Андрій М. ЗАМОРОКА
Світ дізнався про непересічну знахідку зі сторінок “Американського журналу із приматології” (American Journal of Primatology), де міжнародна група біологів навела опис нового виду мавп – Ринопітека Страйкера (Rhinopithecus strykeri Geissmann, Lwin, Aung, Aung, Aung, Hla, Grindley et Momberg, 2010). Вчені одразу оголосили вид таким, якому загрожує небезпека, адже м’янмійці полюють на цих мавп заради їжі та хутра…
Андрій М. ЗАМОРОКА
А чом би й ні?! Днями мені до рук втрапило кілька наукових публікацій присвячених дослідженням гарячих кислотних озер на острові Ява, що в Індонезії. Я, на правду, був здивованим, адже мікробіологи знайшли життя у, здавалось би, непридатних для того умовах – у вулканічному озері із концентрованою сульфатною кислотою (вона ж сірчана –авт.)!
Андрій М. ЗАМОРОКА
Після незвичайно гарячого арктичного літа 2007 року, коли площа океанічних льодів скоротилася один мільйон квадратних кілометрів, увага вчених загострена на зміні північного клімату. Потепління у високих широтах тягне за собою довготривалі та глобальні зміни у балансі екосистем усієї північної півкулі Землі. І ось, днями, Національна адміністрація океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) США опублікувала річний (2009-2010) звіт про стан арктичного клімату. То ж яка ситуація на сьогодні?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Як гадаєте, що за істота зображена на світлині вище? Кадр із фантастичного кіна “Чужі”? Аж ніяк! Істота вгорі має цілком земне походження, та й не така вона кровожерна, як ті голлівудські почварки. Одначе, це непросто створіння, а прибулець із дуже далекого минулого нашої рідної планети. Його предки існували щонайменше 450 мільйонів років тому, у пізньому ордовицькому періоді. А називається істота Мечохвостом.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Щороку, наприкінці серпня, у південних провінціях Канади розпочинається одне із найдивовижніших дійств на Землі. Воно поволі охоплює північні та лавиною накриває центральні й південні штати США, досягаючи врешті-решт свого апоґею у Центральній Мексиці. Сотні мільйонів Метеликів-монархів (Danaus plexippus (Linnaeus, 1758) одномоментно здіймаються у небо і летять на південь до місць своєї зимівлі, долаючи тисячі кілометрів, вони здійснюють Велику Міґрацію – справжнє диво природи.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Востаннє новий вид хижих ссавців біологам трапився чверть століття тому. Не варто дивуватися, адже хижі звірі є не такими вже й чисельними як у видовому так і популяційному відношеннях. Тож зоологи в останньому десятилітті спрямовували усі потуги сучасної науки – від звичайнісінького спостереження і відлову, до молекулярних досліджень – на рукокрилих, гризунів та комахоїдних, в чому досягли не аби яких успіхів. Що ж, фартить тому, хто шукає…
Андрій М. ЗАМОРОКА
На початку цього року, на сторінках “Станіславівського натураліста” я розповідав Вам про найбільш фантастичне місце на нашій планеті – Печеру Кристалів біля містечка Найка у Мексиці. Цю фантастичну місцину випадково надибали двоє рудокопів у 2000-у і вона одразу стала об’єктом пристальної уваги й теоретизувань вчених. Однак, найбільшу загадку печери було виявлено лише у минулому році. Отож читайте далі…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Мова у статті піде не про флору Антарктиди, як може хто подумав, хоча, і рослини зимного материка я згадаю також. Такі слова можуть здивувати читача, адже терміни “антарктична флора” і “флора Антарктиди”, начебто однаково звучать, проте, мають цілком різні значення. Антарктичною флорою називають усе згромадження рослин південної півкулі Землі південніше 40-ї паралелі, яке залишилось від древнього материка Ґондвани.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Довгі 10 років 2700 морських біологів та океанографів із 80-ти країн світу здійснювали кропітку роботу із перепису живих орґанізмів Світового Океану. І ось, після 540 експедицій світу спрезентовано результати їх праці. Науковці згромадили усі відомості про морське життя у єдину базу даних OBIS – Океанічну Біоґеографічну Інформаційну Систему.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Неоднарозово мандруючи Кримом, я звертав увагу на рідні серцю галичанина букові ліси. Звичайно, бук на теренах Галичини розповсюджений широко – від Карпат до Збруча на Поділлі та витоків Бугу у Розточчі. Однак, кримські букові ліси інші. Різницю між ними уловлюєш спершу суто інтуїтивно – щось не так, а при ближчому розгляді розумієш, що тут і клімат інший, і гори не такі ж, і бук цілковито інший…