Андрій М. ЗАМОРОКА
У Станіславові весна – час пробудження життя після зимової сплячки. Поруч із першими квітами, поміж ще сонних лип, білими і рожевими акварелями на тлі пастельного неба та збляклих вулиць приковують до себе зачудовані погляди станіслав’ян маґнолії. Нехай вони не такі звичні для люду як у ботанічних садах Києва чи Ужгорода, або скажімо, Стрийського парку у Львові, однак, вони тішать наші серце і розум. А що ми знаємо про маґнолії?…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька тижнів тому редакція журналу “Станіславівський натураліст” отримала цікавого листа від відомого українського теріолога пана Ігоря Загороднюка. Пан Ігор звернув увагу на те, що опублікована нами стаття про нові види ссавців, описаних впродовж 2009-го року, не включає нововідкритого виду Пергача донецького (тепер їх 12)… То ж вирішив виправити своє недоопрацювання і водночас познайомити наших читачів із новим видом українських кажанів.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Наш час – то ера Великих біологічних відкриттів. Щодня людська цивілізація робить небачені потуги поступу у науці про життя, сповіщаючи про небачені до цього досягнення у розкритті законів і таємниць природи. Одні із досліджень породжують миттєві вигоди та біотехнології, а інші відкривають довготривалі перспективи фундаментальних знань. Мабуть саме до останніх й належить відкриття незвичних мікроорґанізмів, які живуть у природному рідкому гарячому асфальті.
Андрій ГЛОВ’ЯК
Вони були домінуючими хижаками пізнього пермського періоду. Вони були теплокровними, прудкими і вкритими шерстю. Вони були настільки схожими на нас – ссавців, що невідомо якою була б подальша еволюція, якби не їх вимирання. Ґорґонопсії зникли вкінці палеозойської ери…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Археї, вони ж Древні, не є героями фантастичних серіалів про подорожі іншими планетами чи комп’ютерних забавок, як може хто необачно подумав… Це абсолютно приземлені істоти, причому у цілковитому розумінні цього слова. Вони живуть поруч з нами, але ми про їх існування навіть не здогадуємось, вони є джерелом природного газу метану, який ми щодня запалюємо для приготування їжі, вони наші предки… То хто ж такі Археї?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Світ довкола нас є надзвичайно різноманітним і дуже непередбачуваним. Часом, звичні нам речі проявляють неочікувані властивості, здається ми знаємо достатньо багато, проте, щоразу жива природа нас дивує новими відкриттями. Сьогодні хочу розповісти Вам про неймовірних, почасти відомих, а подекуди й незнаних тварин, які живуть за межами звичного нам комфортного світу.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Мабуть, більшість із нас чули розповіді про містичні переживання людей після клінічної смерті. Такі історії є популярними для всякого роду телевізійних передач із присмаком жовтої преси, сенсаційності та псевдонауковості, на кшталт, “Неймовірно, та факт”, “Паралельний світ”, “Фантастичні історії” і т.д. Із року в рік таких історій стає все більше і більше. Почасти вони тиражуються нечистими на руку журналістами-шукачами псевдосенсацій, шарлатанами-ворожбитами чи, приміром, релігійними фанатиками. Одначе, у багатьох шпиталях світу ведеться документальна фіксація кожного із таких випадків…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Історія нас вчить тому, що вона нас не вчить нічому – зашурована до дірок догматична істина… І, хоч, як не прикро, але то є правдою. Не буду вдаватися у політику, а лише нагадаю історію. Коли у 1872 році у Вайомінзі, США було створено Єловстонський національний парк, то для його охорони президент Улис Ґрант ввів війська. Місцеве населення та дрібні діячі комерції вкрай негативно сприйняли створення першого у світі нацпарку – у його ґейзерах та гідротермах вони влаштовували громадські пральні та лазні. Нажаль, Україна не США (дуже шкода – авт.), а українська влада не така далекоглядна, як американська…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Ми звикли до майже догматичної фрази “Життєдайний кисень”, адже практично все живе на нашій планеті завдячує своїм існуванням цьому доволі аґресивному газові. Винятком з цього правила є кілька груп анаеробних бактерій та одноклітинних грибів. Однак, щоб це були тварини?…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коли археологи майбутнього – років так через 1000 – розкопають культурні шари часу, в якому живемо ми з Вами, то вони назвуть його не космічним, термоядерним чи інформаційним, як пафосно йменують наші сучасники, а “Пластиковим віком”. То буде цілком справедливо, адже нині пластик практично витіснив інші побутові та промислові матеріали: метал, дерево та скло… Хтось з істориків майбутнього теоретизуватиме про плин людської історії від кам’яного, бронзового чи залізного віків до пластикового чи ще якого, що наступить у майбутньому…