Руслан М. Жирак
Bombus pomorum Pamzer, 1805 або Джміль яскравий – вид занесений до Червоної книги України (ІІ категорія). Територія поширення Джмеля яскравого є дуже великою – він заселяє всю Європу, Південний Урал, Туреччину, але повсюдно цей вид зникає через зменшення придатних для гніздування місць. Це спричинено розорюванням цілинних земель, випасом худоби, рекреацією та глобальним потеплінням.
Наталія ПЕРХУЛИН
Близько ста років тому Томас Гекслі назвав птахів “піднятими в небо плазунами”. З еволюційної точки зору, вважають, одною із важливих груп мезозойських плазунів були текодонти. Вони були невеликими хижаками тріасового періоду, що дали початок найрізноманітнішим групам: крокодилам і динозаврам, і нарешті, птахам. Найдавніша із відомих викопних птиць жила в пізньому юрському періоді, близько 150 мільйонів років тому, і хоча, безсумнівну, існували і ранні птахи, або праптахи саме їй судилося зіграти роль важливу за значенням. Її залишки знайдені у верхньоюрських сланцях Золенґофену в Баварії у 1961 р., і вона скоріше всього, була б віднесена до плазунів, якщо б не ясні відбитки пір’я. Викопана птиця отримала назву «археоптерикс», що в перекладі з грецькою означає «древнє крило».
У своїй книзі “Парк юрського періоду”, відомий американський письменник Майкл Крайтон, якось несвідомо чи може навмисне оспівав, повернувши із небуття, таких древніх істот, що людям і не снилося. Він оживив, хоча й на сторінках роману, динозаврів, тим самим спричинивши небачену до того “динозавроманію”. Ці істоти, вимирання яких дало можливість народитись Homo sapiens, якось так органічно влились у наше життя: від маленьких сувенірчиків до героїв серіалів та модернових блокбастерів, що уже більшість з нас й не уявляє свого життя без цих істот. Але хто ж вони, ці загадкові і незбагненні тварини?
Ігор ЮРКЕВИЧ та Андрій ГЛОВ’ЯК
До 1997 року районом розповсюдження целакантів вважався тільки південний захід Індійського океану (з центром на Коморських островах), але після відкриття другого виду (Latimeria menadoensis) ряд Целакантоподібні отримав розірваний ареал з відстанню між частинами приблизно 10 000 кілометрів. Зразок, що був виловлений біля устя річки Халумна в 1938 р. був пізніше визначений як занос із коморської популяції, з району островів Гран Коморо або Анжуан. Вилови в районі Малінді (Кенія) та знаходження сталої популяції в бухті Содвана (ПАР) розширили карту розповсюдження виду коморський целакант вздовж східноафриканскього узбережжя.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Про ріку, яка збігає з гір і губиться десь у земних надрах, а потім виринає в низах, вперше я почув від одного з викладачів, ще як навчався в університеті. Все ніяк не вистачало часу щоб з’їздити в цей дикий край. Нарешті, зібравши когорту знайомих, – затятих туристів, ми подались в мандри. Маршрут з Яремчі через перевал Пересліп, вниз по Зелениці до місця впадіння в неї потоку Ситного, а відтак повільний підйом по ньому – нічим екстраординарним не відзначається, проте займає цілий день, – майже, двадцять кілометрів. За мету собі поставили пройти по дну ущелини у верхів’ях Ситного й за одне піднятись на вершину Поленської.
Наталя Глібовицька
За стародавньою грецькою легендою, Арахну, дочку красильника пурпуром Ідмана, Атена Паллада навчила мистецтва ткати тонкі візерункові тканини. Незабаром Арахна так удосконалила ткацьку справу, що викликала богиню на змагання. Після чого розгнівана Атена перетворила Арахну в павука. Ось так давня легенда розповідає про з’яву павуків. Звичайно, красивий міф про створінь, які наганяють ляку на дуже багатьох людей, до певної міри облагороджує павуків та їх походження.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Турун Фабра український – реліктовий вид льодовикового періоду, який зберігся у високогірних районах Карпат та Західних Альп. У зв’язку з диз’юнктивністю ареалу, утворює численні підвиди і форми. Ендемічний підвид Carabus (Platycarabus) fabricii ucrainicus Lazorko, 1951 або Турун (Плоскотурун) Фабра Український поширений виключно у гірському масиві Ґорґани на території Івано-Франківської області.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Екологічна станція в Тіпутіні охоплює майже 1500 акрів площі (щось близько 600 гектарів) тропічного дощового лісу. На цій, здавалось, би невеликій території зростає 3000 видів вищих рослин, проживає 530 видів птахів, 91 вид ссавців у тім числі й 11 приматів. На одне перуанське дерево у тропічному лісі припадає до 650 видів тільки одних жуків! Облік комах на площі в один гектар у тому ж таки перуанському лісі дав ще більш вражаючий результат – 42000 (тисячі!) видів, але це далеко не максимальний результат. Впродовж останніх років роботи на станції в Тіпутіні, налічено 60000 видів комах на одному гектарі!!!
Напевно немає такої людини, яка б у своїх мріях не переносилась у такі далекі і майже неприступні тропічні ліси. Ще кілька десятиліть тому, вважалося, що „легеням нашої Планети” ніщо і ніхто не загрожує. Однак, виявляється, що це не зовсім так. Через брак екологічної свідомості, а частіше просто через своє байдуже ставлення, людина знищує, здавалось би, незнищенне. Тому, мрії багатьох дослідників, науковців чи просто романтиків можуть так і залишитись мріями, кольоровими снами, які ніколи не втіляться в реальному і трохи жорстокому світі.
Андрій М. ЗАМОРОКА
На південний схід від міста Станіславова здіймаються Карпати. Подорожуючи власним автом, потягом чи автобусом, далеко на горизонті вам відкривається ламана лінія хребтів, яка біжить в синюватій димці від краю до краю обрію. Гострі вершини торкаються хмар. Та частина гір, що погожої ясної днини видніється з багатоповерхівок міста, є найсхіднішим масивом Українських Карпат – Ґорґанами.
