ЧУПАКАБРА: ХТО ВИНЕН У ЗАГИБЕЛІ КРОЛІВ?

Маленька ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766) вагою всього 75 грам злегкістю здатна розправитись із трикілограмовим кролем! Вона перекушує сонну артерію, випиваючи кров, що витікає з рани. Точнісінько як і міфічна "чупакабра"...
Маленька ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766) вагою всього 75 грам злегкістю здатна розправитись із трикілограмовим кролем! Вона перекушує сонну артерію, випиваючи кров, що витікає з рани. Точнісінько як і міфічна “чупакабра”…

 

Руслан ЖИРАК  

Мене завжди потішають всілякі небелиці з присмаком псевдосенсаційності, непідкріплені нічим змістовнішим і реальнішим, ніж чиясь хворобливо багата уява, народні переконання, позбавлені елементарних базових знань чи релігійні вірування. А галичани, якщо в щось вірять, то вже настільки сліпо, що переконати їх в протилежному, чи хоча б змусити призадуматись і спокійно проаналізувати побачене чи пережите, практично неможливо! Чи не тому, у нас побутує стільки всіляких оповідок про міфічних створінь, у невідворотну силу яких вірять і малі, і старі? Одразу пригадується “дієвість” на вразливу людську психіку розповідей-лякалок, скажімо, біля карпатської ватри, про чугайстра, мавок, лісовиків, бабаїв, дідьків та інших подібних “істот”, які так вправно забирають сон і змушують серце калатати сильніше…

Здавалося б що тут дивного, кожен вірить у що хоче і як хоче, тим паче, коли бракує знань чи віри у власні сили і можливості… Але одна справа, коли подібні історії і чутки поширюються, скажімо, селом чи присілком, від “горе-очевидців”, найпоширенішим і віками перевіреним способом – за допомогою народного ОБС (“одна баба сказала”), а значно інша, коли подібну інформацію поширюють ті, кого слухають і кому, хоча б трохи, довіряють – це ЗМІ. Звичайно, кожен думає про власний піар і рейтинг чи матеріальну винагороду і будь-що хоче побачити сенсацію навіть там, де її близько нема, але при цьому варто, як на мене, хоча б різносторонньо висвітлити побачене чи почуте, нормально пояснити і навести якісь перевірені фактичні дані, аби підкріпити сказане чи написане.

Міфічний пуерториканський козячий упир - чупакабра
Міфічний пуерториканський козячий упир – чупакабра

Кілька днів тому на одному з телеканалів у випуску вечірніх новин знову почув про “нову сенсацію” в світі живої природи і науки, яку звісно ж, не міг залишити без уваги: мовилось про міфічного, страшного звіра, злісного хижака і кровопивцю – Чупакабру! У сюжеті повідомлялося, що під Києвом, в Бориспільському районі, в одному із сіл з’явилася загадкова істота, яка ночами нищить свійських тварин. Зі слів телевізійних журналістів, в селі виявлено десятки замордованих кролів, сотні вбитих курчат і покусаних свиней! Самі жителі населеного пункту настільки шоковані, що переказують один одному страшні історії із неймовірною швидкістю і “правдивістю”, наводять численні “факти” про те, як і де бачили “вбивцю” і практично нема тих, хто б, якщо не стикався з чудовиськом особисто, то не повірив на слово, сусідам… Що вдієш, такі вже вони, наші селяни, як каже мій файний колєґа…

Тільки селищний голова (мабуть посада зобов’язує), один з тих не багатьох, хто називає історії про чупакабру порожніми балачками. Місцеві ветеринари не такі категоричні, вони начебто і припускають, що це можливо тхір або ласка, щоправда, за їх словами, колись на місці тамтешньої сільради було величезне звалище, то ж варіант мутантів тут не відкидають (далі цитата): “Що там зараз – ніхто ж не знає, може щось і виросло!!!…”

Довідка
Чупакабра – міфічний хижак, який калічить і вбиває свійських тварин: кіз, овець, курей, собак, кролів, свиней… В перекладі з іспанської слово означає “козячий вампір” або “той, що ссе козячу кров”. Спочатку феномен чупакабри з’явився в Пуерто-Ріко в 1975-му році, коли на одній із ферм за одну ніч загадковим чином загинули всі кури, в яких не залишилося ні грама крові. Пізніше чутки про пташиного вампіра поширилися в США і в Мексиці, а тоді вже і у нашій Європі. За свідченнями “очевидців” чупакабра – великий монстр заввишки 130-150 см, на ногах якого по 3 великі пальці з довгими кігтями, тіло як у велетенського вовка без шерсті, але з товстою сіро-коричневою шкірою, чотири ікла в пащі довжиною 5 см, очі яскраво-червоні. Дехто описує його чи її як двоногого динозавра, чи вказують на подібність з кенґуру. Хосе Мартін – псевдодослідник-уфолог з Пуерто-Ріко – називає чупакабру “аномальними біологічними особинами” і вважає їх результатом складної генетичної маніпуляції виконаної людьми. Дехто не виключає, що мова йде про невідомий науці вид, оскільки тваринний світ вивчений не повністю. За деякими, ну вже аж надто екзотичними, версіями чупакабра втекла з секретної військової бази США, де начебто, проводилися генетичні експерименти. А такий собі чилійський архітектор Дагоберто Коранте стверджує, що три такі істоти втекли з лабораторії NASA!!!

