МІФИ І ПРАВДА ПРО УКУСИ ГАДЮК, ЩО МЕШКАЮТЬ В УКРАЇНІ

Отруйні зуби змії
Отруйні зуби змії

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Коли приходить літня пора, містяни виїжджають на природу, в час вакацій, аби відволіктись від ритму меґаполісу. Активно відпочиваючи, охмелілі безпечні урбаністичні жителі неодмінно стикаються зі зміями, незалежно від того чи вони отруйні, чи ні, але підпсутий настрій і шок ґарантовано. Часом, необачність і легковажність призводить до небажаного контакту з отруйними гадюками, проте, більшість з обивателів живуть голлівудськими штампами про них. Ця стаття має на меті розвіяти деякі міфи про гадюк розповсюджених в Україні.

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Огляд найрізноманітніших Інтернет-ресурсів України, які повідомляють про отруйних змій, скажу чесно, мене прикро вразив. Такої безграмотності і некомпетентності журналістів, рятувальників МНС та пересічних жителів, я не очікував. На сайті міста Тальне (Черкаська область) не тільки інструкція МНС про надання першої медичної допомоги при укусі змій та павуків наведена неправильно, але й до отруйних зарахована цілком безпечна і мирна Мідянка (Coronella austriaca Laurenti, 1768) – зникаючий вид, який занесено до Червоної книги України і міжнародних конвенцій. Вона належить до родини неотруйних Вужевих, а не Гадюкових і охороняється законом.

У той же час, українські ЗМІ лише нагнітають ситуацію, оприлюднюючи недостовірну (проте, сенсаційну і надзвичайну!), а часом обурливо й відверто неправдиву інформацію. Заголовки новин провідних телеканалів України навперебій рясніють гучними повідомленнями: “У Запорізькій області у школі поселилися змії” – “1+1” (02.03.2009); “Отруйні змії кишать довкола міста Саки” – “5 канал” (04.04.2009); “Кримський півострів атакували отруйні змії” – “радіо 4U”(04.04.2009); “В околицях Сак нашестя отруйних змій” – “Кореспондент” (04.04.2009); “У Криму зафіксували нашестя змій” – “1+1” (05.04.2009); “У Криму почалося нашестя гадюк” – “NEWSru.ua” (05.04.2009)… Але найбільш вражаючою, з точки зору банальної вигадки, є публікація на сайті “Ua-Reporter.com”: “Отруйні змії окупували закарпатську Тячівщину”. Автор цього опусу – Іван Костевич, – зі свідчень закарпатських гуцулів, розповідає про неймовірну навалу гадюк, звинувачуючи у цьому якогось миколаївського підприємця. Той, буцімто, на гелікоптері завіз контейнер з гадюками на Тячівщину і випустив їх у горах… Якби “Станіславівський натураліст” влаштував конкурс на найбільш маразматичну публікацію про гадюк, то автор згаданого вище шедевру отримав би перший приз…

Що ж насправді криється за новинами-чутками?

Не намагайтеся вхопити гадюку руками, як це робив покійний Стів Ірвін
Не намагайтеся вхопити гадюку руками, як це робив покійний Стів Ірвін

Міф перший: гадюки – смертельно отруйні змії.

Отрута гадюк має білкову природу, за своїми структурою і дією, вона прирівнюється до отрути гримучих змій, руйнуючи кров’яні тільця. Проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю.

Міф другий: агресивність гадюки.

Офіційний сайт МНС України повідомляє, що у Карпатах на туристів, цитую: “чатують отруйні змії”… Некомпетентність чиновника, що написав цю нісенітницю, як то кажуть, на лице. Насправді ж гадюки зовсім не агресивні. Навпаки, вони вразливі і полохливі створіння, які за найменшої нагоди намагаються утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини чи іншої тварини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту.

Міф третій: при укусі гадюки, з рани, ротом можна відсмоктати 30-50% отрути.

