Андрій М. ЗАМОРОКА
“…Наскільки мені відомо, в жодній іншій частині світу, ніде, не існує настільки маленького уламка суходолу, так далеко віддаленого від найближчого материка, на якому б мешкав, відданий сам собі, такий великий чотириногий [хижак]…” Такі слова, 1833-го року, написав у своєму щоденнику Чарльз Роберт Дарвін, відвідуючи Фолклендські острови, під завершення епічної подорожі на вітрильнику “Біґль”. Ці слова він присвятив дивовижному фолклендському вовку.
Андрій М. ЗАМОРОКА
На початку лютого 2013-го року, підчас обліків зимуючих водоплавних птахів на Бурштинському водосховищі, що у Галицькому національному природному парку, було виявлено незвичайного пернатого, якого, за 20 років моніторинґу, ніколи раніше не спостерігали. Птах виявився настільки незвичайним, що його не вдалось віднайти у жодному із європейських визначників!
Андрій М. ЗАМОРОКА
Мураха арґентинська (Linepithema humile (Mayr, 1868) є одним із найбільш успішних видів комах у світі, адже вона сьогодні захопила усі континенти і успішно завойовує Європу. Аґресія, з якою Мураха арґентинська загарбує нові території можна зрівняти хіба лише із людською – вона створює мільйонні колонії, які простягаються на сотні кілометрів, перебудовує природні екосистеми, пристосовуючи їх для своїх потреб, нещадно знищує абориґенні види. І немає жодної сили, яка б могла зупини її експансію, чи може не було…
Андрій М. ЗАМОРОКА
З тих пір, як у “Станіславівському натуралісті” я надрукував свою першу статтю “Чи загрожує біосфері шосте вимирання?“, проминуло уже сім років. За цей час наука зробила колосальний стрибок уперед – змінилися, здавалося б непорушні, візії світу і розуміння природних процесів. Тоді, у 2007-му, світ очікував невмолимого глобального вимирання і біосферної катастрофи, сьогодні ж, оглядаючись назад, мимоволі, з’являється скепсис щодо апокаліптичних віщувань. То чи справді біосфері Землі загрожує шосте вимирання?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Після бучної всепланетарної дефіляди зі стрічі нового 2013-го року, життя поволі повертається у свою звичну колію, і кожен з трепетом зазирає у найближче прийдешнє. Одначе, ми пропонуємо спокійно, без передпразничного ґальопу, озирнутися на рік, що минув, й підвести сумуючу лінію усіх звершень як біологічної так і дотичної до неї науки. Аби з глибоким розумінням досягнуто, сміло ступити вперід.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Ось-ось розпочнуться новорічно-різдвяні свята, тяглістю, за українською традицією, майже два місяці – від Миколая до Стрітеня. І невід’ємним атрибутом цих празникувань є зелене деревце ялини, у Карпатах – ялиці, а на більшості теренів України – сосни. Громадські екологи, як завше, закликають віддати перевагу штучним красуням, чим кожен мешканець країни зробить внесок у збереження лісів, охорону природи і у боротьбу зі змінами клімату. То чи справді штучна ялинка є панацеєю для збереження навколишнього середовища?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Забруднення буває різним, хоча ми усі звикли нарікати на хімічне зараження середовища викидами заводів, фабрик, автотранспорту, отрутохімікатами, мінеральними добривами тощо, одначе, воно буває ще й звукове, електромаґнітне і навіть світлове… От саме про останнє маю намір і розповісти.
Ірина РЕПЕТИЛО
Природа, як фокусник:
за нею потрібне постійне спостереження
Семюель Батлер
Вплив людського господарювання на навколишнє середовище набув загрозливого глобального масштабу. Це є стало рушієм до усілякого ґатунку екологічних досліджень, що мають за ціль визначити ступінь впливу техногенних забруднень і впливів на живі істоти та екосистеми в цілому. Дослідники, з тою метою, пропонують використовувати рослини, які є дуже зручним об’єктом для біоіндикації – здійснення моніторинґу стану середовища, хоча б з тієї причини, що вони становлять понад 90% біомаси більшості наземних екосистем. Основна вимога до них – простота і швидкість виконання при високому рівні чутливості та достовірності. Як варіант, індикатором забруднення води, ґрунту і повітря може слугувати показник флуктуаційної асиметрії листя дерев.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Наприкінці 1970-х років, на антарктичних дослідних станціях, вчені помітили, що над найпівденнішим материком зменшується концентрація озону. Прискіпливе вивчення цього явища отримало свою сумнозвісну назву – “озонова діра”. Тривалі спостереження показали, що вона, з року в рік, лише розросталася, і, до слова, зберігає цю тенденцію. Одначе, в цьому році озонова діра над Антарктидою зменшилась.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Знову повертаємось (та чи ще раз?) до проблем змін клімату – спекотний 2012-й спричинився до нового мінімуму льодовикового покриву у Арктиці, побивши рекорд 2007-го. Понад те, у Атарктиці, куди лише-лише прийшла весна, виявлено зростання площ зледеніння Південного океану… То, чи є ці “перекоси” аномалією, а чи може таким має бути природний кліматичний баланс?…