До слова, це вже не перше подібне повідомлення, такі повідомлення про походеньки чупакабри – вони фіксуються і передаються ЗМІ з повторюваністю, якій можна позаздрити, і охоплюють уже практично всю Україну! Кліпи і псевдофотографії переповнюють Всесвітню мережу, а на всіляких форумах люди жваво обговорюють те, чого нема і бути не може.

Трохи витрачеоного часу у Photoshop і лемур перетворюється на кровожерлеву чупакабру! Багато людей повірило цій ілюстрації...
Трохи витрачеоного часу у Photoshop і лемур перетворюється на кровожерлеву чупакабру! Багато людей повірило цій ілюстрації...

Не склало великих труднощів і мені знайти та переглянути в Інтернеті репортаж журналістів телевізійної служби новин каналу 1+1 про львівську чупакабру… У сюжеті “Галицький Дракула” повідомляється (далі цитата): “Дивна тварина нападає на обійстя людей і вбиває кролів і курей, страховисько ламає клітки і перекушує шиї своїх жертв, випиває кров і складає їх рядком, при цьому діє вночі і дуже тихо…”. Тим, хто не бачив даного випуску новин чи не має змоги переглянути його, постараюся коротенько передати його зміст, оскільки матеріал і справді “вартісний”!

У сюжеті йдеться про те, що дивні напади на кролів і курей відбулися в чотирьох районах Львівщини, зокрема показано і описано “витівки” чупакабри у містечках і селах Золочівщини. До прикладу, у Глинянах від нічних набігів чудовиська постраждало п’ять господарств. На підтвердження вищесказаного далі цитата журналіста: “Люди налякані, на вулицю увечері вони зайвий раз не виходять, дітей і поготів не випускають, до лісу по ягоди не йдуть, бояться, щоб міфічна істота не почала нападати на інших свійських тварин або ж на людей… Щодо версій, хто може тероризувати господарства, то їх кілька: найпопулярніша, але найміфічніша – начебто з приватного звіринцю одного із багатіїв втекла екзотична тварина схожа на кенґуру; також, кажуть, що кролячі розбої може вчиняти росомаха, а найреальніша версія – вбиває кролів і курей дикий пес”….

Ось і ще один Photoshop-шедевр чупакабри...
Ось і ще один Photoshop-шедевр чупакабри...

Аби підняти Вам настрій, а разом з тим і “довести”, який же “страшний” той звір, наводжу слова (мовою оригіналу) однієї місцевої ґаздині – пані Марії, 18 кролів якої стали черговою жертвою міфічної істоти, яку тут називають чупакабром: “– Він не іно кров їв, він ше і м’ясо їв, йому котре підійшло – напевно він дуже голодний вже був, бо де в кого лиш кров виссов…” Але не тільки люди бояться таких візитів…У сюжеті показано бідного наляканого дворового собаку, який, зі слів його господині, після відвідин нічного непроханого гостя наче голос утратив із переляку вже три дні не гавкає!

Як боротися з тим “злом” люди не знають…”Якби ми знали шо, то можна з тим боротися, а так ми не знаємо коли яка засада може бути як ми не знаємо звідки воно появиться” – говорять місцеві селяни. Далі в кадрі з’являються очевидці – пані Мирослава, яка натрапила на кролячого терориста серед білого дня (мовою оригіналу): “Почула, що на мене хтось пристально дивиться, я оглянулася на городи – дивлюся таке тіпа кози, тіпа кенґуру, воно почало тікати, вже стало і давай тако, точно кенґуру ногами в сторону тікати”… Місцевий лісник (як “компетентна людина”) дикої тварини не бачив, проте запевняє, що чув її голос (цитата): “Вило так, як вовк похоже, я ще такого голосу не чув…”

Образ козячого упиря добре комерціалізується, а для бізнесу необхідно постійно підігрівати інтерес потенційного споживача. Навіть "науку" придумали - криптозоологія...
Образ козячого упиря добре комерціалізується, а для бізнесу необхідно постійно підігрівати інтерес потенційного споживача. Навіть "науку" придумали - криптозоологія...

Далі наводимо слава журналістки: “Комендант міської ради, проаналізувавши географію нападів, висуває версії, де може ховатися міфічний кровопивця: “Вони живуть всі в районі озера, що називається, по місцевому, за стадіоном, який межує неподалік околиці лісосмуги, яка розташована за очисними міськими спорудами”. Саме тут шукатимуть дивну тварину, Але після того, як отримають відповідні дозволи на можливий відстріл”. Ну як: посміялися чи повірили?

Такі то от “новини” – версій багато, цікаво і смішно, а правди нема… Так би мовити матеріал до роздумів…

Ще раніше, в травні місяці, різноманітні ЗМІ повідомляли про жахливе чудовисько, яке душить кроликів під Львовом. Серед версій загибелі кролів у селі Підгірці на Львівщині на будь-який смак – від містичної чупакабри і невдячних земляків до кролячого грипу!!! Селяни стверджують, що бачили на подвір’ях руде чудовисько без шерсті й хвоста, нібито гібриду бульдога і вовка, яке за описами нагадує чупакабру.