Інтернет-пошуковець видав мені безліч сайтів з інструкцією надання першої медичної допомоги. В тому числі, й згадувані уже сайти МНС та м. Тальне. Найцікавіше, що абсолютна більшість з них розмістили у себе неправильну інструкцію, в якій власне йдеться про те, що отруту необхідно висмоктати, а вище місця укусу накласти джгут. В реальності така допомога не допомагає (перепрошую за тавтологію), навпаки, шкодить. Відсмоктування отрути ротом чи медичними банками є малоефективним заходом допомоги, адже отрута знаходиться на значній глибині у тканинах, що пояснюється довжиною отруйних зубів гадюки – у дорослих особин вона складає 1,2-1,5 см. А зважаючи на еластичність тканин людського тіла, які змикаються після укусу, то відсмоктування отрути взагалі не дає жодного результату, хіба лише психологічний.

На укушену кінцівку накладіть нетугу пов'язку, але не джгут!
На укушену кінцівку накладіть нетугу пов'язку, але не джгут!

Міф четвертий: накладання джгута сповільнює розповсюдження отрути по організмі.

Накладання джгута – це одна із найдавніших практик при укусі гадюки, але вона має зворотній ефект – викликає локальний некроз тканин і навіть ґанґрену! Справа в тому, що отрута розповсюджується не по кровоносних судинах, а по лімфатичній системі, яка проходить глибоко у тканинах. Джгут же перетискає вени, які йдуть під поверхнею шкіри, тому рідина із сироватки крові переходить у тканини, спричинюючи набряк і перешкоджаючи їх диханню. Це спричинює також падіння артеріального тиску, запаморочення, непритомність і навіть серцеву недостатність. У такому випадку людина може померти не від зміїної отрути, а від накладання джгута і народних методів лікування.

Зафіксуйте ногу шиною і доправте постраждалого до шпиталю
Зафіксуйте ногу шиною і доправте постраждалого до шпиталю

Міф п’ятий: припікання та розрізання місця укусу гадюки.

“Знавці” (назвемо їх так…) радять розрізати ранку від укусу гадюки і висмоктати отруту, а тоді її припекти розпеченим залізом. В реальності, ця процедура є не лише не ефективною, але й небезпечною для постраждалого. По-перше, розрізання і припікання викликають біль, а відповідно і шоковий стан потерпілого; по-друге, розрізання рани спричинює кровотечу, а отрута як була, так і залишається у тканині та лімфі; по-третє, у польових умовах операція загрожує інфекцією і різноманітними ускладненнями. Отрута гадюки – це білок, який денатурується при нагріванні, навіть до 40 градусів за Цельсієм, саме тому організм реагує на нього гарячкою 40-41 градус, таким чином, знешкоджуючи отруту. Проте, припікання рани не дасть жодного ефекту, адже отрута у м’язах на глибині 1,5 см, а припікання має лише поверхневу дію, спричинюючи опік, і в результаті, на все життя залишиться рубець…

Що робити?

Якщо ж трапилась така прикрість як укус гадюки, перш за все не потрібно панікувати. Слід пам’ятати, що людський організм здатен перебороти дію отрути змій, що живуть в Україні, – це триватиме кілька днів і супроводжуватиметься гарячкою і пропасницею. Для людей, що чутливі до алергічних подразників необхідно прийняти антигістамінні засоби (супрастин, димедрол, тавегіл тощо). Ушкоджену кінцівку слід іммобілізувати, тобто знерухоміти, наклавши шину на найближчі до місця укусу суглоби. Зняти усі кільця, каблучки та браслети, якщо укус припав на руку, оскільки вони будуть діяти як джгути. Постраждалому потрібно пити багато рідини (але не алкоголю, ясна річ!), можна гарячий чай, тоді отрута швидше буде виводитися через нирки. На рану вартує покласти лід або щось холодне, що зменшить больові відчуття. І допровадити слабого до шпиталю.

Пам’ятайте, що гадюки ніколи не атакують першими. Не намагайтесь взяти їх у руки, пнути ногою чи фотографувати з невеликої відстані, не провокуйте і не панікуйте, а мирно розійдіться з ними.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

56 Comments

  1. Petrovi4
    Червень 26, 2013
    Reply

    Приклад дії отрути змії на кров людини: http://www.youtube.com/watch?v=lDuHsuOPTDA
    Тобто основна причина смерті: згортання крові.

