Андрій М. ЗАМОРОКА
У липневому випуску Зоологічного Журналу (Journal of Zoology) група вчених з П’єдмонського коледжу, університетів Місурі, Джорджії, Східної Кароліни та Каліфорнії опублікували першоопис нового виду саламандр із Аппалацьких гір у США. Новий вид отримав наукову назву – Урспелерпес Брюса (Urspelerpes brucei C. D. Camp et cet., 2009) на честь доктора Ричарда Брюса, що впродовж багатьох років вивчав саламандр.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кетцалькоатль та Тескатлипока – одвічні супротивники – удвох створили землю і небо, ріки і моря, тварин і рослин, а на кінець людину. Кетцалькоатль вибрав кілька рослин, які зростали у горах, і приготував з них божественний напій – какахоатль, який п’янив розум і звільняв душу. Так оповідають письмена ацтеків. Великий і щедрий бог Кетцалькоатль подарував людям найдорожчий скарб – божественний плід…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Неперевершений оповідач та казкар Джозеф Радьярд Кіплінґ, свого часу, яскраво і барвисто змалював дику природу колоніальної Індії. Одним із його героїв у Книзі Джунґлів є тигр – найгрізніший хижак Азії. Оповитий міфами і легендами цей дикий кіт довгі тисячоліття був невидимим духом лісу, що наганяв жах на місцевих селян. Проте, часи змінились, і володар джунґлів став утікачем у власному домі – нині тигри знаходяться на ґрані вимирання…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Спраглі різноманітних і свіжих атракцій, туристи із величезним захопленням їдуть на Скелі Довбуша у Бубнищі. Створені льодовиком кількасот тисяч років тому, вони манять до себе… Проте, є місця, де ще не ступала нога туриста, де все ще дика природа без полігонів пластикових пляшок, а предковічні камені без звичних ґрафіті… Ця місцина знаходиться поруч села Мединя у Галицькому районі Івано-Франківської оласті.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коли у Станіславові старі австрійські бруківки пахнуть липовим медом, а повітря смакує солодко-густим нектаром, то значить, що прийшло літо. Млосні червневі дні стають особливо насиченими, як зацвітають липи, а у Станіславові їх, направду, багато. Недарма ж його називають “Містом в липах”… Я розповім Вам про таке звичне, і таке незвичайне дерево нашого міста.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Дністровський каньйон причаровує. Незвичне поєднання червонуватих скель і ясно-смарагдових буйних лісів перехоплює подих. Тихий хлюпіт весла посеред водного плеса, співи птаства з берегів і крутосхили, що звідусіль обступають човнярів, наповнюють серце і душу благоговійним трепетом. Довкола буяє життя у його первозданному і неторканому вигляді – це останній прихисток дикої природи, яку на рівнині більше ніде знайти вже не вдасться. Багатство флори і фауни Дністровського каньйону вражає – понад 1000 видів рослин і 250 видів хребетних тварин, а кількість видів комах та інших дрібних істот ведеться на десятки тисяч… Яким же чином природа створила таку неймовірну екосистему?…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коли приходить літня пора, містяни виїжджають на природу, в час вакацій, аби відволіктись від ритму меґаполісу. Активно відпочиваючи, охмелілі безпечні урбаністичні жителі неодмінно стикаються зі зміями, незалежно від того чи вони отруйні, чи ні, але підпсутий настрій і шок ґарантовано. Часом, необачність і легковажність призводить до небажаного контакту з отруйними гадюками, проте, більшість з обивателів живуть голлівудськими штампами про них. Ця стаття має на меті розвіяти деякі міфи про гадюк розповсюджених в Україні.
Галя ВОРОНИЧ і Наталя ЩИПАНСЬКА
“Усе є водою”
Фалес
Вода є необхідною для всього живого на Землі. Людина може вижити без їжі кілька тижнів, проте без води – тільки кілька днів. Вода неймовірно сильно впливає на здоров’я людини. Для того, щоб добре себе почувати людини повинна вживати лише чисту, якісну питну воду. Вона повинна бути без запаху і кольору. А чи задумувалися Ви коли-небудь, яка вода тече з нашого крану і наскільки безпечно її пити? В даній статті ми спробуємо пролити світло на певні аспекти даної проблеми. Зокрема, ми здійснили дослідження водопровідної води у Івано-Франківську, про результати якого читайте далі…
Андрій М. ЗАМОРОКА
У 2006 році, мій добрий товариш по ентомологічному цесі пан Роман Бідичак, з поїздки Кримом, привіз кілька вусачів. З-поміж них був і цікавий для мене вид Трихоферусів, які не поширені в Галичині. Проте, я його помилково ідентифікував як Трихоферус оксамитовий (Trichoferus holosericeus Rossi, 1790), який є звичайним видом на південному березі Криму. Але, коли у 2008 році я упіймав цей же вид на Передкарпатті, то моє природне прагнення до пізнання і відкриттів заставило більш прискіпливіше придивитись до обох знахідок. Виявилось, що вони належать до одного виду, але не є Трихоферусом оксамитовим, а невідомим раніше для України Трихоферусом польовим (Trichoferus campestris (Faldermann, 1835)