Перші повідомлення про чупакабру на території України датуються ще серпнем 1990 року, яку, нібито бачила група підлітків на околиці Кременчука на березі Дніпра. Кременчуцький монстр був близько метра заввишки і нагадував кенґуру, у нього були маленькі передні кінцівки і невеликий хвіст, очі великі, червоного кольору і маленький ніс! Істота начебто видавала дивні звуки схожі на дитячий плач і залишала на піску трипалі сліди, схожі на пташині… Мені лише цікаво, що треба з’їсти чи випити, щоб таке привиділося…

Навіть сяк-так припасовані у Photoshop оленячі роги коту, можуть викликати зацікавленість у людей із вразливою психікою. Чим не чупакабра?
Навіть сяк-так припасовані у Photoshop оленячі роги коту, можуть викликати зацікавленість у людей із вразливою психікою. Чим не чупакабра?

В 2003 році повідомленнями про чупакабру рясніли шпальти місцевих ґазетівок на Тернопільщині, на зразок “Мисливці за привидами (і так кілька серій)”, про ці події писали “Факти” і показували телеканали у випусках новин. Йшлося про те, що навесні того року, в одному із сіл Збаразького району Тернопільської області, хтось чи щось почало масово знищувати в сільських господарках кролів, причому стверджувалося, що місцеві ґазди і ґаздині знаходили знекровлених тваринок задушеними і акуратно викладеними неподалік клітки… На пошуки цієї “нечисті” було залучено навіть міліцію, але пошуки виявилися безрезультатними. Тернопільського “монстра” “селяни-очевидці” описали як людиноподібну істоту, оброслу шерстю, зі страшним лицем і великими зеленими очима. Йому навіть прізвисько придумали – “кудлатик”!

Якась чупакабра на Коломийській ратуші (світлина надана нашим читачем yAnTar - http://yablog.org.ua/)
Якась чупакабра на Коломийській ратуші (світлина надана нашим читачем yAnTar - http://yablog.org.ua )

На одному з численних Інтернет-сайтів присвячених темі Тернопільської чупакабри вдалося прочитати, що однією з версій місцевих дослідників була така: “…Це зовнішня форма, яку вибирають інопланетяни, щоб приховати свою справжню суть…”. Тут також наводяться слова двох місцевих біоенергоінформтерапевтів (виявляється існують ще й такі спеціалісти-дослідники!), які щотижневику “Місто” так “пояснили” ситуацію: “Це не що інше, як матерія чи істота (на цитованому Інтернет-ресурсі приводиться слово “сущность”) з паралельного світу, яка пробирається в наш через енергетичні “нори” – провали. Чому вона вибрала кролів – сказати важко, мабуть, щось їй в них підходить найбільше”… Таке от кваліфіковане пояснення “фахівців”!

А ось так усе воно виглядає у Photoshop (світлина надана нашим читачем yAnTar - http://yablog.org.ua/)
А ось так усе воно виглядає у Photoshop (світлина надана нашим читачем yAnTar - http://yablog.org.ua/ )

До слова, про компетентність схожих псевдонауковців-уфологів (даруйте за скептицизм, але він обґрунтований) і про появу “НЛО” в Верховинському районі обов’язково напишу ближчим часом, – так би мовити, пригадалося…

Захопившись такими побрехеньками, вирішив дослідити хорологію (поширення – ред.) цього підступного “драпіжніка” (польською Drapieżnik – хижак – ред.) на території України, бо спочатку закрадалася думка, що таке можна “побачити” тільки у нас, на Заході України, де як відомо, мешканці особливо забобонні і в усьому, що не можуть тверезо і фактично пояснити, намагаються побачити щось надприродне, гріховне, на зразок “кінця світу”, “всевишньої кари” і тому подібне. Однак, вдалося з’ясувати, що чупакабра з’являвся вже і запорізьким туристам на березі ріки Танасу́ в Криму! Як бачимо, то або чупакабра настільки серйозно захопилася нашими українським курчатами і кроликами, або міфічні історії в людській уяві можуть справді творити дива!

А тепер, як і личить справжнім, фаховим виданням про живих істот і природу, до яких скромно відносимо і себе, “Станіславівський натураліст” спробує популярно, зрозуміло, хоч і можливо дещо “сухіше і приземленіше” але правдиво і науково обґрунтувати факти загибелі курчат, кроленят і можливо іншої дрібної свійської живности…

На наш погляд, у подібних випадках винуваті не якісь чупакабри, прибульці чи чиясь уява, а більш реальні і відомі науці представники тваринного світу, зокрема родини куницевих: тхори, куниці, ласки… Описані у ЗМІ ознаки загибелі кролів та курчат збігаються зі способом полювання куницевих. Отож, до родини Куницевих (Mustelidae G. Fischer de Waldheim, 1817), яка до слова, є найчисельнішою за кількістю видів – 56 – в ряді Хижі ссавці (Carnivora Bowdich, 1821), належать переважно дрібні хижаки, більшість з яких веде наземний спосіб життя, окремі види перейшли до напівводяного. Довжина тіла від 11 см у ласки й до півтора метра у калана, маса від 75 г до 45 кг. Самці в середньому на 25% більші за самок. Тіло витягнуте, гнучке, відносно коротке, часто масивне, наприклад, у борсука чи росомахи. Кінцівки короткі, п’ятипалі. Кігті не втягуються; у деяких видів між пальцями є плавальні перетинки. Підошви кінцівок покриті волоссям, мають голі подушки, або цілком голі. Голова невелика, на короткій, але дуже рухомій шиї. Очі середніх розмірів, або великі. Вуха маленькі, рідше великі, з округлими вершинами. У водних видів вушні раковини сильно зредуковані. Кількість зубів (28-38) значно змінюється у різних родів, головним чином, за рахунок передкорінних і корінних зубів. Ікла і хижі зуби розвинені дуже добре. Куницеві можуть завдавати великої шкоди курникам. Серед них багато цінних хутрових звірів. Хутро, як правило, густе, пухнасте, з м’яким підшерстям. Забарвлення хутра різноманітне, а густина шерсті змінюються впродовж сезонів.

