“Станіславівський натуралісТ” пропонує вашій увазі 10 найбільш цікавих відкриттів у галузі медицини та охорони здоров’я за 2008 рік. Наша номінація спиралась на аналіз публікацій у рейтингових світових наукових медичних і біологічних журналах. Оцінка опублікованих матеріалів здійснювалась нами за критеріями важливості для суспільства та вирішення нагальних проблем сучасних медицини та біології. Отже, 2008 рік ми побачили таким:
Усі ми із величезним захопленням дивилися багатосерійний фільм “Прогулянки із монстрами”, де у одній із серій нам пропонують повернутися назад в часі – у кам’яновугільний період, і поспостерігати за доісторичним життям. З-поміж усіляких палеозойських істот, перш за все, в око впадає найбільший, за усю відому історію Землі, павук – Меґарахна Сервінея (Megarachne servinei). Фільм вийшов у 2004 році, а лютому 2005-го у журналі “Біологічні Записки” (Biology letters) з’явилась надзвичайно цікава стаття групи вчених із Арґентини, Болівії та Великої Британії про те, що цей павук – зовсім не павук, а ракоскорпіон!
Направду, загублений світ Тепуїв лежить на межі Бразилії, Венесуели та Ґвіани. Око мандрівника здалеку привертають велетенські кам’яні плато, закутані у хмари, що високо здіймаються над зеленими лісовими рівнинами у піднебесся. Саме тут поселив своїх доісторичних істот Артур Конан Дойль, написавши захоплюючий пригодницький роман “Загублений світ”. Насправді, динозаври та інші первісні істоти давно вимерли, а дикі і жорстокі племена тут ніколи не жили, але тварини і рослини у цьому тропічному царстві холоду і вічного дощу, насправді, наче на іншій планеті, жодним чином не зв’язані із зовнішнім світом. Спробуємо пробратись у таємничий світ Тепуїв…
Спрагла до всяких атракцій публіка ХІХ століття, з величезним захопленням читала книги про тропічну Африку великого мандрівника і шукача пригод Генрі Мортона Стенлі. Він першим із європейців перетнув “Чорний Континент” зі сходу на захід у найскладнішому місці – тропічному лісі великої ріки Конґо. Від експедиції Стенлі, що на початку налічувала понад 300 чоловік, до свого завершення – у дельті Конґо, залишилось лише кілька десятків зубожілих і зголоднілих людей. Другий за розмірами на планеті ліс жорстоко обійшовся із мандрівниками, але й приніс славу. Проте, нині ми мало що знаємо про цю величну і складну екосистему у серці Африки. “Станіславівський натураліст” по крихтах збирав матеріал для цієї публікації, що з того вийшло читайте далі…
У листопаді завершилась спільна американо-новозеландська глибоководна експедиція, яка проводила широкомасштабні дослідження океанічного дна поблизу східного узбережжя Нової Зеландії. У зону експедиції було скероване новозеландське дослідницьке судно “Таґанроа” на борту з 21-м біологом та глибоководною технікою. Впродовж трьох тижнів науковці проводили інвентаризацію живих істот на глибинах близько 1000 метрів і виявили рідкісні екосистеми холодних метанових джерел.
“Станіславівський натураліст” розпочинає серію підсумкових оглядів про досягнення біологічних наук за 2008 рік. Як годиться, першими будуть оцінені старання багатьох польових біологів, які ведуть дослідження у природі – долаючи неприступні гірські хребти і проникаючи у найглухіші закутки тропічних лісів. Ця стаття присвячена відкриттю 12-и видів ссавців за 2008 рік.
Часáми, коли сльотавий, зимний Станіславів, окутаний листопадовою мракою, дрімає в передчуванні перших морозів, а десь далеко за містом видніються засніжені обриси гір, закрадається відчуття якоїсь спустошеності і байдужості. Здавалося б, невідкладні справи, без всіляких докорів совісти (якщо така є), відкладаються до ліпших часів, і самі по собі вимальовуються в уяві десятки різноманітних варіацій аби лиш ніц не робити. Чим зайнятися у схожій ситуації, коли відчутний брак емоційності і приємних відчуттів, кожен ладен добирати на свій смак, жодної універсальності тут бути не може. Для себе, аби відігнати депресію і побороти сірі робочі будні, я знайшов просту за рецептурою, але помічну панацею – філіжанка моцної солодкаво-терпкої кави і альбом зі знимками, або на сучасний лад перегляд їх з монітору під улюблені переспіви. Якось в один з таких вечорів коли не було жодного натяку на робочий конструктив, пригадалася цікава літня мандрівка гірськими стежками Чорногори до відомого озера Несамовитого.
Четверо австалійських біологів стверджують, що за допомогою ґенетичних методів знайшли мульти-ґенний доказ існування нового виду дельфінів у південноавстралійських водах. Проте, так і не присвоїли йому, належної кожному виду, наукової назви, а натомість розгорнули дискусію на сторінках наукового журналу.
Навесні 1887 року на розкопках біля Денвера в штаті Колорадо була виявлена пара надбрівних рогів, сполучених з верхом черепа. Геолог Уїтмен Крос відіслав знайдений екземпляр професорові палеонтології хребетних Єльского університету Чарльзу Маршу. Вважаючи, що формація, в якій були знайдені останки, відноситься до пліоцену, палеонтолог приписав їх незвично великому бізонові, давши йому назву “Високорогий бізон” (Bison alticornis). Уже наступного року на основі нових фрагментарних останків Марш описав рогатих динозаврів, давши роду назву Ceratops, проте він продовжував вважати перші останки видом бізона.
Назва цієї статті, на перший погляд, виглядає безглуздо, але… Якби не одне але. Змішавши такі гримучі реагенти, природа раптово отримала абсолютно неочікуваний результат – людину. Нам давно казали, що праця перетворила мавп у людей – то було як догма, як істина в останній інстанції, така собі благородна версія нашого з Вами походження. Але нині вчені не просто поставили це твердження під сумнів, а довели, що мавп у людей перетворила брехня і пара-друга мутацій…