СУЦІЛЬНИЙ ПЛАҐІАТ АБО ЧОМУ КАЖАН НЕ ЇСТЬ МІЛЬ?

Наталя Глібовицька  

Як відомо, кажани володіють бездоганною мисливською майстерністю. В цьому їм допомагають стратегії планеруючого польоту, зморщені морди, довгі язики і фантастична аеродинаміка. Завдяки цьому всьому деякі із цих створінь можуть запросто упіймати птаха на льоту. Але зазвичай кажани, якщо і харчуються тваринами, то набагато дрібнішими і не настільки жвавими, наприклад, нічними метеликами. Що ж такого привабливого може бути в молі – це, звичайно, знає, хіба, сам кажан. Згадується єдиний випадок, коли міль нас всіх здивувала – це відкриття її потягу до сліз птахів, які сплять. Однак, вчені знайшли ще дещо цікаве. Метелики здатні прислухатися до крил кажанів, щоб врятуватися від небезпеки бути з’їдженими. Але, як виявилося, з цією ж метою вони можуть і видавати звуки. 

Вивчаючи нічних метеликів-ведмедиць (представники родини Arсtiidae), дослідники виявили, що ці комахи здатні обдурювати своїх головних хижаків. Коли ведмедиця чує ультразвукові сигнали кажанів, вона розуміє, що швидко може безславно загинути, тому вживає спеціальні заходи. В такій ситуації переслідуваній комасі, звичайно, вартувало би швидко сховатись. Натомість ведмедиця говорить: «Привіт! Я тут!» Говорить, звичайно, не словами, а ультразвуковими сигналами, які видаються парними органами, що виглядають, на кшталт, музичних тарілок. Дослідники створили сповільнений аудіозапис цього звуку – картина не дуже апетитна. В результаті часто кажани не їдять ведмедиць. Ще загадковіше те, що рукокрилі харчуються вибірково іншими метеликами, які видають звуки і їдять деяких їх «безмовних» родичів. Не менш дивовижно, що в даному випадку зовнішність комах приблизно однакова, принаймні, подібні розміри. Вчені провели експеримент. Вони взяли червоних (Lasiurus borealis) і великих коричневих (Eptesiсus fuscus) кажанів. Ці тварини були вирощені в лабораторії, щоб у них не було форм поведінки, набутих в дикій природі, які могли б відбитись на отриманих результатах. Потім вчені почали знімати на відео (в інфрачервоному діапазоні, оскільки дія відбувається у темряві) процес вилову цими кажанами метеликів-ведмедиць і про всяк випадок записувати те, що звучить. Рукокрилі в результаті визначеного тренування починають розуміти, що впізнати по звуку, щоб навіть не підлітати до них і не витрачати на них силу, час і нерви. Однак, як стало ясно із аналізу звукозаписів, досліджувані метелики, які відносять до різних видів, «співають» по-різному. Тому відрізнити сигнал смачної молі від огидної не становить для кажанів великої праці. Arсtiidae користуються цим і видають звуки, але не власні. Їх ультразвукові сигнали точнісінько такі ж як, наприклад, у Cycnia tenera, яку пристойний кажан не їстиме. Одним словом – плаґіат. Зате рятівний: кажан, щоб не ризикувати, відмовляється від атаки і відлітає геть. Ця історія дуже нагадує те, як інші метелики набувають зовнішності метеликів-монархів, які володіють поганими смаковими якостями. а в даному випадку відбувається не візуальна, а звукова мімікрія, але результат один і той самий. Тепер існує думка, що подібним обманом звуку можуть користуватися також такі тварини як змії, сови і бджоли. Та відкриття за дослідниками.