Чорний або лісовий тхір (Mustela putorius Linnaeus, 1758)
Чорний або лісовий тхір (Mustela putorius Linnaeus, 1758)

Чорний або лісовий тхір (Mustela putorius Linnaeus, 1758) – досягає довжини близько 40 см, довжина хвоста – близько 15 см, маса тіла до 1,5 кг. Самки в 1,5 рази менші. Тіло витягнуте, кінцівки короткі, закінчуються гострими довгими кігтями. Хутро блискуче, бурувато-чорне, по боках дещо світліше. Трапляються кольорові аберації від рудого до білого. Під хвостом знаходяться протоки специфічних анальних залоз, які виділяють спеціальний секрет, що надає тхорам різкого неприємного запаху. Самка народжує 4-6 малят. Статевозрілими стають в річному віці. Може утворювати плодючі гібриди із степовим тхором і норкою європейською Mustela lutreola Linnaeus, 1761. Чорний тхір поширений майже по всій Європі і практично по всій Україні (за винятком Криму). Живиться дрібними ссавцями і птахами середніх і крупних розмірів. В літературі наявні дані про те, що Тхір чорний може живитися кролями! Він найчастіше заселяє невеликі лісові масиви, закинуті поля і узлісся, трапляється біля водойм. Може селитися в міських парках. В науковій літературі повідомляється, що вид схильний до синантропії.

Одомашнена альбіносна форма чорного тхора називається фуро або фретка – (Mustela putorius furo) Linnaeus, 1758. У них однаковий диплоїдний набір хромосом (40), а вивчений і описаний каріотип світлого або степового тхора має 38 хромосом. Саме тхір-фуро, а не горностай, увіковічений Леонардо да Вінчі на картині “Дама з горностаєм”. У нас в Європі фретки довший час заміняли котів у боротьбі з мишами, а також використовувався для полювання на кролів.

Куниця кам’яна (<em/>Martes foina Erxleben, 1777)
Куниця кам’яна (Martes foina Erxleben, 1777)

Тхір степовий (Mustela eversmanni Lesson, 1827) – тварина родини куницевих довжиною 49- 56 см, масою до 2 кг, світло-піщаного кольору. Хвіст довжиною 12-15 см від середини до вершини темно-бурого забарвлення. Це найбільший серед тхорів вид. Плями довкола очей мають вигляд маски. Тіло видовжене, лапи досить короткі. В Україні трапляється переважно в Лісостепу і Степу, а на захід доходить до Прикарпаття. Знайдено в низці районів Львівської і Тернопільської областей, спорадично трапляється в Івано-Франківській області.

Тхір степовий може жити безпосередньо поблизу селищ. Розселюється по річкових долинах до Полісся. Живе у відкритих степах по ярах, біля курганів, поблизу старих скирт. У кожному конкретному районі поселення пов’язані з тією екологічною обстановкою, в якій живуть гризуни, що стають основним об’єктом живлення тхорів. Використовує переважно чужі нори: ховрахів, хом’яків та інших гризунів. Іноді риє сам прості та дуже мілкі нори – до пів метра глибиною і не турбується про їх “благоустрій”. Активні вночі і в сутінках. Ведуть поодинокий спосіб життя. Тхори не ведуть осілий спосіб життя – мігрують разом з ховрахами. Тільки під час вигодовування малят довше живуть на одному місці. Вагітність тхора степового триває 36-40 днів. В кінці квітня – на початку травня у самки з’являється до 18 малят.

В одній із книг давньогрецького вченого Стратона є дані про те, що римський імператор Август надіслав загін легіонерів, щоб допомогти жителям Балеарських островів в Середземному морі знищити кролів, які катастрофічно розмножувалися, а головною дійовою особою в цій боротьбі стали тхори.

Тхір степовий занесений до Червоної книги України і охороняється в степових заповідниках: Чорноморському, Українському степовому та Луганському.

Куниця лісова (Martes martes Linnaeus, 1758)
Куниця лісова (Martes martes Linnaeus, 1758)

Куниці (Martes Pinel, 1792) – лісові тварини, але часто оселяються навіть у поселеннях людини. Живуть у гніздах, дуплах та інших укриттях на деревах. Ведуть присмерковий і нічний спосіб життя. Куниця живиться в основному гризунами, але нерідко нападає на свійських птахів. Цінний хутровий звір. В Україні поширено два види куниць – куниці кам’яна і лісова.

