Author: admin

Андрій М. ЗАМОРОКА
 

До радості приматологів (науковці, що вивчають приматів) усього світу, з Мадаґаскару отримано звістку про знаходження нової популяції Великого бамбукового лемура (Prolemur simus). Науковці з неурядового Малаґасійського об’єднання “MITSINJO” спільно з вченими Зоопарку Генрі Дурлі, за сприяння Фундації досліджень біорізноманіття Марґо Марш та Міжнародного заповідництва, впродовж кількох років проводили дослідження із пошуку цього виду лемурів по всьому Мадаґаскарі і от їм посміхнулась вдача – у бамбуковому лісі на болотах Тороторофотсі виявлено кілька особин.

Андрій ГЛОВ’ЯК та Ігор ЮРКЕВИЧ
 

Близько 15 років тому в Англії тисячі корів вразила смертельна хвороба. Захворювали нею переважно тварини старші чотирьох років. Симптоми різноманітні. По-перше – нерівна кульгуюча хода. На останній стадії хвороби корова взагалі не може піднятися – відмовляють задні ноги. По-друге, у тварини зменшується вага , знижуються надої молока, але найголовніше, міняється поведінка корів – вони стають неспокійними, боязливими (хворі корови особливо бояться вузьких проходів, коридорів і загород), агресивними,  прагнуть відокремитися від стада, різко реагують на світло, звук, дотик. Загалом, поводяться як тварини, заражені вірусом сказу. Звідси і побутова назва захворювання – коров’ячий сказ. Та виявилося, що”нова” страшна хвороба до “справжнього” сказу ніякого відношення не має.

Наталя ГЛІБОВИЦЬКА
 

Нерідко мою цікавість привертали до себе химерні, на мій погляд, представники павукоподібних з коротким тілом і надзвичайно довгими кінцівками. Їх мені часто доводилось бачити зовні на стінах свого будинку, де такий собі химерний павучок, знайшовши будь-яку заглибину і розкинувши лапки, непорушно завмирав. Що ж то за павуки?

Галина ВОРОНИЧ 

Людину здавна цікавить все химерне, незвичайне і чудернацьке. Вже з незапам’ятних часів люди з неймовірним захопленням споглядали дивних істот, що сильно відрізнялися своїм зовнішнім виглядом від основної маси. В той час для позначення різного роду дивацтв виникло слово “монстр“ (фр. monstre) – чудовисько, виродок, страховисько, потвора. Воно походить від лат. monstros, monstrum з коренем “moneo“, що означає “попереджувати”, або “диво”.  Термін приписувався тим, хто мав значні відхилення від норм. “Монстри“ розглядалися як щось зле, здатне знищити людське життя і людство в цілому. Дитину, яка народжувалася з вадами, вважали  гротескною, асоціальною, винятково злою істотою. Все це породило  чимало легенд і міфів. Пізніше на досить довгий період часу стали поширеними так звані “шоу потвор“, на яких демонструвалися люди з фізичними недоліками. Та згодом наука пояснила виникнення химерних відхилень як генетичні мутації та захворювання, тому такі особи стали радше об’єктом співчуття, а не страху і зневажання. Зараз “шоу потвор“ в багатьох країнах є поза законом. Частину вищезгаданих «помилок природи» сучасна наука трактує як атавізми.

Андрій МИКИТИН 

Місто Івано-Франківськ, у своєму орнітологічному відношенні, може похвалитися хіба що значними популяціями вороння. Почути милозвучний щебет співучих пташок не доводиться. Причина банальна – агресивні ворони руйнують гнізда менших птахів, знищують їх яйця, витісняють їх з ареолу міського простору. Ворони не тільки порпаються на численних смітниках нашого міста, вони цілими зграями підносяться в небо і наводять жах на всіх пернатих. Таким чином вони демонструють цілковиту перевагу над своїми крилатими браттями. Міські власті пробують боротися з воронами… шляхом масової вирубки дерев. Але ворони живуть не тільки на деревах. Ворони у нашому місті присутні скрізь: вони зображені навіть на всіх гербах та прапорах міста і області.