НОВИЙ ВИД БЕЗНОСИХ МАВП ІЗ М’ЯНМИ

Новий вид мавп Рінопітек Страйкера (Rhinopithecus strykeri Geissmann, Lwin, Aung, Aung, Aung, Hla, Grindley et Momberg, 2010). Джерело ілюстрації: http://www.sciencedaily.com

Андрій М. ЗАМОРОКА
  

Світ дізнався про непересічну знахідку зі сторінок “Американського журналу із приматології” (American Journal of Primatology), де міжнародна група біологів навела опис нового виду мавп – Ринопітека Страйкера (Rhinopithecus strykeri Geissmann, Lwin, Aung, Aung, Aung, Hla, Grindley et Momberg, 2010). Вчені одразу оголосили вид таким, якому загрожує небезпека, адже м’янмійці полюють на цих мавп заради їжі та хутра… 

Ріка Н'маї Гка, де приматологам вдалось знайти новий вид мавп Рінопітека Страйкера. Джерело ілюстрації: http://kachinblade.blogspot.com

Добігаючи свого завершення, 2010-й рік нас все більше і більше тішить цікавим і неординарними відкриттями у маммалогії – науці про ссавців. Не минуло й місяця із моменту публікації опису нового, вперше за чверть століття, хижого ссавця із Мадаґаскару – Манґусти Дурела (Salanoia durrelli Durbin, Funk, Hawkins, Hills, Jenkins, Moncrieff et Ralainasolo, 2010), як з’явився опис Ринопітека Страйкера. Нові види Вищих Приматів (Haplorrhini Pocock, 1918), на відміну від ряду Хижих (Carnivora Bowdich, 1821), востаннє виявляли у 2008 році – це зокрема дрібна мавпа Уакарі Айреса (Cacajao ayresi Boubli, da Silva, Amado, Herbk, Pontual & Farias, 2008) із тропічних лісів у басейні Ріу-Неґру. Проте, великих мавп зоологи не знаходили уже давно. Зрештою, більшість біологів вважають, що нових знахідок з-поміж великих ссавців більше уже не буде, тому свої пошукування спрямовують на дрібні види, які ведуть прихований спосіб життя, наприклад, Комахоїдні (Insectivora Bowdich, 1821), Гризуни (Rodentia Bowditch, 1821), Рукокрилі (Chiroptera Blumenbach, 1779) тощо. 

Впродовж 20082009 років приматологи – біологи, які вивчають приматів, вели дослідження Ґібонів (Hylobatidae Gray, 1870) на території М’янми (колишня Бірма – авт.) і, опитуючи мисливців із дрібних гірських сіл, дізнались про те, що у горах проживають Безносі мавпи Ринопітеки (Rhinopithecus Milne-Edwards, 1872). Таке повідомлення розпалило ентузіазм у вчених, адже Ринопітеки відомі лише із територій Китаю та В’єтнаму… Отож, заручившись фінансовою підтримкою двох природоохоронних фондів, вчені спорядили експедицію у Східні Гімалаї у штаті Качін, що на північному-сході М’янми. Шлях вів біологів у глухі села та неходжені ліси у верхів’ї ріки Н’маї Гка, котра є притокою ріки Іраваді (вона ж Аєярваді – авт.), на самісінькому кордоні із Китаєм, що проліг високо в горах… 

Мотузковий міст через ріку Н'маї Гка. Джерело ілюстрації: http://www.kachinnet.net

Невеличким етнічним групам м’янмійців: Лав Вав та Лісу, добре відомі безносі мавпи, адже ці ссавці входять у меню місцевих людей, то ж на них полюють… У мові Лав Вав ця мавпа називається “Мюк на ток те”, а у мові Лісу – “Мей нвоаг”, що у першому та у другому випадках означає “Мавпа із відсіченим носом”. 

Перший екземпляр Ринопітека Страйкера до рук дослідників втрапив у селі Паше. Двоє мисливців, пополудні 6 березня, самі прийшли до вчених, а чутка про приїзд іноземців, які хочуть купити “мавпу з усіченим носом”, швидко розлетілась по довколишніх селах, і повідомили, що у лісі заклали капкан і упіймали потрібну біологам мавпу. Наступного дня експедиція вирушила на оглядини, проте, до того часу шкіру із тварини зняли, а м’ясо передали кухарям. То ж зоологи лише познимкувати випатрану шкіру і, неторгуючись, придбали її – цей екземпляр самця оголошено голотипом (першим зразком, на котрий повинні рівнятися усі інші – авт.) й передано у Музей Антропологічного Інституту при Університеті Цюриха, Швейцарія. Ще три екземпляри, точніше те, що від них залишилось – черепи самця і самки та сумку пошиту зі шкіри мавпи, місяцем раніше, вчені отримали від мисливця із села Хтантан. 

