Андрій М. ЗАМОРОКА
То був серпень 2006-го року, коли ми з товаришами мандрували через Мармароські гори, або як їх ще називають Гуцульські Альпи. Мабуть із пам’яті ніколи не зітреться згадка про нічний перехід Білим Потоком – темні височезні гори, занімілий ліс і безмежно глибоке зоряне небо… Над нами раз-по-раз небосхил прокреслювали “зірки, що падають”, а ми зупинялись аби знову і знову загадати бажання… Серпень – то час зоряних дощів, які називаються “Персеїди”.
Ця публікація є частиною спільного проекту “Станіславівського натураліста” й “Двокрапки“. Ми пропонуємо Вам дізнатись більше на Двокрапці.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Далекий і холодний Титан – планета, про існування якої, на відміну від Марсу, мало хто здогадується. Ми усі звикли, напевно, завдяки генію фантастики Герберту Велсу, що десь там існують марсіани. Проте, а якщо десь там, існують “титаняни” чи “титанійці”? Неймовірно, але Титан є однією із планет претендентів на існування життя! Задля справедливості, скажу, що це не самостійна планета (їх у Сонячній системі налічується лише 8), а 20-й супутник Сатурна.
Андрій М. ЗАМОРОКА
15 січня в онлайн-версії американського журналу “Наука” (Science) опубліковано статтю про утворення метану на Марсі. Ця новина сколихнула науковий світ, адже метан є продуктом життєдіяльності живих організмів! Питання про існування життя на Марсі увійшло в нову фазу дискусій, як це було після знаходження скам’янілих бактерій у марсіанському метеориті, про що “Станіславівський натуралісТ” уже писав. Дискусія розгорілась довкола того, чи є марсіанський метан біологічного, а чи може ґеологічного походжень.
Андрій М. Заморока
Свого часу вчений світ сколихнула фантастична звістка про знахідку скам’янілих бактерій у метеориті із Марсу. Стаття доктора Девіда МакКея (David McKay) та його колег із НАСА, що була опублікована у журналі “Наука” (Science) 6 серпня 1996 року зчинила справжній фурор, адже ось вони докази того, що на марсі, принаймні, існувало життя. Президент США – Біл Клінтон, зразу ж анонсував початок широкомасштабної марсіанської дослідницької кампанії. Але, як тільки минула ейфорія, дехто з науковців засумнівався у правдивості отриманих результатів. І як же цим не міг скористатися відомий американський письменник Ден Браун. Його не тільки цікавив “Код Да Вінчі”, він спритно вхопився за ідею фальсифікації результатів досліджень і написав новий гостросюжетний бестселер “Точка обману”. Але Станіславівського натураліста цікавить інше – то чи справді у марсіанському метеориті є сліди марсіанських бактерій?