ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ЗМІЙ: МІФИ І ПРАВДА. ЧАСТИНА ІІ

Вуж звичайний. Світлина Василя Маланюка

Продовження. Початок.

Василь МАЛАНЮК

Вужам (Natrix natrix Linnaeus, 1758), на відміну від гадюк, перепадає менше від людей, і вбивають їх, переважно, плутаючи саме з гадюками. Насправді, відрізнити їх досить легко  через наявність у вужа жовтих плям позаду голови, а також однотонного забарвлення тіла, яке варіює від чорного до світло оливкового на відміну від гадюки, яка, за винятком особин, які поширені переважно в бореальних областях і забарвлені в чорний колір (в Україні такі гадюки-меланісти часто трапляються у Карпатах), має строкатий візерунок на спині. 

Меланістична форма Гадюки звичайної. Джерело ілюстрації: http://www.fieldherpforum.com

Існує ціла низка інших відмінностей між цими поширеними в нас зміями, які при бажанні можна розгледіти: 1. У вужа відносно більш видовжене і струнке тіло ніж у гадюки, а також довший хвіст. 2. Щитки, які покривають голову вужа великі, симетричні, натомість, у гадюки вони дрібні і часто неправильно розміщені. 3. Зіниці у вужів круглі, тоді як у гадюк, вони вертикальні. 4. У гадюк чіткіше виражена шия. 5. Голова гадюки (якщо дивитися зверху), на відміну від вужа, має трикутну форму, оскільки, з боків голови розміщені парні отруйні залози. 6. У гадюк тіло покрито ребристими лусочками, у вужів луска гладенька. 7. Над очима гадюк виступають невеличкі валики, які утворені надочними лусочками.

В Україні на вужа можна натрапити майже повсюди. Навіть у містах. Я сам зустрічав його два чи три рази в Станіславові майже в центрі міста. Журналісти з 1+1 саме через вужа, якого бачили у сквері біля вокзалу, підняли ґвалт на всю Україну. Через свою високу чисельність в деяких місцевостях, вуж часто потрапляє на очі людям, хоча, при цьому, відразу намагається втекти. Взагалі, через те, що вуж не є отруйною змією, цей плазун в ході еволюції виробив цілий ряд захисних пристосувань. Як я вже сказав, при небезпеці вуж відразу ж намагається врятуватися втечею. В основному, це йому вдається, оскільки досить швидко повзає і прекрасно плаває. Якщо перед цим змія поїла, то відригує свою недавню жертву: на легкий шлунок легше втікати. Крім того, відригнута їжа у вигляді жаби чи тритона, яка часто буває ще живою, оскільки, вуж ковтає свою здобич живцем, може відвернути увагу нападника.

Вуж звичайний. Світлина Василя Маланюка

Одного разу (було це десь в середині квітня), я натрапив в лісі на вужа, з пащі якого стирчала голова середнього розміру жаби. Поки я вибирав і налаштовував фотоапарат, вужик виплюнув жабу, яка, ніби нічого й не сталося, поскакала в одну сторону, а змія в іншу. Коли втекти немає можливості, вуж починає імітувати гадюку: скручується в кільце, шипить і робить випади (такі собі поклони) в сторону ворога. Цей спосіб має ефект: я, прекрасно знаючи, що це звичайний вуж, при вигляді такої агресивної зміючки, починав уважніше роздивлятися, і навіть іноді сумніватися, чи дійсно це вуж. Якщо ворог не здається, і все ж таки намагається взяти плазуна в руки, у вужа є інша зброя. Дорослі особини зрідка пускають в хід зуби (правда, пошкодження від цих укусів мізерні у вигляді невеличких подряпин). Частіше вуж при вимушеному контакті з людиною використовує “хімічну” зброю, розбризкуючи з клоаки світло-жовту рідину з дуже неприємним запахом. Якщо, і цей спосіб не дає результату, вуж прикидається мертвим: перевертається догори черевом, висовує язик і ні на що не реагує.  Коли небезпека минає, рептилія “оживає” і спокійно повзе геть. Колись давно, ще не знаючи цієї особливості змії, мене також ввів в оману один вуж, якого я тримав у руках. Дивуючись, від чого він помер, і відчуваючи докори сумління, я зрештою, повісив вужа на гілку і пішов до дому. Коли я повернувся через декілька годин на те саме місце з друзями, які захотіли подивитися на змію, “мертвого гада” там не було. Ми довго думали і робили припущення, куди подівся вуж, і нарешті вирішили що його з’їв якийсь хижак.

