Андрій М. ЗАМОРОКА
За мільйони років еволюції, природа вигадала з десяток способів польоту. Одні, як у комах, стали успішними, інші, наприклад, у Лонґісквами (Longisquama insignis Sharov, 1970), – зникли разом із їх екзотичними господарями. Одначе, експерименти тривають і досі – природа продовжує “вигадувати ровер” поруч зі старим добрим крилом… І таким “ровером” стало пристосування до польоту у золотих вужів – Хризопелей (Chrysopelea Boie, 1826)…
Оксана МИХАЙЛЮК-ЗАМОРОКА
Чи міг собі уявити великий шведський натураліст Карл Лінней, у 1753-му році, описуючи екзотичну тропічну орхідею Епідендрума прекрасного (Epidendrum amabilis L.), що через два століття по тому будуть створені велетенські ферми із розведення цих квітів? Що мільйони чаруючих орхідей, морем і повітрям, доправлятимуться в усі закутки Землі, аби потішити вибагливу публіку своїм цвітінням? Напевно, що ні. Але така наша дійсність.
Андрій М. ЗАМОРОКА
На теплих мілководдях коралових морів Індійського й Тихого океанів, між густих щупалець актиній – морських анемон, снують туди-сюди жваві й строкаті риби-клоуни – Амфіприони (Amphiprion Bloch & Schneider, 1801). Ці дивовижні рибки сміло мешкають там, де інші знаходять своє останнє пристанище – у смертоносних обіймах щупалець актиній.
Андрій М. ЗАМОРОКА
З’ява цієї комахи на теренах нашої держави не стала несподіванкою для ентомологів – вчених, котрі вивчають комах. Науковці очікували на нього. Річ у тім, що новий вид – це Сонечко-Гармонія далекосхідна (Harmonia axyridis (Pallas, 1773), яке уже заселило усі континенти окрім Австралії, і певна річ, Антарктиди.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Розмови про біорізноманіття – його вивчення, збереження, використання людиною, точаться десятиліттями. Із початкових химерно-теоритичних філософувань вони переросли у реальні плани дій, а дещо навіть було втілено у життя… А чи задумувались Ви, де на Землі знаходиться найбагатша екосистема? Та й чи вона існує взагалі? Чи посильним є завдання вивчити усе різноманіття її видів? Після десятиліть досліджень вчені змогли дати відповіді на ці, та ще багато інших запитань.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коралові рифи – найбагатша екосистема Землі. Різноманіття живих істот вражає своєю строкатістю і чисельністю. Мовлячи словами вченого, скажу, що за біотичним розмаїттям коралові рифи поступаються, хіба, лише тропічним лісам, а от за біомасою – тотожні їм, як зрештою і термальним глибоководним екосистемам чорних та білих паліїв. І усе це багатство форм і кольорів завдячує своїм існуванням колоніям мініатюрних істот – коралів – невгамовних будівничих рифів. Саме про них я й хочу розповісти.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Ми уже звикли до зеленкуватих наліпок “Без ҐМО”, які клеять не тільки на продуктах, які не повинні б бути виготовлені із трансґенних орґанізмів, а й у місцях не вельми для того принагідних. Скажімо на горілці чи мінеральній воді… А якщо роззирнутися довкола, то виявиться, що в Україні жоден продукт не містить отих страшних ҐМО. Дарма, що майонез виготовлений із додаванням модифікованого крохмалю, а йогурти є продуктом бродіння сконструйованих ґенними інженерами бактерій – зате на продукті вклеєна лейба “Без ҐМО”. Та от остання новина із наукового фронту мабуть буде не до смаку усіляким ҐМО-фобам – біологи виявили природні трансґенні рослини! То ж не такий страшний вовк, як його малюють – українська мудрість.
Андрій М. ЗАМОРОКА
На тлі підготовки і проведення жовтневого всенародного волевиявлення із поля зору громадськості випав неприпустимий для цивілізованої країни проект №7288 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Двійко депутатів Верховної Ради України від фракції Партії Реґіонів Володимир Макеєнко і Леонід Клімов запропонували нечуване: дозволити на території біосферних заповідників та заказників полювання!!! Цим самим вони практично знівелювали поняття “заповідника”, як недоторканої природної території і порушили конституційне право громадян України на чисте довкілля та якісне життя…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Мабуть, кожному із наших читачів відомі нічні метелики – таємничі створіння, які невідомо звідкіль з’являються у присмерку. На відміну від їх денних родичів, яскраво і різнобарвно розфарбованих, вони тьм’яно-мішковинового кольору. А багато хто взагалі лякається цих волохатих і тріпотливих істот… Однак, нічні метелики мають свій шарм, красу і є невід’ємними компонентами природних екосистем.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Щорічно, під поривами вітру, пурпурова флотилія дивовижних істот Сифонофор – Фізалій-португальських корабликів (Physalia physalis Linnaeus, 1758), котрих багато хто сприймає за медуз, проте, то є не так, наближається до східного узбережжя Австралії. Щорічно берегові служби Зеленого Континенту надають допомогу 10-ти тисячам чоловік, які постраждали від жалких щупалець Фізалій. Щорічно волонтери і службовці попереджують людей про небезпеку… Але, іґноруючи усі застереження, відпочивальники знову і знову купуються на отруйну красу ґламурної флотилії…