STANISLAOPOLIS – МІСТО В ЛИПАХ

Андрій М. ЗАМОРОКА

Коли у Станіславові старі австрійські бруківки пахнуть липовим медом, а повітря смакує солодко-густим нектаром, то значить, що прийшло літо. Млосні червневі дні стають особливо насиченими, як зацвітають липи, а у Станіславові їх, направду, багато. Недарма ж його називають “Містом в липах”… Я розповім Вам про таке звичне, і таке незвичайне дерево нашого міста.

Традиція садити липи у Станіславові дуже давня, хоча, звідки вона починається, напевне, то не відоме нікому, адже таку “дрібничку” не зауважено і не записано до архівів… Позаяк, однією із найбільш престижних вулиць старого Станіславова – за Австрійської Імперії – була Липова Алея, з її розкішними віллами і садибами, то, мабуть, усе розпочалось у ХІХ столітті. 1868 року на цій вулиці розпочалась сумнозвісна “Мармулядова пожежа”, в якій згоріло ледь не усе місто… Відбудовуючи третє місто Галичини, маґістрат перейнявся озелененням, а найбільш принагідною для цього виявилась липа. Не відомо чим керувались станіславівські чиновники, але вибір впав саме на це дерево. Нині ще кілька з тих – уже більш як півторасотлітніх – лип, щоліта, квітують у міському парку. Величезною містерією залишається збереження цієї традиції і за совітського панування, незважаючи навіть на особливу пристрасть тодішніх “озєлєнітєлєй” до голубих ялинок і диких експериментів з екзотами, на кшталт катальп чи платанів… Так чи інак, але символом міста стала липа, навіть, якщо станіслав’яни за ширмою буденності, уже й не звертають на те уваги.

Літо до Станіславова приходить разом із липовим цвітом. Першою, з початком червня, зацвітає Липа широколиста (Tilia platyphyllos Scop.), яка отримала свою назву через великі м’які та пухнасті листки – до 14 см завдовжки. Водночас вона є найвищою з-поміж лип, досягаючи, часом, 40 м! Для більшості людности вигляд широколистої липи є незвичним, адже найбільш розповсюдженою та звичною і у культурі, і у природі є Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.). Для неї притаманні невеликі – до 8-9-и см завдовжки, дещо шкірясті й блискучі листки. Тай у висоту це дерево досягає лише 28-35-и метрів. Різняться обидва види ще й квітами: у широколистої вони великі зібрані по 2-3, а у серцелистої у суцвітті налічується до 5-11-и дрібних квіточок.

Якщо у Станіславові липа – це символ міста, то для більшості вона асоціюється із запашним медом. Направду, усі липи є чудовими медоносами, даючи по 600-800 кг солодкого нектару з гектару. Мед світло-жовтого кольору, часом зеленкуватий, з ніжним запахом липового цвіту, дуже смачний, корисний для здоров’я людини і ціниться вище усіх інших сортів меду. Взагалі липа дуже широко використовується у народній медицині, особливо чаї з її цвіту. У Галичині – то ще й символ Зелених Свят – гіллям липи замаюють домівки і вулиці. Це один із найдревніших ритуалів, що зберігся на наших теренах ще із дохристиянських часів.

Ось-ось прийде липень і липи відквітнуть, а разом із їхнім цвітінням покотиться низько-низько до обрію гаряче літнє сонце – аж до наступного літа…