Куниця кам’яна (Martes foina Erxleben, 1777). Довжина тіла – 40-60 см, маса – до 2,5 кг. Живиться комахами, гризунами, свійськими птахами. Живе в ярах, лісосмугах, садах, населених пунктах. Синантроп. Поширена по всій Україні.

Куниця лісова (Martes martes Linnaeus, 1758). Розміри тіла такі ж як і в кам’яної, маса – до 1,5 кг. Живиться як і попередній вид, живе в лісах. Поширена в лісовій і лісостеповій зонах України.

Ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766)
Ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766)

Ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766) – найменший на Землі хижий ссавець. Ареал її поширення охоплює Європу, Північну Африку, Північну і Центральну Азію. Довжина тіла з хвостом – 17-32 см. Маса – лише 25-100 г. Народжує від 3-х до 9-ти малят в травні-липні. Полює переважно на мишей і інших дрібних гризунів. Досить часто трапляється в селах і навіть містах.

Ми наголошуємо, що жодних наукових фактів і відомостей, які б підтверджували існування чупакабри немає!

admin Written by:

30 Comments

  1. Липень 30, 2009
    Reply

    Минулого року Чупакабра зявилась і у нас (у Коломиї). Була фотографія її на ратуші, були чутки про те, що ховається вона у Шепарівському лісі, що вночі прилітає на ратушу, що це страшна істота, яка втекла з ЧАЕС і т.д.
    А з чого почалось – журналіст місцевого ТБ розповів про неї.
    Десь у мене навіть фото є – якщо потрібно – то можу скинути.

  2. Липень 30, 2009
    Reply

    Коломийська чупакабра – страховисько з ратуші? Чесно зізнаюсь – не чув. Матеріали надсилайте на електронну пошту: st-naturalist@rambler.ru

  3. Липень 30, 2009
    Reply

    Скинув фото коломийської чупакабри на пошту.
    Були ще десь кращої якості, але не зміг знайти

  4. Читач
    Серпень 18, 2009
    Reply

    А хто з родини куницевих може виламувати металеві прути чи перегризати дошки? До речі, автор цієї статті, мабуть, переконаний матеріаліст, якщо з таким сарказмом ставиться до вірувань людей у нечисту силу.

  5. Серпень 18, 2009
    Reply

    Пані Олю (Читач), гадаю автора і його погляди на життя ми залишимо без коментарів – то його власна справа, якщо у нього виникне бажання, то він сам відповість Вам на ваш коментар.
    Ви правильно підмітили – ані куницеві, ані й інші тварини не здатні ламати сталеві прути. Проте, (якщо Ви уважні і спостережливі) у жодному із сюжетів чи фоторепортажів про кролячу чупакабру на світлинах не було ні сталевих, ані дерев’яних кліток – усі вони були збиті із фанери, ДВП та інших підручних матеріалів. Таку “клітку” проламати дуже легко.
    З іншої сторони, якщо Вам довподоби вірити у міфічну чупакабру (до слова, то є вигадкою ЗМІ) – це Ваша особиста справа. Наука ж не займається ворожінням на кавовій гущі (автор є професійним науковцем)…

  6. Читач
    Серпень 19, 2009
    Reply

    Я не впевнена на 100%, що чупакабра існує, але щось дуже подібне бачили в нашому селі, а в мене подібним чином було вбито кілька кролів, при цьому дверця кліток були поламані. А в сусіда задушено понад 30 кролів. Мені просто образливе таке ставлення науковців та журналістів до цієї проблеми селян. Ніхто навіть не намагається вникнути в неї, всі тільки сміються.

  7. Серпень 19, 2009
    Reply

    Моє шанування, пані Олю (Читач). Мій скепсис підтверджений досвідом. Дам Вам ланку на сайт “Sidirom’s Blog”, де Ви можете прочитати про чупакабру і як селяни полювали на неї у Ковирях: (1) http://www.sidirom.org.ua/?p=280 (2) http://www.sidirom.org.ua/?p=285 . Перше – це подушені кролі (є світлини), а друге – це мертва “чупакабра”, яку вполювали… Успіхів і наснаги. 😉

