Андрій М. Заморока
В останні роки на вулицях наших міст впадає в око те, що уже в липні каштани всихають і з них опадає листя. В народі подейкують, що то радіація, а одна обласна санепідемстанція навіть заявила про масове захворювання каштанів на іржасту росу. Проте, як завжди чутки мають надуманий характер і зовсім необґрунтований… Станіславівський Натураліст разом зі Студентським Науковим Ентомологічним Товариством “Тенакс-17” спробували розібратися у ситуації.
Андрій Глов’як та Ігор Юркевич
Був час, коли на Землі панували риби, цей час називають девонським періодом. Моря, озера і ріки девонського періоду населяли різноманітні риби, які далеко не були схожими на сучасних карасів і товстолобиків. Тут мешкали кистепері, дводишні, ганоїдні риби. У морях домінували риби з твердим шкіряним скелетом, з панцирними щитками, шкірними зубами. У відкладеннях великих внутрішніх морів девонського періоду знаходять представників досить крупних панцирних риб. Ці риби мешкали у воді, іноді ходили по дну за допомогою гострих плавникових шпильок. Окремі панцирні риби були дуже великими, одними з таких були представники Диніхтісових риб.
Дмитро БАЖАНСЬКИЙ
Всім нам відомі динозаври. їхні маленькі ґумові зображення забавляли нас в дитинстві, а їхній злегка модернізований брат Ґодзила утішав нас своїм ревом і вогненним диханням на екранах телевізорів. У чому ж секрет популярності цих “жахливих ящерів”, які не сходять зі сторінок книг і екранів телевізорів сьогодні і швидше за все не покинуть нас і завтра. Напевно всі зі мною погодяться, що найголовнішою причиною популярності динозаврів є їхні розміри. Чи зацікавили б нас динозаври розміром з нашу ящірку прудку? Напевно, що такий “палеонтологічний бренд” не отримав би належної популярності.
Більше століття тому, американський палеонтолог Отніел Марш вперше дослідив новий скелет гігантського динозавра, із здивуванням констатував: “Дуже малі розміри черепа і мозку свідчать про те, що ця рептилія була дурною і повільною твариною”. Висловлена ним думка вкорінилася на довгі десятиліття, і продовжує жити ще й сьогодні, навіть слово “динозавр” стало синонімом архаїчності і тупості. Але насправді така оцінка не справедлива, адже більшість динозаврів були надзвичайно рухливими і комунікабельними істотами, як на кшталт, невеликих м’ясоїдів чи качкодзьобих динозаврів.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Вусач альпійський (Rosalia alpina Linnaeus, 1758) – рідкісний вид жуків-вусачів (Cerambycidae), який занесений до Червоної книги України і потребує охорони. В Івано-Франківській області цей вид є надзвичайно рідкісним і відмічався лише в околицях двох населених пунктів: м. Яремчі та с. Пасічна (Надвірнянський район).
Андрій ГЛОВ’ ЯК та Ігор ЮРКЕВИЧ
Коли хтось говорить слово “акула”, мимоволі виникає думка про страшного морського вбивцю, персонажа численних романів і фільмів жахів. І мало хто, напевно, замислюється: а звідки вони, “страшні людоїди”, з’явилися на Землі? Не могли ж вони з’явитись нізвідки? Учені вирішили розібратися в цьому питанні. Проводячи розкопки у всіх куточках світу, від Арктики до Антарктики, копіткі дослідники почали заповнювати книги про походження акул хитромудрими іменами – кладоселахія, томіобатіс, бандрінга, скапанорінхус. Пізнаючи походження акул, люди, можливо, зможуть таки знайти з ними спільну мову.
Наталя Глібовицька
З давніх-давен люди ставилися до цих членистоногих з острахом і тому недивно, що існує багато легенд, повір’їв та просто відвертих нісенітниць, пов’язаних з павуками. Так. у деяких місцевостях вважаться, що укус каракурта – це кара людині долею за скоєні гріхи. Тому думають, що хвороба від укусу каракуртом особлива і лікувати людину потрібно обов’язково з молитвами. Інше повір’я стверджує, що душі всіх скривджених людей після смерті переселяються в павука – каракурта для того, щоб помститися людям за завдані страждання.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Життя – це короткий шлях із небуття до небуття. Як пройти цим шляхом і як скористатися з того відтинку часу, аби залишити помітний слід для наступних поколінь? Кажуть, що один в полі не воїн, що одна людина нічого не здатна вдіяти в байдужому людському світі, але ми, часом, помиляємось. На підтвердження цієї думки Станіславівський Натураліст розпочинає цикл “Одна людина”. Хочеться розповісти про видатних науковців сучасності й минулого, які своїм життям спростували цю вкорінену народну “мудрість”.
Ірена Москалюк
На основі викопних даних та припущень науковцями-палеонтологами було складено, так званий, фоторобот на динозавра. Вони наростили м’язи на скелеті – це було зовсім не складно, бо на кістках залишаються сліди у вигляді виїмок в місцях прикріплення м’язів, одягли їх у шкіру, дали їм очі, створили навіть віртуальні моделі, які бігають, крутять головами й розмахують хвостами. Але, незважаючи на всі зусилля, залишається так і нез’ясовано якого кольору вони були, яка у них була шкіра? Ці питання залишаються актуальними і зараз.
Марта ЧОРНА
Меланін – пігмент, що надає нашій шкірі красивого бронзуватого кольору засмаги, має не лише естетичну, а й дуже важливу фізіологічну функцію. Інтенсифікація утворення меланіну в шкірі відбуваєтся за дії ульрафіолетового опромінення, що зумовлює і засмагу, і появу ластовиння тощо. Він відіграє світлозахисну функцію, особливо за шкідливого впливу надлишку жорстких ультрафіолетових променів, які, ушкоджуючи ДНК клітин шкіри, і ствовюють передумови для розвитку раку шкіри.
