребетних тварин. Однак, не кожен зоолог зможе провести визначення за пучком шерсті, тому потрібно відшукати кваліфікованого фахівця, котрий має досвід польових досліджень. З іншої сторони, і я про це уже писав, ніхто не ризикуватиме своєю науковою репутацією аби довести існування росомахи в Україні лише за пучком шерсті. Єдино можливий варіант – це здобути мертву або живу тварину у природі.
щойно почув по радіо, що здобули рівненського” чупакабру”, облаштувавши місце його частого полювання (обійстя) електрострумом. і що приїздили зоологи і ветеринари, які ідентифікували звіра як гібрид вовска з собакою. от би череп у колекцію. хоча б у який зоомузей!!!!!! але залишається питання: хто це визначив? я знаю в Україні лише одного зоолога, який за черепом скаже, чи то гібрид, чи пес чи вовк…..
Це, звичайно, цілком можливо, пане Ігоре, однак без належного вивчення черепа, та й самої тварини, ми можемо лише теоретизувати…
для Ігор Заг: на рівненщині ту тварину (собако-вовка?) оглядав Андрій Трохимчук, завідувач відділу хижих тварин Рівненського зоопарку
Для адміна (“Межа значень величин екологічних факторів для росомахи визначається бореальною зоною”):
Витяг з Червоної книги Білорусі: (http://redbook.minpriroda.by/blacklistanimals.html)
РОСОМАХА
Регионально исчезнувший (RE)
В ХVII—XIX вв. росомаха встречалась в смешанных и лиственных лесах Беларуси, Польши и Украины. В этот же период зарегистрированы ее встречи в лесостепных районах и лесной зоне. С территории Беларуси вид исчез в середине XIX в.
Пане Mykola, впродовж ХІІІ-XIX століть тривав, так званий, малий льодовиковий період, коли кліматичні зони були зміщені на південь і захід, а це означає, що бореальні умови були у більш низьких широтах, ніж то є зараз. Це міг бути один із факторів проникнення росомахи на південь…
[…] дикій природі трюфелями полюбляють ласувати борсуки, ведмеді, ну і звичайно, дикі свині, які по запаху […]