  8. Руслан Жирак
    Серпень 22, 2009
    Reply

    Моє шанування, пані Олю, якщо не помиляюся з іменем!
    Я і є той самий переконаний матеріаліст, з Ваших слів, автор статті про чупакабру. В першу чергу, щиро вдячний Вам за відгуки, мені надзвичайно приємно, що даний матеріал викликав у Вас зацікавлення і стільки емоцій! Щодо критики – то я готовий до цього, значно гірше – байдужість читачів, я прекрасно розумію, що всім не сподобаєшся і не догодиш, тому до того і не прагну. З Вашого дозволу, про свої релігійні погляди і життєві принципи я б не хотів говорити саме тут, бо то не є місцем для подібного, але якщо матимете бажання (скажімо за допомогою електронної пошти) я з радістю з Вами подискутую і про релігію і про матеріалізм і про інші високі матерії, теорії походження життя і позаземні цивілізації…В суперечці як відомо народжується істина, біда в тому, що вона як правило, надто суб’єктивна.
    Щодо відгуків по суті, то я щиро співчуваю Вам і Вашому сусідові з приводу загибелі такої кількості кролів, але ще раз підкреслюю, що не бачу в тому нічого дивного. Згадані в статті ласки чи тхори живляться саме кров’ю, а не тушками тварин, тому можуть знищувати за «одне відвідування» і значно більше тваринок. Так само здатні вони пролазити в найменші щілини в клітках, або інших місцях утримання свійських тварин, які, як правило, зроблені не з найміцнішого матеріалу, або не настільки ретельно, як того б вартувало. Мені було б цікаво дізнатися інше – де саме (в якому населеному пункті) це відбулося, оскільки готуючи матеріал зібрав багато схожої інформації. Думаю і Ви, якщо відкинете свої релігійні погляди (в даному випадку вони не вельми доречні, як на мене) або гучномовні розповіді сусідів і спробуєте просто проаналізувати і розібратися в конкретному випадку, то і у Вас, можливо, з’явиться більш реальне пояснення. Відомо, що у страху великі очі…
    Щодо Вашого обурення відносно наведених наукових даних чи висловлювань журналістів, то є Ваша особиста справа і переконувати в іншому було б просто безглуздо, але повірте, «цій проблемі селян», як Ви її назвали я приділив дуже багато часу і уваги і намагався, на відміну від тих самих телевізійних журналістів, якраз з усіх можливих сторін подати даний випадок і простенько, популярно і зрозуміло для широкого загалу пояснити, що ж трапилося. За винятком, можливо, абсолютно безглуздих речей і цілковитих нісенітниць, які, даруйте, але коментувати чи пояснювати я категорично не буду.
    Щодо самих селян, то повірте, проти них я нічого проти не маю, але мені не менше за Вас прикро, що саме через свою заангажованість, заляканість, в тому числі і за допомогою релігії, яка, як відомо, створювалася для того, аби тримати народ в покорі, а частіше просте небажання самостійно вибирати і аналізувати інформацію, стають жертвами всіляких псевдонауковців чи телевізійників, які на цих бідних людях заробляють свої грошики і різноманітні рейтинги. Для них головне псевдосенсації або безглузді вигадки, а неосвічений «піпл» (народ) це схаває (даруйте, але це відомий журналістський сленг)…
    В будь-якому випадку, даруйте мою категоричність і сарказм, але я просто висловив свою думку і ображати нікого не мав на меті, адже всі наші читачі і їх думки, для нас однаково важливі і цінні…А погоджуватися чи ні з написаним матеріалом – справа кожного. Сподіваюся на Ваше розуміння і подальшу увагу до наших матеріалів, а я завжди радий цікавим співрозмовникам і співрозмовницям, то ж приємно було поспілкуватися.
    З найліпшими ґратуляціями Руслан Жирак

  9. Читач
    Серпень 25, 2009
    Reply

    Пане Руслане, дякую за відповідь! Щодо дискусії на релігійну тему, то я не бачу в цьому сенсу, особливо після зауваження, що релігія “створювалася для того, аби тримати народ в покорі”. До того ж, не вважаю себе достатньо компетентною, щоб доводити вам протилежне. Щодо самої чупакабри. Я думаю, ви звернули увагу, що в моїх висловлюваннях немає категоричності. З одного боку це дійсно можуть бути вигадки журналістів. А з іншого – не може бути стільки шуму на пустому місці. Будемо надіятись, що подібні випадки більше не повторяться.

  10. Руслан Жирак
    Серпень 25, 2009
    Reply

    Моє шанування, пані Олю!
    Дуже приємно, що ми з Вами порозумілися і всі залишилися задоволеними 🙂 А далі, як то кажуть, поживем – побачим…

  11. Анна
    Серпень 26, 2009
    Reply

    Тема цікава і актуальна, принаймі для мене. Спершу хочу сказати, що в чупакабру та різних міфічних страховиськ не вірю. Та щось таки п’є кров з курей і кролів, але це, на мою думку, не якийсь з вищеназваних хижаків, хоч не берусь стверджувати стовідсотково.
    Так от, у мене на дачі у однієї сусідки щось висмоктало кров з двох десятків курей, а у другого сусіда, вчинило так само з кролями. Звісно, грат воно не ламало і не перегризало, до тварин без надмірних зусиль можна було добратись. Що цікаво, курей воно поскладало на дві купки по десять штук і це не мої чи сусідчині вигадки. Я просто не розумію як тхір, не кажучи вже про ласицю, може висмоктати кров з з двадцяти курок. З ласицею я колись зтикалась особисто, ця дрібна тварина згубила дві наших курки, але ж не всі п’ятнадцять, які були тоді у курнику. Можливо це якийсь новий вид, а може, просто, ще не досліджена поведінка вже відомих хижаків?

  12. Серпень 28, 2009
    Reply

    Пані Анно, вдячний за Ваш коментар.
    Зрозумійте, що для того аби пояснити будь-який факт, необхідно мати достатню кількість знань. Найпростіше, речі, які неможливо пояснити, списати на якусь таємничу і невідому чупакабру, аніж визнати власну неспроможність. Більшість людей і діють за такою схемою. У цьому році ЗМІ розкрутили тему чупакабри, оскільки влітку їх рейтинги падають – читачі, слухачі, глядачі і т.д. відпочивають, – а рекламодавцям потрібно показувати зацікавлену публіку, от і вигадали про чупакабру, аби привернути увагу…
    Тхори і куниці, особливо молодняк, щороку здійснюють свої набіги на курники і кролятники – селяни добре про це знають, знають про це і мисливці, і науковці – це не є таємницею чи сенсацією. Така поведінка типова для куницевих, типово для них і “складати на купки” тушки тварин, а те що їх виявилось по 10 у купці є не більше і не менше, ніж випадковість.
    Не вірте усьому, що кажуть люди. Усе піддавайте сумніву і критичному аналізу. Тоді віднайдете істину.

