Ця маленька рослина була повернута до життя після 32-тисячолітнього замороження! Джерело ілюстрації: Yashina and al., 2012 (PNAS)
Андрій М. ЗАМОРОКА
Чи можливо повернути до життя вимерлі види? Тут на згадку спадає знаменитий роман Майкла Крайтона “Парк юрського періоду”, в якому письменник, руками вчених, оживив динозаврів… Та чи є раціональне зерно у фантастичних творах? Сьогодні, існує кілька амбіційних проектів з відновлення вимерлих тварин: у Австралії намагаються повернути до життя сумчастих тигрів тилацинів, а у Японії – мамонтів. Та приголомшливу новину опублікували російські вчені у Віснику Національної Академії Наук США – вони повернули з небуття маленьку рослинку, що жила у льодовиковий час…
Перші живі істоти, цілком, могли виникнути у гарячих озерах, на кшталт цього із Єловстону, США. Джерело ілюстрації: http://adventure.nationalgeographic.com
Андрій М. ЗАМОРОКА
Здавалось би, ґрунтовна гіпотеза Опаріна-Галдана про самозародження життя на Землі перевірена і підкріплена вагомими доказами з експериментів Міллера-Урі – життя зародилось у “первісному океанічному бульйоні”. На підтвердження цієї думки, у 1926-му році, Арчибальд Макалум порівнявши хімічний склад фізіологічних рідин, таких як кров і лімфа, з морською водою, відмітив їх схожість. Однак, клітинна плазма, на противагу плазмі крові, суттєво відрізняється від хімічного складу сучасної морської води… Оте “однак” дуже довго не давало спокою вченим: висувались різноманітні гіпотези і припущення, що пояснювали цей феномен, аж недавніми днями з’явилась менш-більш комплексна гіпотеза, яка, до слова, заперечила ідею виникнення життя у морі…
Брокезія мікра - найменша із відомих рептилій, знайдена на Мадаґаскарі. Джерело ілюстрації: http://news.nationalgeographic.com
Андрій М. ЗАМОРОКА
У свіжому номері наукового журналу Громадської Наукової Бібліотеки (PLoS ONE), німецько-американська група герпетологів опублікувала статтю із описом чотирьох нових видів Хамелеонів-брукезій із Мадаґаскару. З-поміж описаних видів своєю незвичайністю виділяється Брокезія мікра (Brookesia micra Glaw et., 2012) – найменша, із відомих на сьогодні, рептилій. Довжина тіла дорослих самців становить лише 22-23 мм, а самок – 27-28 мм!
Вигляд на острів Зміїний з висоти пташиного польоту. Джерело ілюстрації: http://static.panoramio.com
Сергій СИЛАНЬТЄВ
Вступ. Чому це було цікаво.
“Політика – найкращі ліки проти пам’яті
і на добре, і на зле”
Нікколо Макіавеллі
Острів Зміїний став відомим та навіть популярним завдяки політичним обставинам. І в політичних пристрастях розмежування виключних економічних зон загубилась його унікальність з точки зору геологічної та біологічної. По-перше, це єдиний скелястий острів на Чорному морі, якщо не брати до уваги численних дрібних скель, що випинаються з води під самим берегом Криму та Туреччини: все інше – це просто відокремлені від суходолу наносні піщано-мулові коси, такі як Тендра та Джарилгач. По-друге, це найвіддаленіший від берегів острів Чорного моря і України: найближчий берег (дельта Дунаю) знаходиться за 37,5 кілометри на захід. По-третє, на просторі північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ: акваторія, відокремлена лінією, що проходить від точки впадіння в море Георгіївського гирла Дунаю до мису Тарханкут) підводні околиці Зміїного – єдине місце, де можна зустріти скелястий підводний ландшафт. Дно решти ПЗЧМ – це пласка піщана або мулиста рівнина, і вже це одне робить околиці острова унікальним біотопом.
Вигляд Марсу із довколапленетної орбіти. Джерело ілюстрації: http://www.coolpicturegallery.us
Андрій М. ЗАМОРОКА
“…За пять лет колонизации Марса мы не встретили здесь
животных крупнее мимикродона…”
Аркадій і Борис Стругацькі
“Ніч на Марсі”, 1960
Численні місії космічних апаратів на Марс, станом на сьогодні, не виявили жодних ознак присутності життя на цій планеті. Наче червонявий пісок під поривами холодного марсіанського вітру, розвіялись романтичні сподівання поколінь дослідників, письменників і мільйонів простих громадян на зустріч із позаземними – марсіанськими – істотами. Зайвим підтвердженням цього стала недавня дослідницька стаття у журналі “Ґеофізичні Наукові Записки” (Geophysical Research Letters) – Марс перетворився у пустелю 600 мільйонів років тому…
Рентґенограма черепа пацієнта з імплантованими електродами у скроневу частку мозку. Джерело ілюстрації: http://neurosciencenews.com Андрій М. ЗАМОРОКА
Ідея про можливість зчитування інформації з мозку і її запису у цей орґан уже давно побутує у науковій фантастиці. Одначе, у дивовижний час ми з Вами живемо – фантастика стає реальністю! Вчені-нейробіологи з кожним новим днем наближають той час, коли політ фантазії стане дійсністю – наш мозок зможе обмінюватись інформацією із комп’ютером і навпаки…
Художнє уявлення сходу Сонця над Меркурієм. Джерело ілюстрації: http://newshopper.ulekha.com
Микола ПЕТРАЩУК
Однією з найзагадковіших планет Сонячної системи є Меркурій — названа на честь бога торгівлі – Меркурія, – у римському пантеоні. Перші згадки про неї вчені знаходять в таблицах “Муль апін” (збірник вавилонських астрологічних таблиць). Ці спостереження, скоріше за все, були здійснені асирійськими астрономами близько XIV ст. до н.е. Незважаючи на це науковці й досі намагаються розгадати секрети цієї планети захованої “під крилом” у Сонця.
Третя поширена в нас змія насправді не є нею. Мова йде про безногу ящірку веретільницю (Anguis fragilis Linnaeus, 1758) з родини Веретільницевих (Anguidae). Саме через відсутність ніг веретільницю часто плутають зі зміями і часто вигадують всякі байки про неї. В народі існує прикмета, що якщо часто показуються веретільниці, то скоро буде дощ. В цій прикметі є доля правди, оскільки перед дощем на поверхню виповзають дощові черв’яки – основна їжа цього плазуна.
Вужам (Natrix natrix Linnaeus, 1758), на відміну від гадюк, перепадає менше від людей, і вбивають їх, переважно, плутаючи саме з гадюками. Насправді, відрізнити їх досить легко через наявність у вужа жовтих плям позаду голови, а також однотонного забарвлення тіла, яке варіює від чорного до світло оливкового на відміну від гадюки, яка, за винятком особин, які поширені переважно в бореальних областях і забарвлені в чорний колір (в Україні такі гадюки-меланісти часто трапляються у Карпатах), має строкатий візерунок на спині.
Гадюка. Джерело ілюстрації: http://www.visualphotos.com
Василь МАЛАНЮК
Про змій мабуть чув кожен. Не існує напевно такої людини, яка би нічого не знала про цих тварин. Одні їх бояться, інші ненавидять, треті взагалі обожнюють і створюють культи змії. Багато людей вважають їх дивними, напевно через відсутність кінцівок, довгий роздвоєний язик, який необізнані люди неправильно називають жалом. Все ж таки, як не сумно це констатувати, переважна більшість відчуває глибоку антипатію до змій, і не тільки змій, але й до решти плазунів та амфібій.
