Андрій М. ЗАМОРОКА
Розмови про біорізноманіття – його вивчення, збереження, використання людиною, точаться десятиліттями. Із початкових химерно-теоритичних філософувань вони переросли у реальні плани дій, а дещо навіть було втілено у життя… А чи задумувались Ви, де на Землі знаходиться найбагатша екосистема? Та й чи вона існує взагалі? Чи посильним є завдання вивчити усе різноманіття її видів? Після десятиліть досліджень вчені змогли дати відповіді на ці, та ще багато інших запитань.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коралові рифи – найбагатша екосистема Землі. Різноманіття живих істот вражає своєю строкатістю і чисельністю. Мовлячи словами вченого, скажу, що за біотичним розмаїттям коралові рифи поступаються, хіба, лише тропічним лісам, а от за біомасою – тотожні їм, як зрештою і термальним глибоководним екосистемам чорних та білих паліїв. І усе це багатство форм і кольорів завдячує своїм існуванням колоніям мініатюрних істот – коралів – невгамовних будівничих рифів. Саме про них я й хочу розповісти.
Андрій М. ЗАМОРОКА
А чом би й ні?! Днями мені до рук втрапило кілька наукових публікацій присвячених дослідженням гарячих кислотних озер на острові Ява, що в Індонезії. Я, на правду, був здивованим, адже мікробіологи знайшли життя у, здавалось би, непридатних для того умовах – у вулканічному озері із концентрованою сульфатною кислотою (вона ж сірчана –авт.)!
Андрій М. ЗАМОРОКА
На початку цього року, на сторінках “Станіславівського натураліста” я розповідав Вам про найбільш фантастичне місце на нашій планеті – Печеру Кристалів біля містечка Найка у Мексиці. Цю фантастичну місцину випадково надибали двоє рудокопів у 2000-у і вона одразу стала об’єктом пристальної уваги й теоретизувань вчених. Однак, найбільшу загадку печери було виявлено лише у минулому році. Отож читайте далі…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Мова у статті піде не про флору Антарктиди, як може хто подумав, хоча, і рослини зимного материка я згадаю також. Такі слова можуть здивувати читача, адже терміни “антарктична флора” і “флора Антарктиди”, начебто однаково звучать, проте, мають цілком різні значення. Антарктичною флорою називають усе згромадження рослин південної півкулі Землі південніше 40-ї паралелі, яке залишилось від древнього материка Ґондвани.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Довгі 10 років 2700 морських біологів та океанографів із 80-ти країн світу здійснювали кропітку роботу із перепису живих орґанізмів Світового Океану. І ось, після 540 експедицій світу спрезентовано результати їх праці. Науковці згромадили усі відомості про морське життя у єдину базу даних OBIS – Океанічну Біоґеографічну Інформаційну Систему.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Неоднарозово мандруючи Кримом, я звертав увагу на рідні серцю галичанина букові ліси. Звичайно, бук на теренах Галичини розповсюджений широко – від Карпат до Збруча на Поділлі та витоків Бугу у Розточчі. Однак, кримські букові ліси інші. Різницю між ними уловлюєш спершу суто інтуїтивно – щось не так, а при ближчому розгляді розумієш, що тут і клімат інший, і гори не такі ж, і бук цілковито інший…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Малесенький скелястий острів Кокос, один-однісінький, загубився на неозорих просторах Тихого океану. З моменту його відкриття, мореплавці обов’язково відвідували цей острівець. Кокос був чи не єдиним місцем, по дорозі на Ґалапаґоси, де можна було поповнити припаси води і провіанту. Однак, мало кому відомо, що райський куточок, який манить мандрівників, майже неторканими лісами і дикими скелями, виник у горні пекельного вулкану наприкінці пліоцену – понад два мільйоноліття тому назад…
Андрій М. ЗАМОРОКА
“…Червону руту
Не шукай вечорами,
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір…”
Володимир Івасюк
“Червона рута”
1970
Червень, саме час відвідати Карпатський національний парк аби стати свідком неймовірного видовища – квітування рододендрону східнокарпатського або як його ще називають у народі “червона рута”. Одноденна мандрівка на Говерлу подарує Вам не тільки втіху від сходження (хоча воно і не всім до снаги) на найвищу точку України, а й неймовірне задоволення від споглядання вкритих малиново-червоними квітами схилів гір.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Світ складається із безмежної кількості дрібниць, які власне й витворюють його сутність. Те, що на перший погляд видається очевидним, часом може грати далеко не першорядну роль, коли мова іде про формування та функціонування екосистеми. Так склалось й із саванами – здавалось би, мільйонні стада антилоп, газелей та зебр разом зі слонами, жирафами, левами, гепардами та гієнами, і є тим визначальним фактором, який забезпечує баланс та різноманіття екосистеми. Одначе, у екологів на цю позицію є свій погляд – основу екосистеми савани становлять… терміти!