#15 БУКОВІ ПРАЛІСИ КАРПАТ – 100 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ

Андрій М. ЗАМОРОКА

25-й річниці незалежності України присвячується

[Закарпатська область]

Незважаючи на усі перипетії останніх двохсот років – доби нещадного оволодіння природними ресурсами Карпат, – на стрімких крутосхилах гір ще залишились незаймані ліси, які називаються пралісами. В Українських Карпатах є пралісові смеречини, кедрини, яличини, реліктові соснини, але найбільше уваги вчених, природоохоронців і туристів привертають букові праліси.

Високо у Карпатських Горах, на стрімких крутосхилах, понад швидкими потоками, ще є місця, де неторканою залишилась правдива природа нашого краю. Тут кількасотлітні буки, своїм крислатим верховіттям, підпирають небо; тут у одвічній гармонії воєдино сплелись природні лад і хаос; тут вирує й клекоче дика і нескорена природа, вражаючи своїми розмаїттям і багатством. Ці терени ніколи не чули ні зловісних ритмів дробу сталевих сокир, ні натужно-пронизливого зойку тятивних пил; тишу природи тут ніколи не зрушували а ні надривно-монотонне цокотіння толоків двигунів, а ні масний стрекіт ланцюгових бензопил. Ці древні бучини за перворідним правом називаються пралісами, які дійшли до нас із сивої давнини…

У сучасному глобалізовано-урбанізованому світі залишки пралісових екосистем є справжнім дивом природи, яке збурює уяву містянина. Це і колонади товстезних стовбурів-колонад старезних буків, асфальтово-сіра кора яких назначена часом накипами лишайників і напливами мікроскопічних водоростей. Це і незвідане розмаїття видів, форм і барв грибів, які здатні посперечатися навіть із найвитонченішою людською фантазією. Це і міріади найдрібніших істот – комах, яких практично неможливо полічити. Усе це розмаїття є неоціненним багатством. Але у чому полягає дійсна цінність пралісів? Чому до них стільки уваги?

Ще якихось два століття тому – на зорі індустріальної революції – букові праліси зростали по усій Європі. Вони були звичними і сприймались як щось належне. І при першій же потребі їх, без найменших вагань, віддали на поталу індустріалізації. З приходом ХХ століття, з небаченим досі розмахом, людство оволоділо раніше недоступними ресурсами Землі. До середини ХХ століття “перемога” людини над природою була беззаперечною. Чи не найліпшою ілюстрацією тогочасної цивілізаційної парадиґми є інтенції із найбільш раннього роману Станіслава Лема “Астронавти”. У романі, молодий письменник стверджує, що найбільшою проблемою для людства на Землі є холод, який сковує неозорі терени півночі і півдня, поборовши цього заклятого ворога, ми зможемо засіяти і засадити досі фриґідні землі… З часу неймовірних, у історичній перспективі, слів Станіслава Лема проминуло уже 70 років, і людство тепер пожинає екологічні проблеми – плоди свого необдуманого господарювання. І ось, коли перед сучасними біологією і екологією постали практичні завдання зберегти екологічний баланс біосфери та забезпечити сталий розвиток цивілізації, виявилось, що ніхто не знає як повинні функціонувати цілковито незаймані екосистеми…

На початок ХХІ століття, виявилось, що практично, усі лісові екосистеми на Європейському континенті є зміненими – це або лісові плантації, або похідні експлуатаційні ліси. Такі ліси хоч у значній мірі і володіють ознаками природних, проте, вони нездатні до повноцінної саморегуляції та самопідтримання, тому потребують постійного менеджменту. Експлуатаційні ліси є бідними на біологічні види, особливо на гриби і комах – групи, які відповідають за колообіг речовин і підтримання балансу екосистеми. Саме через низький рівень біорізноманіття такі ліси часто-густо зазнають масового розмноження усіляких шкідників, чисельність яких у природних лісах контролюється механізмами самих же екосистем. Для екологізації лісового господарства і забезпечення саморегуляції експлуатаціних лісів у Європі, ще наприкінці ХХ століття, вчені розпочали пошуки модельних екосистем, у яких були б цілковито збережені усі природні механізми самопідримання. У 1994-му австрійсько-швейцарська експедиція, обстежуючи букові ліси у Закарпатській області, які були описані у 1930-му році Конрадом Ротом як такі, де ніколи не рубали, встановила, що це останні букові праліси Європи. То була сенсація!

Сенсаційність, фактично, повторного відкриття букових пралісів в Українських Карпатах полягала в тому, що єдиний відомий, на той час, буковий праліс, у Нижній Австрії, становив всього 4 км²… Тоді як пралісова бучина між Малою Уголькою та Широким Лугом, що на Закарпатті, займає площу понад 100 км²! Ба, більше – це останній найбільший праліс Бука лісового (Fagus sylvatica L.) у світі! Друга за розмірами пралісова бучина знаходиться у Південних Карпатах над Дунаєм, що у Румунії – площею близько 50 км². Подальші ж дослідження в Українських Карпатах, які тривають уже, майже, чверть століття, показали, що загальна площа фраґментів букових пралісів становить близько 350 км². Притому, лише третина з них знаходиться під охороною в межах заповідників та національних парків, решті ж потенційно загрожує вирубування…

Попередня стаття циклу 100 природних чудес України: #14 Шацькі озера. Наступна стаття – #16 Джау-Тепе

Перелік: 100 природних чудес України.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal