Станіславівський Натураліст Posts

Жовтень 19, 2019
Схід сонця над Марсом. Джерело ілюстрації: http://www.rockhounds.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

14 липня 1965-го року американський космічний корабель “Моряк-4” (“Mariner-4”) досяг орбіти Марсу і передав на Землю низку світлин та відомостей про умови на планеті та довкола неї. Це, напевно, було найбільше розчарування за усю історію людства – планета, яку вважали населеною розумними істотами, виявилась мертвою холодною пустелею… Через десятиліття це підтвердили негативними мікробіологічними тестами і посадкові апарати “Вікінґ-1” та “Вікінґ-2”. Попри те, вчені не втрачають надії знайти життя на червоній планеті, посилаючи все нові апарати на дослідження далекого світу. І ось, майже, сенсація: марсохід “Цікавість”, більш відомий за його анґлійською назвою “Curiosity”, вперше виявив у марсіанському ґрунті орґанічні молекули.

Жовтень 19, 2019
Жовтень 19, 2019
Анхіорніси - дрібні пернаті динозаври, - на гніздівлі. Джерело ілюстрації: http://www.riseofanimals.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Схоже, що філософська дилема про первинність курки чи яйця вирішилась на користь останнього. Адже поведінка насиджувати яйця так, як то роблять птахи, з’явилась задовго до виникнення цих пернатих тварин. І, власне, “авторами” цього стали динозаври.

Жовтень 19, 2019

Розподіл температур атмосфери Землі. Джерело ілюстрації: http://www.pri.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Чи міг бодай припустити геніяльний Станіслав Лем, публікуючи у 1951-му році свій роман “Астронавти”, що “найлютіший ворог людства” – холод, насправді є велетом на глиняних ногах? Що для розігріву атмосфери, океану і суходолу не знадобиться вивільнення загнузданої людством термоядерної енерґії? Що безкраї льодовикові панцирі Арктики і Антарктики опиняться на ґрані зникнення ще за його життя, і далеко не через цілеспрямовану оптимізацію клімату людством?… Напевно, що ні. Але його роман передає дух і віру епохи Великого Підкорення Природи. То лише згодом вчені скажуть про ледь що не глобальну екологічну катастрофу і потребу зміни цивілізаційної парадиґми, але у той, минулий і далекий від нас, візії світобудови і місця людини у ній були цілком іншими… Вчені стверджували, що людство знаходиться на порозі глобального похолодання і зовсім близьким є початок нового льодовикового періоду. Однак, уже через два десятиліття людство із жахом очікувало катастрофічного потепління, а сьогодні заговорили про його спинення… То що ж відбувається з кліматом?

Жовтень 19, 2019
Важко уявити Землю без її блакитних і безмежних океанів. Однак, звідки взялись вони? Джерело ілюстрації: http://facingtrials.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

…До першу був єдиний Океан,
Паруючи з розпеченого ложа.
В його гарячім лоні незбагненним
Зродивсь життя клубок – це плоть,
Трепотом і подихом пройнята…


Максиміліян Волошин
“Шляхами Каїна”, 1923

Земля – одна із небагатьох планет Сонячної системи, що має власний океан. Однак, вона єдина, де океан не вкритий кілометрової товщини кригою, а теплий і шумить хвилями прибою. Земний океан, наразі, єдиний з відомих, який сповнений найрізноманітніших форм живих істот. Він був колискою першожиття на Землі, він і нині всіляко його оберігає… Океан такий звичний і такий древній, що скидається, наче він існував на Землі завжди. Та чи так воно? Звідки з’явився океан?

Жовтень 19, 2019
Маленькі острівці у Океанії та й по всьому світу можуть безслідно зникнути у водах океану... Джерело ілюстрації: http://www.pacifictourisminvest.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

У самісінькім серці Океанії є малесенька острівна країна Тувалу, найвища точка якої становить всього 5 метрів над рівнем моря… Понад 20 тисячоліть тому, острови Тувалу здіймались над водами Тихого океану на понад півтори сотні метрів. А все тому, що ґрандіозні льодовики у Європі та Північній Америці, завтовшки кілька кілометрів, зібрали у собі колосальні об’єми води. З часу, коли льодовикова епоха завершилася, океан, майже, цілковито їх поглинув. Сьогодні, в силу кліматичних змін море знову наступає на острови Тувалу. Що чекає на ці маленькі клапті суходолу у найближчому майбутньому – на скільки підійметься рівень Світового океану?

Жовтень 19, 2019
Барвисті Тридакни. Джерело ілюстрації: http://www.advancedaquarist.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Містерія коралових рифів буде далеко не повною без найбільших у світі двостулкових молюсків – Тридакн. Їх, розфарбовані у найрізноманітніші кольори мантії – від ультрамариново-синього до помаранчево-вогненного, надають рифам багатства і довершеності. Однак, ці барвисті мантії – не просто забаганка природи, а результат кропіткого природного добору і тривалої мільйонолітньої спільної еволюції молюсків і одноклітинних водоростей. Це справжній сад, вирощений Тридакнами у середині свого тіла…

Жовтень 19, 2019
Даніо реріо - колоритна риба родом із півдня Азії. Джерело ілюстрації: http://my-fish.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Великий еволюційний сенс усілякої рябкуватості забарвленні тіла тварин полягає у тому, що вона дає можливість прожити довше і дати більше потомства. Природний добір постійно відсіює тих, хто менш пристосований до середовища існування і гірше маскується. І якщо у макроеволюційному контексті це цілком зрозуміло, то питання про клітинні і молекулярні механізми формування смуг, плям і цяток, залишається досі відкритим.

Жовтень 19, 2019
Загадкові коралові рифи Папуа Нової Ґвінеї. Джерело ілюстрації: http://ngm.nationalgeographic.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Вчені давно відмітили той факт, що найбагатшими на морську живність є мілководні тропічні моря біля Нової Ґвінеї та довколишніх островів. Тутешні складні і структуровані коралові екосистеми забезпечують існування найвищого видового багатства тропічних риб. І що найцікавіше – чим далі від цього осередку біотичного розмаїття, тим біднішими є екосистеми. Чим зумовлене таке розмаїття морського життя саме у цьому реґіоні Землі? Спробуймо розібратися, користаючись найпередовішими даними біологічної науки.

Жовтень 19, 2019

Шершень оксамитовий. Джерело ілюстрації: www.commons.wikimedia.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

2004-го року у порт Гавр, що на північному заході Франції, увійшов суховантаж із Китаю, який перевозив контейнери наповнені посудом та іншою керамікою. Кінцевим пунктом вантажу був департамент Лот-і-Ґарона на півдні країни, де він повинен був потрапити у місцеві торгівельні мережі. Як потім виявилось, у контейнерах, окрім фарфору і фаянсу, були й гонконґзькі гості – азійські шершені, відомі у науці за назвою Шершень оксамитовий (Vespa velutina Lepeletier, 1836).