Андрій М. ЗАМОРОКА
Тероподи – це динозаври, які об’єднують надзвичайно різних за поведінкою та виглядом тварин. За декотрими сучасними систематиками до тероподів також відносять і птахів, адже останні утворюють просторово-часовий континуум зі своїми вимерлими предками. На цю тему м ще обов’язково подискутуємо, хоча уже можу запропонувати почитати матеріали про походження птахів. А стаття, що презентується Вашій увазі, розглядає лише викопних динозаврів…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Для палеонтологів, котрі вивчають динозаврів, 2010 рік був, направду, вдалим – вчені описали понад шість десятків видів з усіх частин світу, поповнивши наші знання про них. “Станіславівський натураліст” пропонує цикл ознайомчих статей про відкриття у цій галузі біології, які розпочинаємо загальними науковими тенденціями і досягненнями.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Двоє палеонтологів із Німеччини та Чилі описали, за їхнім твердженням, найбільшу птицю, яка будь-коли здіймалася у небо. Ця велетенська морська птаха планерувала над просторами Тихого океану, вихоплюючи із морських хвиль необачну рибу своїм зубатим дзьобом. Саме так, зубатим – це не помилка, адже впродовж 56-ти мільйоноліть Землю населяли велетенські Костезубі птахи (Pelagornithidae Fürbringer, 1888), які раптово вимерли з початком льодовикової епохи.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Це одна із найбільш цікавих загадок природи, якщо із вимиранням меґафаун мезозою чи палеозою менш-більш усе зрозуміло, то щодо плейстоценових тварин-велетів існує безліч гіпотез і жодна, допоки, не стала загальноприйнятою. Вимирання волохатих мамонтів і носорогів, печерних ведмедів і левів, великорогих оленів і шаблезубих тигрів, а також ще багатьох інших тварин, співпадає із кінцем останнього льодовикового періоду – близько 10-9-ти тисяч років тому. Логічно міркувати, що саме глобальне потепління спричинило їх масову загибель. Та чи це так?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Еволюція є сліпим і різнонаправленим процесом. За тривалу історію життя на Землі вона породжувала дивовижних істот, які об’єднували у собі ознаки різних родин, рядів, класів і навіть типів. Усі вони претендують, ба, більше, – є проміжними ланками, за котрими полюють біологи. Кожна така знахідка викликає жваві зацікавлення та дискусії. Не став винятком і новоописаний дивовижний танзанійський чи то пів-крокодил, чи може пів-ссавець, одним словом крокодил-пів-ссавець…
Андрій М. ЗАМОРОКА
22 липня 1879 року, у листі до свого друга і ботаніка Джозефа Хукера, – саме того, який довів хижацтво непентесів, – Чарльз Дарвін написав про свою “жахливу таємницю”… Навіть більш, ніж через століття, сучасні вчені продовжують дискусію про “жахливу таємницю” Дарвіна. Він так назвав не подію із власного життя, а походження квіткових рослин! З’ява скам’янілих відбитків квіткових рослин у ґеологічному літописі Землі є надзвичайно раптовою – вчені не можуть віднайти проміжних форм, які могли б зв’язати покритонасінних з їх гіпотетичними предками: або насінними папоротями, або голонасінними…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Днями у журналі “Природа” (Nature) вийшла друком стаття великої групи палеонтологів, яка повідомила світ про відкриття нового виду викопних мавп із пізнього олігоцену (28-29 млн. років тому). Ця знахідка привернула увагу, в першу чергу, тим, що заповнює палеонтологічну прогалину між раннім і пізнім олігоценом, коли відбулось розходження Собакоголових (Cercopithecoidea Gray, 1821) та Людиноподібних (Hominoidea Gray, 1825) мавп.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Останній тиждень відзначився небувалою увагою світової наукової спільноти, ЗМІ та громадськості до маленької центральноафриканської країни Ґабону, де велика міжнародна команда вчених здійснила сенсаційне відкриття. Небачений фурор здійняли виявлені скам’янілості маленьких істот, розміром заледве півтора сантиметри, яким навіть не присвоєно ще наукової назви, а їх вважають чи не найбільш ґрандіозним відкриттям у палеонтології…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Днями, у віснику Національної академії наук США, група антропологів із наукових установ США та Етіопії опублікувала статтю, про знаходження у 2005 році часткового скелету Австралопітека афарійського (Australopithecus afarensis Johanson et White, 1978). Вчені стверджують, що їх знахідка є давнішою на 400 тисяч років за зроблену Дональдом Йогансоном у 1970, а також те, що Австралопітеки були прямо ходячими істотами, набагато ближчими до людей, а ніж то вважалось досі.
Ірена МОСКАЛЮК
На зорі крейдового періоду, в фауні тогочасної Землі народжується, надзвичайно винахідлива та експресивна тварина, назва якої перекладається як “Швидкий мисливець”. Ця тварина була хижим динозавром і відома широкому загалу за назвою Велоцираптор(Velociraptor Osborn, 1924). По-правді кажучи, широко відомим він став після виходу на великий екран фантастичного фільму “Парк юрського періоду”, хоча вперше був знайдений ще у 1922 році в Монголії американською експедицією.