  13. Тарас
    Серпень 28, 2009
    Reply

    Доброго вам дня, пане Руслан і всім хто перечитав дану статтю. Нарешті мені потрапила до рук гідна стаття про так званого загадкового “Чупакабру”. Коли я дізнався про появу цього кролячого убивцю на Львівщині, вирішив сам провести незалежне рослідування цього явища, адже сам я Львівянин.
    Матеріал було викладено російською мовою на сайті “Казань-Космопоиск”, так як там раніше трапилось щось подібне і я вирішив поділитись своєю інформацією: http://www.forum.kazankosmo.ru/index.php?PHPSESSID=e64042e6d9f74774c90e46912b8ac1f7&topic=185.30 . Статтю розміщено в кінці сторінки під заголовком “Росомаха в Украине” Підхід мій був доволі простий проте досить ефективний. І місцеві жителі тепер заспокоїлись і журналісти дали їм спокій…

  14. Серпень 28, 2009
    Reply

    Пане Тарасе, я уважно перечитиав Ваші матеріали, за вказаною інтернет-ланкою. Вони мені видаються вельми цікавими. Якщо у Ва є таке бажання, то ми могли б опублікувати Ваші міркування з приводу росомахи в Україні на порталі “Станіславівський натуралст”. Причому як українську, так і російськомовну версії. Але з коментарями зоолога хребетних тварин. Бо я не чув про росомах на наших теренах. І власне це питання потрібно з’ясувати.
    З надією на співпрацю – головний редактор.

  15. Людмила
    Жовтень 26, 2009
    Reply

    сьогодні вперше почула про чупакабру від брата, якому розповіла нічну новину. четверо кролів кілограм по 8-9 викинуті із кліток, ришки від яких ледве я можу підняти, щоб запхати жмуток трави. вони ж якось вийняли їх. одна кролиця лежала у клітці зі зламаним хребтом і прокушеною грудниною якраз на серці. четверта кролиця була вийнята із клітки (теж дивно як, адже дрючок, який не дозволяє відкрити клітку більше, як на мою долоню. так от, клітка була просто перекинута, вигрижено шматки ондуліну на дашку, але не настільки, щоб хижак заліз. але найцікавіше те, що були виїдені нутрощі, з”їдене серце. а решта кролів зовсім навіть не пошматовані. якби собаки, то мали би бути голодні і хоча б трохи з”їсти. адже мали би бути голодні, щоб вчинити такий напад. а так – стояла повна миска каші з м”ясом у кота – і не тронута. адже вуличні собаки, коли забігають, то у першу чергу виїдають те, що легкодоступне.
    а найдивнішим було мені прочитати те, що випадки у Бориспільському районі вже траплялися, а ми ж якраз там і живемо – село Щасливе.
    ТОж прокоментуйте, будь ласка, як міг тхір витягти кроля в 9 кг. або чому собаки забили і не з”їли?

  16. Жовтень 26, 2009
    Reply

    Пані Людмило, якщо Ви звернули увагу, на початку статті наведено фотофакт вбивства кроля ласкою. Ласка – найближчий родич куниці й тхора – у 40 разів лекша і у 20 разів менша за кроля! Проте, людям чомусь лекше повірити у неіснуючого монстра чупакабру, аніж у природну здатність куницевих. А тхір чи куниця – вдвічі більші за кролів – тепер уявіть собі якою силою володіють ці тварин… З іншої сторони, а ні куниці, а ні тхору не потрібно підіймати важкі ґрати, дверцята чи ще щось, а лише достатньо їх відхилити так, аби була достатньо велика дірка, куди можна пролізти. Подальші руйнації виникають підчас боротьби.
    Існує 60 порід кролів. М’ясні породи досягають максимальної ваги 4-5 кг, як у Вас виросли вдвічі важчі кролі залишається загадкою для мене як біолога…

  17. Людмила
    Листопад 18, 2009
    Reply

    але Ви, як біолог, подивіться на Вше фото угорі статті: хіба схоже, що та тваринка удвічі більша за кроля? а про 9 кг – це мені дядько, який парував у той день кролицю, сказав, що десь така вага: 8-9 кг. я не перевіряла, але фландери якраз і досягають такої максимальної ваги. тим паче порісна кролиця… а клітку, яку двоє дорослих чоловіків ледь піднімали, теж тхір перекинути міг? а шматки дощок повигризати?
    я жодним словом не обмовилася про міфічну істоту, бо у містику не вірю. але хочу переконливих пояснень. бо типу я ніколи не бачила куницю чи тхора. мій батько – шапочник (шапки усе життя шив) і що йому тільки не приносили для шапо. і тхорів теж. і фредок ми тримали дома. я знаю, що це за тварини. у нас у клітці була шпарка шириною в 5-7см. вона могла вільно в неї залізти і не тягати колеса із кліток, не вигризати дошки…

  18. Листопад 19, 2009
    Reply

    Пані Людмило, Ви напевне незрозуміли попереднього повідомлення – на першому фото зображена ласка!