Оскільки вуж часто потрапляє на очі людям, про нього також склали багато легенд, байок та забобонів. Правда, носять вони куди більш позитивний характер ніж у випадку з гадюкою. Подекуди навіть вважали, що в домі неодмінно повинен жити вуж для більшого прибутку і вбивати цих змій вважалося великим гріхом. Їх також приручали і тримали вдома, щоб вужі ловили мишей. В давні часи цю змію  вшановували як бога лікування. Їм навіть будували храми та статуї. У балтійських народів існувала легенда, що Вуж женився на одній дівчині, яка народила йому двох синів і дочку. Але брати дівчини убили Вужа косою, і тоді боги перетворили його жінку на Ялину, старшого сина зробили Дубом, середнього – Ясенем, а дочка стала Осикою.

Вужі трапляються практично по усій території України. Світлина Василя Маланюка

В наших краях поширені два міфи про вужа. Перший міф, якимось чином, пояснює прихильність деяких людей до цих плазунів. Часті зустрічі з вужами біля корівників, стаєнь пояснювали тим, що вуж любить ласувати молоком, і тому його тягне до корів, в яких він краде молоко, і цим самим “роздоює” корову, сприяючи більшим надоям. Насправді, вужів приваблюють людські обійстя перспективою легше знайти здобич, адже біля стаєнь, на присадибних ділянках і в оселях завжди багато гризунів, жаб та іншої природної здобичі вужа.  Також вужів тягнуло до людей наявність гноївок, залежалої соломи, старих дощок чи навіть сміттєзвалищ, які є ідеальними місцями для відкладання яєць, виведення молоді, а також для зимівлі. Особливо це стосується старих гноївок, де створювалися оптимальні умови температури та вологості для кладки зміїних яєць. Закономірно, що чим більше в господарстві гною, тим продуктивніша корова. І чим більше гною – тим більше там вужів. Так і склалася помилкова думка, що ці вужі, нібито своєю пристрастю до молока “роздоюють” корову, і та збільшує надої. Насправді, вужі, як і всі змії молока не п’ють, оскільки не мають відповідних  ферментів, зокрема, лактази, яка розщеплює  молоко до простих цукрів. Багато змій взагалі нічого не п’ють, бо їм вистачає тієї вологи, яка міститься в їх жертвах (особливо в посушливих регіонах). Розповіді “очевидців” та деякі пригодницькі романи (наприклад оповідання сера Артура Конана Дойля “Строката стрічка” з циклу оповідань про Шерлока Холмса) не несуть реальних фактів і не можуть розглядатися серйозно.

Інший міф – гіпнотичні властивості вужа, як зрештою, й інших змій. Причина цього криється, напевно, в очах змій, які прикриті тонкою прозорою шкірястою плівкою, що утворена зрослими повіками. Ця плівка при линянні сходить разом з іншою шкірою, безпосередньо перед цим процесом очі змії мутніють. Очі, що не моргають, створюють враження холодного застиглого погляду. Вуж, цим поглядом, за свідченнями деяких людей, може загіпнотизувати свою здобич, і вона не зможе рухатися. Байки ці ґрунтуються на справді дивній поведінці деяких тварин, які є об’єктами полювання цієї рептилії. Якщо, сіра ропуха, при нападі чи зустрічі вужа, робить все, щоб злякати ворога, роздуваючи  тіло та піднімаючись на своїх ногах, створюючи цим самим ілюзію, що вона виглядає набагато більшою ніж є насправді, то жаби поводять себе по іншому. Замість того, щоб тікати від змії, жаба робить невисокі короткі стрибки, і видає  якісь дивні крики, після чого, вуж наздоганяє свою жертву і починає її живцем заковтувати.

Заклиначі змій за справою "заклинання". Джерело ілюстрації: http://www.awaytravel.ru

До речі, якщо вже заговорили про гіпноз, теж популярні історії і про людей, які можуть загіпнотизувати змію. Особливо це стосується Індії, де заклиначі змій влаштовують атракції для туристів, намагаючись переконати їх в тому, що кобри повністю їм підкоряються і танцюють під їх дудку. Насправді, кобра не чує музики, оскільки всі змії є глухими. Заклинатель перед виступом непомітно постукує по кошику, в якому сидить кобра, і та інстинктивно, відчуваючи потенційну небезпеку, піднімає верхню третину свого тіла і розводить в сторони 8 передніх пар шийних ребер, розширяючи таким чином шию. Далі, заклинач починає грати на духовому інструменті та розхитуватись зі сторони в сторону. Змія, щоб не випускати людину з поля зору, слідкує за ним і теж розхитується, повторюючи всі рухи заклинателя. Зі сторони це дійсно виглядає, ніби кобра танцює, загіпнотизована заклинателем. Такі трюки можливі завдяки доволі мирному характеру кобр, які пускають в хід свої зуби тільки в крайньому випадку, тому, досвідчені заклинателі, під час свого шоу, можуть навіть доторкатися до голови змії, або цілувати її в кінчик носа.

Закінчення

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 8 =