Author: admin

Андрій М. ЗАМОРОКА

Напевно, жодна з відомих груп живих істот, які будь-коли існували на нашій планеті, не перетерпіла таких метаморфоз уявлень про себе, як динозаври. Описані Ричардом Овеном у 1841-му році, як велетенські викопні незграбні ящери, динозаври, у другій половині ХХ століття, “стали” стрункими, прудкими і активними тваринами з претензіями на теплокровність. Переворот у науковій свідомості спричинило відкриття пір’я у динозаврів – тепер, вони “стали” предками птахів і беззаперечно теплокровними. Сьогодні, між птахами і динозаврами уже не проводять межі – це одна і та ж група живих істот. Але, як же виглядали зубаті птахо-ящери – динозаври, – у період їх існування на Землі?

Андрій М. ЗАМОРОКА

Паразитизм є найбільш еволюційно досконалою формою хижацтва, оскільки зникає потреба у смерті жертви. Одні – справжні паразити – живляться своїми жертвами, а інші – паразити-коменсали – об’їдають їх, живучи за рахунок їжі, яку жертва спожила. Одначе, у природі є ще паразитоїди та суперпаразити. Перші паразитують на жертві лише у якийсь один період свого життя, спричинюючи її кінцеву смерть, а другі є паразитами паразитів. Саме про ці дві групи істот й піде мова далі…

Андрій М. ЗАМОРОКА

Не так давно, “Станіславівський натураліст” опублікував статтю: “Чи виживуть коралові рифи?“, назва якої говорить сама за себе – світова громадськість стурбована випадками загибелі коралових рифів. Однак, у самій статті йшлося про факти, які зрідка потрапляють у поле зору пересічного мешканця планети, й “акуратно” упускаються активістами різноманітних “зелених” рухів – це відсутність загрози існуванню кораловим рифам. Ще одним вагомим підтвердженням цього стала нинішня стаття у міжнародному науковому журналі “Природа” (“Nature”).

Андрій М. ЗАМОРОКА

“…Життя більш напружене, ніж на суші,
більш плідне, нескінченне, що охоплює кожну краплю води
в океані, у цьому середовищі … життєдайному для міріадів істот…”

Жуль Верн
“20 тисяч льє під водою”
1869

Океан – основне середовище існування на нашій планеті, – з часів Жуля Верна і його знаменитого й ексцентричного капітана Немо, завжди манив дослідників своїми неозорим простором і таємницями. ХХ століття підняло перед людством останню завісу таємничості з океанічних глибин – вченими відкрито екосистеми глибоководних пустель, що живляться “органічним дощем”, гарячих ґейзерів, що поглинають отруйний сірководень, холодних метанових джерел, що живуть за рахунок природного газу… Здавалося б, усі основні екосистеми океану відомі, залишилось лише інвентаризувати усе розмаїття життя у них. Аж раптом, цьогоріч морські біологи оголосили про відкриття нового типу глибоководних екосистем, які поєднують у собі і гарячі ґейзери і холодні метанові джерела…

Надія ШУМСЬКА

Мабуть, ніщо у нашому житті не може зрівнятися з приходом весни. Радісним хвилюванням сповнює все: яскраве сонце, теплий вітерець, щебетання птахів, струмки на дорогах, котики на вербі. Але найбільше тішить око розмаїття перших весняних квітів. Ще безлисті ліси встеляють килими з білих, як краплинки молока, підсніжників, витончених золотистих зірочок, мініатюрних пролісків, подібних до синьо-фіолетових іскринок, духмяних червоно-фіолетових дзвоників медунки, яскраво-блакитних квіток печіночниці. По ярах та вологих місцях рясно розцвітає білими келихами білоцвіт весняний, а часто, разом ними, можна побачити й яскраві сині квіти зубниці залозистої.