Category: Екологія

Андрій М. ЗАМОРОКА

Майже 10 тисяч років тому льодовим панциром була скована більша частина Європи, Азії та Північної Америки. Але з початком атлантичного часу, льодовики танули і відступили за полярне коло, ті ж, що залишились до наших днів, лежать високо в горах, в Арктиці та Антарктиці. Вони продовжують танути і нині, що викликає не аби яку тривогу у природозахисників, які малюють страшні картини катаклізмів, в результаті глобального потепління. Обивателів лякають безплідними землями, що простягнуться на місцях колишніх льодовикових щитів і шапок. Але читак воно буде насправді?

Андрій М. ЗАМОРОКА

У 2006 році міжнародна експедиція півтора місяця безуспішно намагалась віднайти найбільш рідкісного янцзійського річкового дельфіна. Науковці з шести країн світу, на двох наукових суднах, озброєні найсучаснішою оптикою та ехолокаторами, пройшовши по ріці Янцзи більше 3,5 тис. кілометрів, із сумом констатували, що “білі прапорці” – янцзійські річкові дельфіни вимерли…

Володимир Третяк

Мабуть для кожного науковця починаючи від аматора-натураліста, що вперше починає польові дослідження і закінчуючи досвідченим ентомологом, впродовж зими виникають надзвичайні надії та сподівання на новий польовий сезон, який приходить з весняними днями, коли відступають холоди і за якийсь тиждень природа змінюється до невпізнанності. В такі моменти хочеться залишити всі справи в похмурих, ще зимових, стінах і з звичайним своїм причандаллям вирушити назустріч новим відкриттям…

 Володимир Пушкар та Андрій М. Заморока 

Одним із найцікавіших відкриттів у царині жуків-турунів з Українських Карпат, у минулому столітті, став опис нового ендемічного виду Лейста українського (Leistus ucrainicus). Хоча нові види турунів тут були описані й зовсім недавно, але ця знахідка привертає особливу увагу, оскільки ось уже 53 роки ніхто окрім автора опису не ловив цього жука, а відомий він лише за двома екземплярами з г. Молода, що в Рожнятівському районі Івано-Франківської області.

Володимир Третяк

Певне ні один з Європейських видів денних метеликів (тай напевне нічних) не викликав до себе такого зацікавлення з боку колекціонерів, ентомологів, природознавців та й звичайних людей як аполлон (Parnassius apollo Linnaeus, 1758). Утворюючи, на всій протяжності свого ареалу, близько 600 форм, він став найбажанішим об’єктом кожного колекціонера. Водночас він став на ряду з пандою і символом того як діяльність людини може вплинути на природну систему. У ХХ столітті кожна популяція стала лакмусовим папірцем господарської діяльності та змін ландшафту людиною. Не витримавши конкуренції вид практично зник по всьому ареалу де не проводились заходи щодо його захисту.

Журнал Станіславівський натуралісТ