Шкіра випатраної мисливцями мавпи Рінопітека Страйкера (Rhinopithecus strykeri), яка оголошена голотипом. Джерело ілюстрації: Geissmann and al., 2010

Ринопітек Страйкера – це відносно великий вид мавп. Довжина тіла голотипу разом із головою становить 55 см, а довжина хвоста – 78 см, бачте, що хвіст на 140% довший за тіло, а це не притаманно для інших Ринопітеків. Хутро забарвлене у чорний колір, за винятком білого волосся вух, бороди та черева. Волосся на грудях й довкола обличчя має слабкий коричневий відтінок. Саме ж обличчя голе із рожевою шкірою. 

Поширений Ринопітек Страйкера лише у гірських лісах вздовж ріки Мав – притоки верхів’я ріки Н’маї Гка, і обмежений, з обох сторін, вододільними хребтами заввишки понад 2-3 тисячі метрів над морем. Загалом, ця мавпа є східно-м’янмійським ендеміком, який еволюціонував у цілковитій ізоляції від інших видів роду Ринопітек. Вченим стало відомо лише п’ять місць у горах, де мисливці полювали на мавп, вони розташовані в межах висот 1700-3100 метрів над морем. Цей діапазон включає різну рослинність, зумовлену гірською поясністю, зокрема на висоті 1800-2400 метрів гори вкриті прохолодними дощовими листяними лісами, вище, у проміжку 2100-2700, – зростають мішані ліси, а на висоті понад 2700 хвойні ліси із Ялиці білої (Abies alba Miller), точно такої ж як і у Карпатах. Як стверджують мисливці, Ринопітеки Страйкера на літо міґрують високо в гори, а взимку, коли випадає сніг, спускаються у долини. Зі слів мисливців, вчені приблизно оцінили чисельність нового виду – 260-330 особин, що розподілені між трьома групами. Стурбованість вчених про майбутню долю Ринопітека Страйкера викликає той факт, що вони мають незначний ареал розповсюдження – близько 273-х квадратних кілометрів і на них ведеться полювання. Зокрема, за 2009 рік мисливці повідомили про 13 впольованих мавп цього виду. За підрахунками вчених, така інтенсивність полювання за останні 18 років (три покоління мавп – авт.) уже скоротила чисельність Ринопітека Страйкера на 90%… 

Слід зазначити, що об’єктом полювання мисливців, є не лише Ринопітеки Страйкера, а й інші мавпи, наприклад, Ланґура Шортрідґа (Trachypithecus shortridgei Wroughton, 1915), Макака ведмежа (Macaca arctoides (I. Geoffroy, 1831), Макака асаменська (Macaca assamensis (M’Clelland, 1840), Макака резус (Macaca mulatta (Zimmermann, 1780), Макака свинохвоста (Macaca leonina Blyth, 1863). 

Тривожні висновки науковців мають досить вагоме підґрунтя, однак, фундаментальні закони екології та ґенетики кажуть, що будь-який вид на малій території приречений на вимирання, а це означає, що популяції такої великої мавпи повинні бути більшими і займати більший ареал. Тож у майбутньому вченим ще належиться дослідити Ринопітека Страйкера.

admin Written by:

8 Comments

  1. Maria
    Жовтень 29, 2010
    Reply

    Ви б spellchecker собі якийсь поставили, чи що. Уже не вперше зустрічаю у статті оипски і пропуски літер.

  2. Жовтень 29, 2010
    Reply

    Пані Maria, якщо Ви помітил помилку, то вкажіть, будь ласка, де саме в тексті вона знаходиться, адже ідеальних людей не існує і від помилок ніхто не застрахований

  3. Жовтень 31, 2010
    Reply

    Ви уж вибачте, але цей мавп дууууже схожий на Звєрєва! Чи може навпаки 😉

  4. Жовтень 31, 2010
    Reply

    Як з котрої сторони дивитися, пане/пані Iam Hater 🙂 .

  5. Maria
    Листопад 2, 2010
    Reply

    Помилка незначна, але впадає у вічі.
    “популяції такої великої мавпи повинна бути більшою”

  6. Листопад 2, 2010
    Reply

    Дякую, пані Maria, – виправив. Текст перероблявся кілька разів, тож з’явились певні неузгодження.

  7. Листопад 14, 2010
    Reply

    Maria Says:
    29 Жовтень 2010 at 12:12.
    Ви б spellchecker собі якийсь поставили, чи що. Уже не вперше зустрічаю у статті оипски ???….

    panji Marija svojih pomilok ne bacitj??

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + = 10