ПЕРШІ ПОСЕЛЕНЦІ

glacier_blanc22.jpg

Андрій М. ЗАМОРОКА

Майже 10 тисяч років тому льодовим панциром була скована більша частина Європи, Азії та Північної Америки. Але з початком атлантичного часу, льодовики танули і відступили за полярне коло, ті ж, що залишились до наших днів, лежать високо в горах, в Арктиці та Антарктиці. Вони продовжують танути і нині, що викликає не аби яку тривогу у природозахисників, які малюють страшні картини катаклізмів, в результаті глобального потепління. Обивателів лякають безплідними землями, що простягнуться на місцях колишніх льодовикових щитів і шапок. Але читак воно буде насправді?

Дослідження, які недавно були опубліковані групою американських науковців з університету Колорадо на чолі із доктором Стівом Шмідтом у Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, показують, що безплідних земель після відступу льодовика не буває. Вчені, впродовж кількох років, провадили свої дослідження у Перуанських Андах на льодовику Пука. Цей льодовик відступає зі швидкістю близько 20-и метрів за рік, оголюючи за собою нагромадження каменів та скель. Як показали дослідження, на звільнене від льоду місце зразу ж поселяються синьо-зелені водорості, або як їх ще називають ціанобактерії. Ці примітивні, прості бактеріальні екосистеми, на межі льодовика, складаються лише з 2-3 видів синьо-зелених водоростей. Проте уже через рік-два їх різноманіття зростає до 20 видів!

Ціанобактерії виконують дуже важливу функцію для подальшої сукцесії і заселення території евкаріотичними водоростями та вищими рослинами, а відповідно і тваринами. Нарощуючи свою біомасу, вони фіксують атмосферні вуглекислий газ та азот. Рослини не здатні фіксувати атмосферний азот, який є життєво необхідним для їх росту та розвитку. Мертві ціанобактерії накопичуються у тріщинах каменів, а органічні вуглець та азот стають доступні для рослин. Таким чином вони виконують функцію першопрохідців, створюючи умови для виникнення ґрунту.

Найбільше науковців здивував той факт, що синьо-зелені водорості, у процесі своєї життєдіяльності, виділяють у зовнішнє середовище цукри, які склеюють найдрібніші часточки ґрунту. Це, звичайно, зменшує ймовірність ерозії зачаткових ґрунтів на після льодовикових територіях, а для бактерій це явище має значення при захисті від замерзання, адже розчин цукру замерзає при значно меншій температурі, ніж звичайна вода.

Через кілька років бактеріальні екосистеми будуть витіснені, а місце ціанобактерій займуть одноклітинні водорості, лишайники, мохи і мікроскопічні тварини. Згодом сюди прийдуть високогірні альпійські трави, і можливо, колись, ліси. На фото видно льодовик, що відступає, на передньому плані зеленіються трави і цвіте тирлич, далі жовтіють поодинокі куртини трав, що підходять ближче до льодовика, а далі плями лишайників. На голих ділянках живуть ціанобактерії. Тож загибель льодовика дасть життя новим екосистемам.

admin Written by:

2 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 1 =