Андрій М. Заморока
Світ сповнений таємниць і несподіваних відкриттів, зриваючи полуду незнання з яких, перед нами постає неймовірна картина реальності, більш вишукано багатша, аніж будь-яка фантазія. Уявіть собі, що глибоко у вічній мерзлоті, де лід зберіг тіла велетенських мамутів, вчені докопались до неймовірної таємниці – найдавнішої на сьогодні ДНК мікробів, що жили разом зі своїми господарями. У скам’янілих зубах і кістках шерстистих і степових мамутів – тварин, які колись панували на просторах від Північної Америки до Європи, – дослідники знайшли сліди бактерій, що жили у тілах цих слонових. Ба, більше – декотрі з них були смертоносними…
Нещодавнє дослідження (детальніше можна прочитати тут) великої групи вчених презентувало аналіз 483-х залишків тіл мамутів степового (Mammuthus meridionalis) і найвеличнішого або шерстистого (Mammuthus primigenius), які жили впродовж останнього мільйону років – від раннього плейстоцену до останньої популяції на острові Врангеля, що вимерла у середині голоцену близько 3700 років тому. Використовуючи передові молекулярні технології, зокрема метаґеномний скринінґ, який дозволяє зчитати генетичний матеріал із суміші фрагментів різних організмів, вчені ідентифікували 310 видів бактерій. Проблемою виявилось те, що більшість із них потрапили у залишки тіл мамутів із ґрунту, колонізувавши їх після смерті тварин. Скрупульозним аналізом вдалось відсіяли ДНК цих мікроорганізмів, залишивши лише ґенетичні відбитки бактерій, що мешкали саме у живих мамутах.
Аналіз показав, що із 310-ти виявлених видів мікроорганізмів, лише шість генетичних ліній були ідентифіковані як безпосередні мешканці живих мамутів. Зокрема до них належали актинобацили (Actinobacillus), пастерели (Pasteurella), стрептококи (Streptococcus) і ерисипелотрикси (Erysipelothrix). Філогенетичний аналіз показав їх спорідненість із сучасними видами. Цікаво, що наприклад, сучасні штами актинобацили (Actinobacillus) відомі із посліду домашніх свиней, а у мамутів вони населяли ротову порожнину. А от пастерели (Pasteurella), знайдені у тілах мамутів, ймовірно були патоґенами, які спричиняли захворювання. Сучасні близькі родичі цих бактерій спричинили загадкову загибель африканських слонів у Ботсвані та Зімбабве у 2020 році. У слонів ці бактерії спершу інфікували ротову порожнину, звідки проникали у судини спричинюючи смертельне зараження крові. Відкриття свідчить, що мамути, ймовірно зазнавали подібних загроз що могло бути однією із причин їх вимирання.
Найразючішим стало виявлення генетичних слідів бактерій ерисипелотриксів (Erysipelothrix). Їх виявили в кістках чотирьох шерстистих мамутів і в степового мамута віком 1,1 мільйона років – це найдавніша з відомих на сьогодні ДНК мікробів, пов’язаних із конкретним господарем. Тут слід відмітити, що на відміну від інших згаданих мікроорганізмів, які переважно населяли ротову порожнину і зуби, ерисипелотрикси (Erysipelothrix) проникали у кістки. Це ймовірно були хронічні захворювання, які проявлялись у мамутів із віком і можливо також спричинювали загибель тварин.
Виявлення патоґенів у останках двох різних видів мамутів вказує на те, що ці велетенські слонові були вразливі до інфекцій і хворіли, як і сучасні тварини, включаючи людину. Чинне дослідження не дає нам відповідей на поширеність інфекцій чи загрози, які існували для мамутів впродовж останнього мільйоноліття. Одначе ця своєрідна “капсула часу” привідкриває завісу складних міжорганізмових взаємодій минулого, які між іншим, нічим не відрізняються від сучасних. Тому, здавалось би, тривіальне вивчення вмерзлих у ґрунт залишків давно вимерлих тварин, може дати несподівані відповіді на екологічні чи медичні проблеми сьогодення і віднайти необхіден інструментарій для їх розв’язання.
Be First to Comment