    Спілкувався з медсестрою в Івано-Франківській області. Вона розповіла, що, в першу чергу, людині колють “Гепарин” – засіб проти звертання крові (перш ніж використовувати – прочитайте застереження).

    Вона ж порадила брати “Гепарин” з собою в походи, в яких є потенційна небезпека укусу змії.

  2. Тарас
    Липень 4, 2013
    Reply

    Прочитав тут про цілковиту неефективність відсмоктування крові з місця укусу і засумлівався… Пишуть що зуби гадюки довжиною 1-1,5 см., але це не означає, що рана буде такої ж глибини… Гадюка не вбиває зубів у тіло прямо як цвях, а кусає ніби кліщами (так мені на хлопський розум видається), тому канал рани мабуть буде під певним кутом і не на всю дожину зубів. Гадаю що відсмоктування крові з ранки якийсь ефект матиме…
    І ще одне, дехто радить проти анафілактичного шоку колоти ПРЕДНІЗОЛОН. Вожу з собою пару ампул в походи, але ніколи не мав потреби вживати, чи хтось має досівд використання?

  3. snowlyjam
    Липень 9, 2013
    Reply

    hello

  4. Катруся
    Лютий 18, 2014
    Reply

    Дуже захоплююча то пізнавальна стаття! Дякую за корисну інформацію і за мої збережені нерви, так як ходити в гори влітку ще не доводилось, а страх зустрічі з гадюкою просто відлякував, але тепер буду спокійнішою 🙂

  5. Червень 13, 2014
    Reply

    Вітаю) також вдячний за корисну інформацію… як і більшість маю певний страх перед зміями… маю дачу зі ставком… на території я кошу траву, загаряю, купаюсь тобто почуваюсь господарем ситуації, однак завжди дивлюсь під ноги… біля хати під колодою побачив вужика маленького чорного з жовтими вушками, пожалів, не чіпав (це було десь в кінці березня)… вже в червні приїхавши на тиждень в перший день побачив біля кущів між вербами змію під 70см. (вже по фото визначив – Звичайний Вуж)… зустрічався з ним після цього кожен день, побачив де його “берлога” під кущами, як виповзає грітись на сонечко, повзає до ставка (жаби присутні)… навчився за ним спостерігати, взяв кріселко, сів за 2 метри від берлоги та завмерши чекаю хвилин 10-15 і як завжди виповзе, подивиться тай гріється на сонці… дзвоне телефон в мене в кишені – вуж не реагує взагалі, думаю він швидше відчуває вібрацію від шуму а не сам шум… крім того, цікаве спостереження – весь час протягом тижня коли я за ним спостерігав – телепатично в голові так би мовити говорив вужу “не бійся, я тебе буду чіпати… тощо” і змія на мою думку дійсно мене не боялась… Однак, побоюючись розведення кодла змій в себе на ділянці, я вирішив вужа “завалити”… перед від”їздом з дачі, зранку пішов на оглядини – лежить гріється, я взяв рушницю, тай сів як завжди на кріселко і чекаю, а в голові одна пластинка крутиться – “вилазь зараза, буду я тебе вбивати… тощо” сидів так хвилин 30 – не вилізла… після Вашої статті – вирішив не вбивати… треба дивитись під ноги коли йдеш, хочеш полюбуватись чимось – зупинись і полюбуйся… ТУРБУЄ всежтаки одне – чи не можуть вони з моїм “толерантним” відношенням до них розплодитись і жити там родиною? що один вуж а що родина вужів – різниця велика… ДЯКУЮ

    • Червень 13, 2014
      Reply

      Пане Тарасе Жовкво, убивати вужа – немає необхідності, оскільки він не є шкідливою істотою, а навіть навпаки. Судячи з Вашого опису, то у травах біля ставочку надто некомфортно для гадюк, а за такої ситуації терен замешкують лише вужі звичайні і/або вужі рибалки. Окрім всього, вужі сім’ями чи кодлами не мешкають – це одинаки, що пов’язано із конкуренцією за їжу. Якщо, раптом, не стане їжі, то вуж покине насиджене місце у її пошуках.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 2 = 3