    Науковий метод полягає в тому, що основі наявних фактів висувається гіпотеза, якщо вона не витримує перевірки новими даними чи фактами, то її корегують або висувають нову, а якщо підкріплюється, то вважається доведеною. Гадаю, Вам варто дотримуватись наукового методу, а не вірити різноманітним чуткам.

    Зберіть усі наявні факти: зробіть фота (мобілкою, цифровиком – байдуже) мертвих тварин, поламаних кліток, слідів, зберіть зразки шерсті, зробіть проміри відбитків слідів та пазурів, розмірів ран, відстані між кожним із слідів від зубів на ранах тощо, усе акуратно занотуйте, складіть таблиці й надішліть нам, а ми уже передамо це фахівцям, які й винесуть свій вердикт. Бо інакше, наша розмова є товчінням води у ступі і безплідною дискусією…

  19. Любов
    Лютий 14, 2010
    Reply

    Ось… Можна вважати, що ця міфічна істота (чупакабра) вигадка… Але все таки, якщо вона існує…..

  20. Лютий 14, 2010
    Reply

    Пані Любов, ця істота існує лише в уяві надто вразливих індивідів. Це не більше і не менше, ніж вигадка.

  21. Анастасія
    Червень 22, 2010
    Reply

    Я теж вважала,що це лише уява,або люди просто хочуть про-піаритись,доки таке не трапилось у мене. Великі,товсті дерев’яні вольєри були розламані вщент. Людина такого б навіть не зумила зробити,а ви про куниць розповідаєте….

  22. Червень 23, 2010
    Reply

    Пані Анастасіє, невже Ви настільки наївні, аби вірити у байки про чупакабру??? Малоосвідченість населення + телевізійна профанація у погоні за рейтенґанми = паніка і забобони… Одна із “чупакабр”, точніше її власник у квітні-травні був притягнутий до адміністративної відповідальності і давав пояснення у Галицькому райвідділі міліції (Івано-Іфранківська обл.). Він – власник – спускав наніч з ланцюга свого пса, який душив кіз, з “небаченою силою” ламав клітки з кролями і двері до стаєнок, відкриваючи защіпки. Коли за справу взялась міліція та науковці Галицького національного парку, “чупакабру” швидко впіймали… То ж не вірте байкам, а краще розгляньтесь по сусідах (близьких і дальніх) і Ви знайдете Вашу “чупакабру” у когось на припоні, себто пса, який ламає клітки і двері, а у всіх інших випадках – це куниці і тхорі.

  23. Дмитро
    Липень 28, 2010
    Reply

    Як можна боротися з Тхорами?

  24. Серпень 3, 2010
    Reply

    Пане Дмитре, боротися із тхорами справа невдячна. Вони самі підуть, як виросте їх молодь. А інакше, хіба розлякати.

  25. Ніла
    Лютий 8, 2011
    Reply

    в мене на дачі завелися тхорі. під кришою виїли дві дири . був приплідок і це вже не 1 рік Спочатку вони ховалися а прошлго року обнагліли.Один поза ногами пробіг,поможіть позбутися може хто знае що то пишіть на viktornila@mail.ru

  26. Лютий 8, 2011
    Reply

    Якщо у Вас, пані Ніло, немає курей чи кролів, то тхорі не є бідою. Вони ж винищують усіх гризунів. Викурити їх із Вашої дачі буде практично неможливо, аж допоки вони самі не підуть.

  27. Артур
    Серпень 19, 2011
    Reply

    Шановний автор ! Ви навіть нічого не хочете досліджувати, одразу заявили що істота є міфічною, неіснуючою тощо. До чого “релігія” до криптозоології, уфології тощо ?

    Ви по-суті теж віруюча людина, безумовно вірите тому , що Вас навчили.
    А ще мені Ваш підхід нагадує укр-міліціянта : “не говори дурниць, ти сам згубив мобільний, ніхто його не крав, пошукай у своїх друзів, і вабще , някого дєла ми заводити не будемо ! ”

    Люди теж не такі наївні, як здається : їх дивує, що собаки не гавкають, а дрижать, що задвижки відкриті, клітки поламані, що істота дивна тощо.

    Проблема Вас не цікавить, а цікавить як висміяти проблему.
    Ось нові випадки.

    http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/_chupakabra-vidkusila-zhinci-dva-palci-ta-zderla-skalp/394458

  28. Олена
    Серпень 9, 2014
    Reply

    Шановне панство ! Повністю згодна з автором статті – чупакабра то є повна нісенітниця й вигадки люду із вразливою психікою ! Я власниця двох фуро ( фретка , приручений домашній тхір ) . Досі іноді дивуюсь їх розуму , вигадливості й хитрості – якщо тхір хоче десь пролізти чи щось дістати , його нічого не зупинить . Та крім цього маленькі хижики мають надзвичайну , для свого розміру , силу ! Коли був ремонт ці маленькі покидьки відсували цеглини і 10ти кілограмові пакети шпатлівки ! Так що замордувати і пожерти кролів і птицю – то для них дрібниці !

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

98 − 93 =