Category: Тварини

Грудень 18, 2007

atlapetes.jpg

Андрій М. Заморока

Історія з відкриттям чергового підвиду Атлапети латинської (Atlapetes latinuchus yariguierum) у Колумбії набула присмаку сенсації, хоча у науковому плані – це цілком буденне явище, адже за рік по всій планеті відкривають з десяток нових для науки видів птахів. Та ще якби то був новий вид, а тут маємо справу лише з підвидом Атлапети латинської, для якої відомо близько десяти підвидів, розповсюджених по всій тропічно-екваторіальній частині Анд: від Чилі і Перу до Венесуели. Розголосу ця новина набула після публікації матеріалів у Віснику Британського орнітологічного товариства восени 2006, яку підхопили і жваво обговорювали ЗМІ, зокрема, Associated Press, Daily Mail, День і безліч Інтернетівських видань. Звичайно, цього не міг оминути і Станіславівський Натураліст, проте ми вирішили виправити ту кричущу помилку, яку допускають журналісти, акцентуючи увагу на відкритті нового виду.

Листопад 16, 2007

rivulus-marmoratus.jpg

Ігор Юркевич та Андрій Глов’як Маленька манґрова рибка Rivulus marmoratus зуміла здивувати вчених, які багато бачили у світі природи. Мало того, що ця рибка здатна до двох місяців – впродовж посушливого сезону, вижити без води, а зябра пристосовані до дихання атмосферним повітрям, то вона ще й здатна змінювати свою стать із самців на самок, із самок на самців, але більшість рибок виявляються гермафродитами і їм для розмноження зовсім не потрібно партнерів…

Листопад 16, 2007

muskorum1.jpg

Руслан Жирак

Джміль моховий (Bombus muscorum Fabricius, 1775) – напевно чи не один із 10 видів джмелів, що занесені до Червоної книги України (1994 р.), відносно якого точаться постійні суперечки біологів про його природоохоронний статус і доцільність включення у нову редакцію Червоної книги України. Проте, всупереч усім дискусіям і двояким поглядам, популяції цього виду в місцях його виявлення й поширення необхідно всебічно охороняти і проводити заходи щодо його збереження. 

Журнал Станіславівський натуралісТ

Листопад 16, 2007

lasiurus.jpg

Наталя Глібовицька  

Як відомо, кажани володіють бездоганною мисливською майстерністю. В цьому їм допомагають стратегії планеруючого польоту, зморщені морди, довгі язики і фантастична аеродинаміка. Завдяки цьому всьому деякі із цих створінь можуть запросто упіймати птаха на льоту. Але зазвичай кажани, якщо і харчуються тваринами, то набагато дрібнішими і не настільки жвавими, наприклад, нічними метеликами. Що ж такого привабливого може бути в молі – це, звичайно, знає, хіба, сам кажан. Згадується єдиний випадок, коли міль нас всіх здивувала – це відкриття її потягу до сліз птахів, які сплять. Однак, вчені знайшли ще дещо цікаве. Метелики здатні прислухатися до крил кажанів, щоб врятуватися від небезпеки бути з’їдженими. Але, як виявилося, з цією ж метою вони можуть і видавати звуки.

Жовтень 22, 2007

 Володимир Пушкар та Андрій М. Заморока 

Одним із найцікавіших відкриттів у царині жуків-турунів з Українських Карпат, у минулому столітті, став опис нового ендемічного виду Лейста українського (Leistus ucrainicus). Хоча нові види турунів тут були описані й зовсім недавно, але ця знахідка привертає особливу увагу, оскільки ось уже 53 роки ніхто окрім автора опису не ловив цього жука, а відомий він лише за двома екземплярами з г. Молода, що в Рожнятівському районі Івано-Франківської області.

Жовтень 19, 2007
Каудиптерикс Зої (Сaudipteryx zoui) - одна із найвдаліших реконструкцій
Каудиптерикс Зої (Сaudipteryx zoui) - одна із найвдаліших реконструкцій

Руслан ЖИРАК

Ще донедавна походження птахів було однією з найбільших загадок біології, адже птахи кардинально відрізняються від усіх інших живих істот. Пір’я, беззубі дзьоби, порожнисті кістки, лапи, що пристосовані для гнізда, вилочкові, грудні та хвостові кістки, подібні до обрубаної кінцівки, – ось далеко не повний перелік ознак скелету, яких в такому поєднанні нема в жодної іншої з сучасних тварин. Ще дивовижнішим був розвиток пір’я і здатність до польоту. Проте, за минулих 20 років останні відкриття скам’янілостей та нові дослідницькі методи дали змогу палеонтологам стверджувати, що птахи походять від наземних м’ясоїдних динозаврів з групи тероподів.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Жовтень 18, 2007

theraphosa.jpg

Наталя ГЛІБОВИЦЬКА

Мабуть, свою страшну первісну потвору Середзем’я – Унґоліану, Джон Рональд Руел Толкієн створив під враженням від гігантських і волохатих павуків-птахоїдів, небилиці про яких розповідали ще конкістадори. А птахоїди справді великі павуки, з-поміж них є як цілком сумирні, так і небезпечні для людини види. Проте, яким би не був жахливим павук, він ніколи безпідставно не нападе. Де правда, а де вигадка читайте далі…

Жовтень 18, 2007
Architeuthis dux Steenstrup, 1875
Architeuthis dux Steenstrup, 1875

Андрій М. ЗАМОРОКА

Ні міфи скандинавських племен-мореплавців, які повідують про страшну потвору – Кракена, що, часом, підіймається з глибин океану, опутуючи кораблі відважних вікінґів своїми щупальцями, і затягує у водну безодню. Ні легенди давніх греків, що розповідають про страшного морського монстра Сциллу, яка нападала на кораблі топлячи їх, а моряків безжалісно поїдала. І навіть оповідки карибських рибалок про страшного монстра Люску зі щупальцями і величезною зубатою пащею не змогли злякати відважних японських морських біологів із Національного Музею Науки та Оґасаварської асоціації спостережень за китами, які 30 вересня 2004 року вперше зробили знімки Гігантського Кальмара у його природному середовищі.

Вересень 20, 2007

latrodectus_hesoerus_inweb.jpg

Наталія Глібовицька

Всюди, де живуть павуки роду Латродектус, їх знають і бояться. А рід великий: не стільки навіть числом видів, яких одні вважають тридцять, інші – тільки шість, скільки шириною свого ареалу, який простягається на всі тропічні, субтропічні та суміжні території. Із павуків цього роду “чорна вдова”, після каракурта, найзнаменитіша. Життєвий простір цього павука – майже вся Америка: від Патагонії до південних штатів Канади.

Вересень 20, 2007
Пір'їна павича
Пір'їна павича

Наталія Перхулин

Одним із чудес живої природи є, здавалось таке звичне і всім знайоме, пташине перо. Насправді ж, еволюція добряче попрацювала над створенням цього шедевру: спершу як елемент теплозбереження, пізніше як елемент польоту, а нарешті як прикраса. Пір’я більшості самців птахів виконує саме цю останню функцію, перед якою не можуть встояти самки.