#20 ДОЛИНА ПРИМАР – 100 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ

Балали-Кая - примара в імлі... Джерело ілюстрації: http://flagvruki.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

25-й річниці незалежності України присвячується

[АР Крим]

З добрий десяток років тому, ще задовго до війни і окупації, чудового травневого ранку, я стояв на вершині Демерджі і розглядав, знайдену тут, сколену каменюку вапняку із відбитком амоніта – відголоску прадавнього океану, що вирував на довколишніх теренах десятки мільйоноліть тому. А поруч, унизу, раптово вихоплені із вранішньої імли першими сонячними променями, оніміло бовваніли чудернацько-химерні кам’яні фіґури Долини Примар – неймовірної краси природне чудо.

Південна Демерджі і Долина Примар. Джерело ілюстрації: http://adonis-crimea.com.ua

Долина Примар є не зовсім долиною, а стрімким південно-західним схилом гори Демерджі. “Демірджі”, із кримсько-татарської, означає “коваль”. Таку назву гора отримала у зв’язку із дуже частим вранішнім “димінням” – пасмами туману, що здіймаються у вись. Це явище виникає не в результаті, як пишуть, надмірного випаровування, а внаслідок формування фенових вітрів, коли теплий насичений вологою морський вітер підіймається по схилах Демерджі, відбувається його різке охолодження і водяна пара конденсується у туман (особливо восени та узимку – авт.). В античності, грецькі колоністи називали Демерджі Фуною, тобто “Тією, що парує”. Пізніше, у татарських поселенців, демерджійські тумани асоціювалися із димом кузні. До нині, дійшли, щоправда трансформовані, місцеві легенди-перекази про коваля-зброяра, який мав кузню на горі і в один момент гора поглинула його і увесь його промисел. Ця легенда не позбавлена реального підґрунтя, адже за останні 200 років тут зафіксовано, щонайменше, три ґрандіозні обвали, коли від гори відколювались цілі скелі, падаючи долів. Подейкують, що через обвал на Демерджі, колись постраждало однойменне село Демірджі, яке згодом було перенесено нижче і засноване сучасне село Променисте (на тутейшній лад – “Лучістоє” – авт.)

Чудернацько-химерні фалічні фіґури безмовно виринають із туману, ніби примари... Джерело ілюстрації: http://crimeanblog.blogspot.com

Власне Долина Примар є скупченням химерних слупоподібних, фалічних кам’яних фіґур, що виникли внаслідок вивітрювання. Сотні тисяч років сонце, мороз, вітер і вода невблаганно вгризалися у кам’яні боки Демерджі, виточуючи чудернацькі скульптури. Десятки найрізноманітніших за формою і обрисами стовпів поодиноко і групами розкидані по Долині. Людська уява оживлює і перетворює бездиханне каміння у фантастичних істот, цілком реальних тварин, людей і в усілякі предмети. А ще більшої фантасмагорійності Долині Примар надає туман, в якому губляться не тільки простір, а й втрачається відчуття реального плину часу. І, то тут, то там, у подихах вітру, із туманної імли, виринають примарні фіґури чи то каменів, чи то почвар…

Туманного ранку тут усіляке приверзеться... Джерело ілюстрації: http://green-travel.biz

Найбільші із камінних стовпів та їх скупчень мають свої власні імена, віками закріплені корінними мешканцями Криму. Проте, усілякі заброди, які волею сталінських “вершителів доль”, після Другої світової війни, зайняли домівки депортованих татар, почали на свій лад змінювати давні назви… Та з історичного небуття таки повертаються справжні імена мовчазних скель-останців.

Багрянцем торкнувся листопад... Джерело ілюстрації: http://adonis-crimea.com.ua

Згурблені на західному схилі камінні стовпи називають Хой-Кая, що означає Скеля-Отара. Дійсно, здалеку, білуваті камінні велети нагадують отару овець, яка попасом кочує вверх по схилу. Неподалік від Хой-Кая знаходиться 25-тиметровий стовп-велет Аленґа, тобто Вежа, а нижче – палі Чомачаї – Воляча Збруя. А дивовижний “сфінкс” називається Балали-Кая або ж Скеля-Дитя. Однак місцеві російські вселенці перейменували її у Катерину ІІ…

Мовчазні примари. Джерело ілюстрації: http://flagvruki.com

Своїм виникненням Долина Примар завдячує не лише стихіям, які невтомно “трудилися” над виточуванням кам’яних скульптур, а й ґеології терену. Демерджі, як і решта Кримських Гір, нагадує листуватий пляцок, в основі якого лежать шари маґматичних і метаморфічних порід, перекритих потужними шарами юрських конґломератів – зцементованих намулу, піску і ріні, – а вище крейди і вапняків. Південь Демерджі складений саме юрськими пісковиковими конґломератами віком 200-150 мільйоноліть, а північ – молодшими (100-50 мільйоноліть) крейдами і вапняками. І ті, і інші породи легко піддаються ерозії, однак, якщо карбонати, здебільшого, розмиваються водою, то пісковики – вітром.

Далекі долини в імлі. Джерело ілюстрації: http://adonis-crimea.com.ua

Формування Долини Примар – це, найпевніше, період останніх двох-трьох льодовикових періодів (300-10 тисяч років). У першу чергу, це пов’язано із сухістю клімату, адже терен повинен бути цілковито безлісим (у лісі такий тип вивітрювання є неможливим – авт.), а з іншої сторони – дією сильних і постійних вітрів, які виникали у прильодовиків’ї.

Цитаделя гірських ельфів. Джерело ілюстрації: http://adonis-crimea.com.ua

Сьогодні Долина Примар зазнає наступу лісу. Ліс тут був, однак, дуже давно – у часі до активного заселення гір скотарями. Отари овець і кіз потребували пасовищ і ліс зводився нанівець. Так виникли високогірні яйли, так з’явились оголені лучні схили Демерджі. Вівчарство занепало, а з його погибеллю розпочалось відновлення природніх екосистем – лісів. Ще промине кілька десятиліть і фантастичні фіґури Долини Примар виринатимуть перед мандрівниками не із ранкового туману, а, немов міфічні фавни, із зеленої гущавини скельних дібров і кримських бучин

Попередня стаття циклу 100 природних чудес України: #19 Печера Кришталева. Наступна стаття – #21 Озеро Ялпуг.

Перелік: 100 природних чудес України.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

89 − = 81