Category: Еволюція

Травень 13, 2021

Андрій М. ЗАМОРОКА

Жирафи є одними із найпомітніших мешканців африканських саван. Ці ґрацильні істоти вирізняються своїми довгими шиями і не менш довгими ногами. А їх мережевне забарвлення працює, наче камуфляж, маскуючи тварин на тлі крислатих акацій і пожухлих трав. Увагу дослідників завжди привертали ці неймовірні тварини, які стали іконічними у теорії еволюції. Проте, вчені дуже тривалий час вважали, що насправді існує один єдиний вид жирафів – Жирафа звичайна (Giraffa camelopardalis (Linnaeus, 1758). Однак сучасні молекулярні дослідження поставили цю ідею під сумнів всередині минулого десятиліття, а от цими днями стало остаточно відомо, що жирафів аж 4 види!

Жовтень 11, 2019

Андрій М. ЗАМОРОКА

Викопний фраґмент кістки 13-літньої дівчинки, названої дослідниками Денні, яка жила приблизно 90 тисяч років тому у печері Денисова в Алтайських горах, спричинився до несподіваного наукового відкриття. Виділення і розшифрування залишків ДНК показали, що одну половину вона успадкувала від неандертаців, а іншу – від денисівців…

Серпень 13, 2016

Андрій М. ЗАМОРОКА

25-й річниці незалежності України присвячується

[Вінницька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська та Черкаська області]

Є в Україні місце, де біологічні види еволюціонують швидше, ніж на сусідніх теренах, де рівень ендемізму нагадує океанічний острів, аніж степ широкий. Це місце у самінькім серці нашої країни – там, де води Південного Бугу прориваються крізь ґранітові скелі. Мандрівник, милуючись неймовірної мальовничості каньйонами і скелястими урвищами Ґранітового Побужжя, може навіть і не зауважити, що у нього просто під ногами, з-під лейбових трекінґових ходаків, безпомічно визирають галузки бузької гвоздики чи волошки, а чи може ще якої тутейшньої рідкісності.

Грудень 9, 2015
Видати себе за когось іншого - один зі способів вижити у джунґлях. Гусінь метелика-сфінкса Гемероплана триптолема. Джерело ілюстрації: http://www.treehugger.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Закон джунґлів – виживає найсильніший, працює далеко не завжди. Світ сповнений міріадами істот, які не можуть себе захистити. То що ж тоді чинити? Відповідь проста – хитрувати! Хитрувати усіма можливими способами: вдавати із себе сильнішого і більшого, ніж ти є насправді, навчитись маскуватись і причаюватись, видавати себе за когось іншого… Усі ці способи надурити потенційного хижака описуються науковим терміном мімікрія, яка є предметом прискіпливого вивчення еволюції, а заразом і її неспростовним доказом.

Листопад 8, 2015
Грибочки. Джерело ілюстрації: http://s-media-cache-ak0.pinimg.om

Андрій М. ЗАМОРОКА

У палеонтологічному літописі нашої планети є періоди, коли життя набувало фантастичних форм, випадаючи із загального еволюційного тренду. Прикладом цього можуть слугувати вимерлі девонські (320-470 мільйоноліть тому) істоти, які отримали назву Першотисів (Prototaxites). Вчені досі немають єдиної думки яке таксономічне становище займали ці орґанізми, проте, більшість фахівців схиляється до гадки, що то були гриби. Велетенські гриби, заввишки до 8-ми і завширшки до 1-го метрів!

Серпень 10, 2015

Даниїл ГРИБЧУК

Наприкінці травня 2015 року по стрічках новин різноманітних науко-орієнтованих інформаційних ресурсів пробігла блискавка, епіцентром якої став Університет Уппсали у Швеції. Вони зарябіли заголовками, які по-суті, можна звести приблизно до такого: “Нарешті знайдено втрачену еволюційну ланку між прокаріотами та евкаріотами!” І як часто буває в дослідженнях подібного плану, цей прорив став сукупним результатом багатьох років наполегливої праці та щасливої випадковості. Тож, що собою являє ця “втрачена ланка” і як вона вплинула на погляди вчених щодо еволюції евкаріотів на нашій планеті?

Липень 28, 2015
Чотириніг в'юнкий. Джерело ілюстрації: http://www.nature.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Змії викликають неоднозначні відчуття у більшості людей: вони одночасно і лякають, і зачаровують своєю загадковістю. Однак, є люди, для яких вивчення змій, – сенс життя. Їх захоплює розмаїття, спосіб життя, полювання та еволюція змій. Подібність змій до ящірок вказує на спільного предка, від якого обидві групи еволюціонували. А чисельні варіації видів ящірок із вкороченими ногами та й взагалі без ніг, вселяла вченим впевненість у близьких родинних зв’язках між зміями та ящірками. Проте, відсутність палеонтологічних даних, які були б підтвердженням спільного походження обох груп цих тварин, завше залишала простір для теоретизування. Знахідка скам’янілої чотириногої змії стала переломним моментом у візіях про час і місце виникнення змій.

Квітень 8, 2015
Як і де виникло світле забарвлення шкіри у європейців? Джерело ілюстрації: http://www.novinite.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Пошук відповіді на питання як і чому виникла біла раса, збив на манівці людську цивілізацію, призвівши до драматичних і непоправних гуманітарних подій першої половини ХХ століття. Однак, навіть повоєнна зміна цивілізаційної парадиґми не змогла знайти рішення проблеми. І тільки сьогодні молекулярна біологія, ґенетика та еволюційна теорія підійшли впритул до остаточного вирішення наболілої загадки.

Лютий 18, 2015

Первісна Земля була дуже непривітним місцем, однак, саме негостинні умови для сучасного життя були необхідними для його виникнення... Джерело ілюстрації: http://www.dailymail.co.uk

Андрій М. ЗАМОРОКА

Півтора століття тому назад, видатний натураліст Чарльз Роберт Дарвін, підсумовуючи основні положення своєї теорії еволюції, припустив, що життя, ймовірно, зародилось десь у “…маленькому тепленькому ставочку…”, звідки розселилось по усій Землі. Його інтуїтивні міркування – не такі вже й безпідставні, і підтверджуються результатами сучасних досліджень. Однак, сьогодні існує багато різних візій виникнення живого із неживого, ключовою проблемою яких є виникнення процесу передачі спадкової інформації. У цім дописі, Станіславівський натураліст пропонує познайомитись із одним з можливих бачень процесу з’яви спадковості та виникнення життя.

Вересень 21, 2014
Даніо реріо - колоритна риба родом із півдня Азії. Джерело ілюстрації: http://my-fish.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Великий еволюційний сенс усілякої рябкуватості забарвленні тіла тварин полягає у тому, що вона дає можливість прожити довше і дати більше потомства. Природний добір постійно відсіює тих, хто менш пристосований до середовища існування і гірше маскується. І якщо у макроеволюційному контексті це цілком зрозуміло, то питання про клітинні і молекулярні механізми формування смуг, плям і цяток, залишається досі відкритим.