Андрій М. ЗАМОРОКА
Після бучної всепланетарної дефіляди зі стрічі нового 2013-го року, життя поволі повертається у свою звичну колію, і кожен з трепетом зазирає у найближче прийдешнє. Одначе, ми пропонуємо спокійно, без передпразничного ґальопу, озирнутися на рік, що минув, й підвести сумуючу лінію усіх звершень як біологічної так і дотичної до неї науки. Аби з глибоким розумінням досягнуто, сміло ступити вперід.
“Станіславівський натуралісТ” вітає усіх своїх читачів з Новим Роком та Різдвом Христовим. Зичимо Вам гарного…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Ось-ось розпочнуться новорічно-різдвяні свята, тяглістю, за українською традицією, майже два місяці – від Миколая до Стрітеня. І невід’ємним атрибутом цих празникувань є зелене деревце ялини, у Карпатах – ялиці, а на більшості теренів України – сосни. Громадські екологи, як завше, закликають віддати перевагу штучним красуням, чим кожен мешканець країни зробить внесок у збереження лісів, охорону природи і у боротьбу зі змінами клімату. То чи справді штучна ялинка є панацеєю для збереження навколишнього середовища?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Наші уявлення про древню Землю – це лише маленькі фраґменти великої мозаїки, які вдалось відшукати палеонтологам у ґеологічногму літописі нашої планети. Складаючи їх воєдино, науковці, з певною долею ймовірності, можуть відтворити менш-більш цілісну картину минулого. І великим щастям є віднайти достатню кількість шматочків мозаїки… До таких щасливців, напевне, можна зарахувати групу китайсько-американських дослідників, яким пощастило віднайти неторканим цілий скам’янілий ліс із раннього пермського періоду.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Майже усі тварини мають одну чудову здатність – бачити довколишній світ. Сприйняття цього світу відбувається через орґан, який породив цілу низку гарячих дискусій і не менш палких дебатів між непримиренними опозиціонерами – креаціоністами та еволюціоністами. Суть тих дискусій зрозуміла і не потребує свого роз’яснення, а той орґан – око… Станіславівський натураліст уже розповідав про виникнення і різноманіття очей у тваринному світі, тому сьогодні пропоную торкнутись проблеми виникнення і еволюції світлочутливого пігменту опсину.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Людський вплив на довколишнє середовище має найрізноманітніші прояви: від нещадної експлуатації, до, здавалось би, безневинного вуличного освітлення. Нещодавно, “Станіславівський натураліст” уже розповідав про вплив нічних вогнів міста, які зумовлюють кардинальні перебудови в угрупованнях тварин – вищих рівнів екосистеми, спричинюючи домінування хижацтва та некрофагії. Сьогодні ж, розповім Вам про вплив шумового забруднення на тварин, яке, як виявилось, здатне змінити навіть хід еволюції…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Я не фахівець у світі високої моди, одначе, десь краєм вуха чув, що, останнього сезону, однією із найбільш трендових колорацій є коралова. Колір коралів – це щось таке ніжне і насичене, у задумках кутюр’є – рожево-оранжевий в усіх його проявах і варіаціях… Та чи знаєте Ви якого кольору корали насправді?…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коли у далекому 1986-му році Вальтер Ґілберт запропонував свою знамениту гіпотезу “Світу РНК” – первісне життя було не білкове, а функцію геному виконувала не ДНК, то це мало ефект вибуху бомби! У науковому світі розпочались бродіння: одні гаряче підтримували ідею Ґілберта, бо це було свіже віяння у зайшлій до глухого кута білкової теорії, а інші так само гаряче заперечували її, мовляв, що це нісенітниця… Одначе, за останні три десятиліття, назбиралось достатньо фактів на підтримку гіпотези “Світу РНК” і уже мало хто вголос заперечує її. Але питання про походження життя на цьому не вичерпується, а ставить нові завдання – як виникли живі істоти на базі РНК? З яких простіших форм вони еволюціонували? Де власне початок життя?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Забруднення буває різним, хоча ми усі звикли нарікати на хімічне зараження середовища викидами заводів, фабрик, автотранспорту, отрутохімікатами, мінеральними добривами тощо, одначе, воно буває ще й звукове, електромаґнітне і навіть світлове… От саме про останнє маю намір і розповісти.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Є у маленькому закарпатському містечку Рахів пам’ятник із промовистим написом: “Знаймо – хто смо”… Дійсно, хто ми є, українці, – велика, єдина і неподільна нація, чи може малороси і недополяки?… Інсинуації довкола нашої української нації існували завжди, і багато хто хотів би, щоб її не було взагалі, бо ж вона, як болюча рана, нагадує їм про їх неслов’янське, а окупаційне походження. Римський принцип “Розділяй і владарюй” працює проти нас – “Галичани не українці” – кожен зайшлий міністр перекроює підручники з історії на догоду своїм хазяям, що смикають за невидимі ниточки ззовні країни… Історія стала заручницею (чи може продажною дівицею?) політичної доцільності і сьогоденної вигоди для владної верхівки. Але, як то завше буває, підмога поспіла з неочікуваної сторони, й усі крапки над “і” у питанні про українську націю розставила… молекулярна біологія! Тут уся правда про те хто ми і звідки наш український рід.