ЧОМУ ВИМЕРЛИ ҐОРҐОНОПСІЇ?

Пізній пермський період, Палеозойська ера. Джерело ілюстрації: http://cgi.ebay.com

 
Андрій ГЛОВ’ЯК
 

Вони були домінуючими хижаками пізнього пермського періоду. Вони були теплокровними, прудкими і вкритими шерстю. Вони були настільки схожими на нас – ссавців, що невідомо якою була б подальша еволюція, якби не їх вимирання. Ґорґонопсії зникли вкінці палеозойської ери…


Ліценопс (Lycaenops Broom, 1925). Джерело ілюстрації: http://www.raul-martin.net

Ґорґонопсії (Gorgonopsia Seeley, 1895) – це підряд хижих Звірозубих (Theriodontia Owen, 1876) предків ссавців, що належить до ряду Терапсид (Therapsida Broom, 1905). Це були древні звіроподібні тварини із характерною для ссавців диференційованою зубною системою. Характерною рисою Ґорґонопсій була наявність шаблевидних ікол, таких як шаблезубих кішок, що з’явились лише через 180 млн. років… Тим не менше у них були практично цілковито зредуковані заіклові зуби. Вони також відзначались добре розвиненим мозком, особливо мозочку – він забезпечував цим тваринам добру координацію рухів. Ноги довгі, прямі, задні кінцівки могли приймати пряме положення, хоча передні залишались напівзігнутими.

Дицинодонти (Dicynodontia Owen, 1859). Джерело ілюстрації: http://www.raul-martin.net

Ґорґонопсії досягли свого розквіту після вимирання Диноцефалів (Dinocephalia Seeley, 1895) у середині пермі. Вони досягали широкого різноманіття – сьогодні відомо 41 викопний вид, приналежний до 25 родів, однак це лише мізерний відсоток від можливого їх числа. Палеонтологи стверджують, що Ґорґонопсії займали усі можливі екологічні ніші, деякі з них могли навіть жити і полювати у воді. На деяких палеонтологічних знахідках було знайдені сліди електрорецепторів, як у качкодзьоба. Розміри відомих Ґорґонопсид становлять від 70 сантиметрів до 4 метрів. Їх знайдено по усій Землі у середньо-пізньопермских відкладах Африки (Південноафриканська республіка, Танзанія, Ніґер), Північній Америці (Техас, США), Індії та Східній Європі (Перм, Росія). Найбільш відомими представниками є види роду Ґорґонопс (Gorgonops Owen, 1876), Клеландіна (Clelandina Broom, 1948), Ліценопс (Lycaenops Broom, 1925), Рубідґея (Rubidgea Tate, 1968), Диноґорґон (Dinogorgon Broom, 1936) та багато інших.

Ґорґонопс (Gorgonops Owen, 1876). Джрело ілюстрації: http://www.cracked.com

То ж чому зникли успішні хижаки з високою різноманітністю? Ґорґонопсії вимерли приблизно 250 млн. років тому. В цей час також вимерло ще 95 % всіх живих істот! В Сибіру під шаром снігу і льоду було знайдено вченими тисячі і тисячі квадратних метрів лави. Ні один з сучасних вулканів не може викинути таку кількість лави. Тут лава виливалась із тріщин, а не з жерла, таке виверження називається базальтовим виверженням. З середини Землі лава піднімається і тиском прориває земну кору, внаслідок чого утворюються тріщини, і лава виливається у великій кількості. Це виверження продовжувалось майже 100 тисяч років, викинувши мільйони кубометрів лави. Таке виверження можна порівняти, хіба з виверженням вулкана Кракатау, але на відміну від Кракатау воно було в 150 тис. раз потужнішим, що стало глобальною катастрофою. Свого часу, в 1783 році, внаслідок виверження вулкану Лакі в Ісландії лавою було вкрило 800 квадратних кілометрів суші, але наслідки від нього були набагато більшими. Було досліджено, що під час цього виверження в атмосферу було викинуто велика кількість оксидів сірки, яка в атмосфері зв’язувалась з водою утворюючи сульфатну кислоту. Почали випадати кислотні дощі. Оксидів сірки в атмосфері було в 10 разів понад норму, а піднявшись у стратосферу вони утворили тонкий шар, який відбивав сонячне світло і спричинив похолодання. Саме на прикладі вулкана Лакі можна пояснити чому виверження в Сибіру викликало глобальний катаклізм. Адже виверження в Сибіру було в набагато потужнішим. Після сірки був ще один газ який поміняв клімат – вуглекислий газ. Накопичуючись у атмосфері, він діє як парник – пропускає тепло у до поверхні Землі, але не випускає його за її межі – виникає парниковий ефект. Підчас пермського вимирання було виділено в 6 раз більше СО2, ніж сьогодні наявно у атмосфері. Якби така кількість вуглекислого газу виділялась довго, то рослини змогли б пристосуватись, але все відбулось за дуже короткий проміжок часу. Тому почали вимирати від посухи спочатку рослини, потім рослиноїдні тварини, потім хижаки. Саме так вимерли і Ґорґонопсії – перші успішні теплокровні хижаки на Землі.

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 1 =