Після довгих років досліджень, надій і віри, науковцям із НАСА вдалось виявити потічки у горах та каньйонах Марсу. Ці невеличкі струмки, наче на Землі, оживають з приходом марсіанського літа, зникаючи під кригою взимку. Наявність рідкої води на Червоній планеті виводить пошуки позаземного життя на новий етап – від гіпотези до його виявлення.
Сьогоднішній день (6 липня 2015-го року) приніс приголомшливу новину – на кометі Чурюмова-Герасименко знайшли живі орґанізми! Світові новинні аґенції просто вибухнули цією сенсацією, на всілякий лад переповідаючи її. Одні ЗМІ безапеляційно розповідали про знайдене життя на кометі, інші ж, з пересторогою, припускали таку можливість, але і перші, і другі посилались на вчених, котрі сповістили світ про своє відкриття. Однак, на офіційному сайті Європейської космічної аґенції, чий апарат “Розета”, буцімто, виявив позаземних живих істот, немає жодного слова про це… А вчені, які так збурили світову громадськість, не мають жодного стосунку до місії на комету…
14 липня 1965-го року американський космічний корабель “Моряк-4” (“Mariner-4”) досяг орбіти Марсу і передав на Землю низку світлин та відомостей про умови на планеті та довкола неї. Це, напевно, було найбільше розчарування за усю історію людства – планета, яку вважали населеною розумними істотами, виявилась мертвою холодною пустелею… Через десятиліття це підтвердили негативними мікробіологічними тестами і посадкові апарати “Вікінґ-1” та “Вікінґ-2”. Попри те, вчені не втрачають надії знайти життя на червоній планеті, посилаючи все нові апарати на дослідження далекого світу. І ось, майже, сенсація: марсохід “Цікавість”, більш відомий за його анґлійською назвою “Curiosity”, вперше виявив у марсіанському ґрунті орґанічні молекули.
Скільки океанів Вам відомо? Індійський, Атлантичний, Тихий, Північний – чотири… Хтось ще може говорити про Південний, але усі вони разом становлять єдиний Світовий океан. Ще донедавна вчені і пересічні громадяни були переконані, що Земля – єдина планета Сонячної системи, на якій є океан, а потім була Європа з її власним океаном, відтак заговорили про два океани Титану – поверхневий з метану і підльодовиковий з води, а зовсім недавно стало відомо про зниклий океан на Марсі… І ось сьогодні вчені уже говорять про ще один позаземний океан на Енцеладі…
Далека і недосяжна Європа, скована льодами і скрипучими морозами… Та чи є там життя в його абсолютному розумінні? Чи може це безмежний, збавлений берегів, мертвий океан, в якому колись потонуть наші примарні надії на нове і невідоме життя? Хіба то не є світ наших ілюзій? Що з цього приводу думають вчені і чи буде коли-небудь місія до Європи?…
Початок 2013-го ознаменувався сенсацією – у шрі-ланкійському метеориті “Поланарува” знайдено скам’янілі, а також, що дуже важливо, – живі мікроорґанізми – діатомові водорості! Шквальний потік публікацій (5 статей за 2 місяці!) від авторів відкриття у міжнародному науковому “Космологічному Журналі” (“Journal of Cosmology”) спричинив шок, недавши критикам можливості навіть оговтатись. Однак, детальний аналіз цих публікацій вказує на той факт, що дослідження не тільки були проведені некоректно, але й нахабним чином сфальшовані…
“…За пять лет колонизации Марса мы не встретили здесь
животных крупнее мимикродона…”
Аркадій і Борис Стругацькі
“Ніч на Марсі”, 1960
Численні місії космічних апаратів на Марс, станом на сьогодні, не виявили жодних ознак присутності життя на цій планеті. Наче червонявий пісок під поривами холодного марсіанського вітру, розвіялись романтичні сподівання поколінь дослідників, письменників і мільйонів простих громадян на зустріч із позаземними – марсіанськими – істотами. Зайвим підтвердженням цього стала недавня дослідницька стаття у журналі “Ґеофізичні Наукові Записки” (Geophysical Research Letters) – Марс перетворився у пустелю 600 мільйонів років тому…
Дискусія про те, що ж було знайдено у 1996-му році у славнозвісному марсіанському метеориті ALH 84001 не вщухає от уже друге десятиліття. Прихильники висновків доктора Девіда МакКея гаряче обстоюють ідею про скам’янілі марсіанські бактерії. Противники – радикально відкидають таку можливість і шукають тому підтверджень. То все ж таки – бактерії були чи ні?…
Таку вельми екзотичну ідею висловив професор В’ячеслав Докучаєв, за фахом фізик, із російської Академії Наук. Він розрахував, що у надмасивних чорних дір, котрі знаходяться у центрах галактик, між горизонтом подій та зоною синґулярності цілком можуть існувати стабільні планети із живими істотами!
Минулої суботи – 5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році. Ця новина збурила науковий світ, який уже встиг трохи “заспокоїтись” після аналогічної статті 1996-го року щодо знаходження ймовірних скам’янілих бактерій у марсіанському метеориті ALH 84001… Як висловився з цього приводу сайт “Популярна наука” (POPSCI), реакція наукової спільноти на цю публікацію знаходиться десь в межах: “Гм, що?” та “Ні”…