Андрій М. ЗАМОРОКА
Час біжить – він поспішає у невідоме, залишаючи нам лише згадку давно минулих днів, які, наче осіннє листя, підхопив і поніс вітерець. Наша пам’ять бавиться з нами у веселу забавку, підкидуючи, серед холодної і сніжної зими, побляклі спогади з гарячого літа. От і “Станіславівський натураліст” вирішив здійснити своєрідний flashback Галицьким національним природним парком.
Андрій М. ЗАМОРОКА
До першої з’яви людини, на Європейськім терені, а трапилось то близько 1,8 млн. років тому, дика природа процвітала. Перші поселенці не чинили великого впливу на неї, але минав час і від колись безмежних дібров Прикарпаття майже нічого не залишилось, прадавні степи Поділля практично повсюдно розорані… Минуло б іще зовсім небагато часу і наші внуки дізнавались би про дику природу Галичини лише із давніх фоліантів та різноманітних Інтернет-ресурсів… На щастя, нині ще є терени, де знайшли свій останній прихисток ліси, степи і болота з їх неймовірним багатством флори і фауни – це Галицький природний національний парк. З усіх природо-заповідних територій, він займає унікальне положення, адже саме на його терені охороняються природні екосистеми одночасно і Передкарпаття і Поділля.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Комахи. Вони всюдисущі і вражають своїм різноманіттям. З усього безмежжя живих організмів, які населяють Галицький національний парк, комахи є найбільш чисельною групою біоти, як за кількістю видів, так й особин. Ми так звикли до них, що напевно важко уявити собі луки без метеликів і бджіл, ліси без жуків і мурах, болота без бабок і водомірок, а степи без численних коників і джмелів… Одні із них, як от комарі та мухи, нам дошкуляють, а інші, на кшталт, метеликів причаровують, чи до прикладу, бджоли і мурахи вражають своєю “працьовитістю”.
Андрій М. ЗАМОРОКА
На межі Галицького та Монастириського районів – між Івано-Франківською і Тернопільською областями – у краї опільських степів, є малесеньке село, назва якого Озерце. Воно, на перший погляд, нічим не примітне – таких сотні і тисячі по всій Галичині, але то тільки на перший погляд… У тихій вуличці, між сільських хат, у затінку лип, захованим від стороннього ока, знаходиться неймовірне явище природи, яке здатне подивувати досвідченого мандрівника і натураліста…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Спраглі різноманітних і свіжих атракцій, туристи із величезним захопленням їдуть на Скелі Довбуша у Бубнищі. Створені льодовиком кількасот тисяч років тому, вони манять до себе… Проте, є місця, де ще не ступала нога туриста, де все ще дика природа без полігонів пластикових пляшок, а предковічні камені без звичних ґрафіті… Ця місцина знаходиться поруч села Мединя у Галицькому районі Івано-Франківської оласті.
Андрій М. ЗАМОРОКА
“…9.05.2008 р. У реабілітаційний центр Галицького НПП поступив Крук (Corvus corax L.)… Знайдений і підібраний молодим пташеням… Поведінка зовсім ручної тварини. Птах, коли голодний, вільно літає на території садиби парку, голосно нагадуючи про себе. Нікого і нічого не боїться… 10.06.2008 р. Почав вперше самостійно брати їжу, до цього був годований з рук. 23.06.2008 р. Зранку птаха не було… Покинув територію садиби і більше не повертався. Птах цілком адаптувався до життя у природі…” Наведені цитати із журналу спостережень реабілітаційного центру, “Станіславівський натураліст” аж ніяк не міг залишити по за своєю увагою. Тож пропонуємо Вашій увазі продовження інтерв’ю із начальником наукового відділу Галицького національного природного парку паном Володимиром Бучком, яке ми розпочали ще з відвідин музею Парку.
* Щоб розумом глибоко осягнути – лат.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька тижнів тому “Станіславівський натуралісТ” опублікував враження про поїздку до музею Природи Галицького Національного Природного Парку, сьогодні ми пропонуємо Вам продовження цієї теми – інтерв’ю з начальником наукового відділу Парку паном Володимиром Бучком. Інтерв’ю було записане ще підчас відвідин музею у січні, проте, наша редакція вирішила спершу розповісти про музей.
Андрій М. ЗАМОРОКА
На тлі фінансово-економічних кризових явищ, газових воєн та нестабільності у світі, у Галицькому Національному Природному Парку відкрито музей природи. Маленьке провінційне містечко Галич на Західній Україні – колись велична столиця могутнього королівства Галичини – запрошує до національного парку. І як же цими запросинами не міг скористуватися “Станіславівський натуралісТ”? Ми пропонуємо Вам, разом з нами, здійснити фотоекскурсію у один з найбільш сучасних природознавчих музеїв України.
Часáми, коли сльотавий, зимний Станіславів, окутаний листопадовою мракою, дрімає в передчуванні перших морозів, а десь далеко за містом видніються засніжені обриси гір, закрадається відчуття якоїсь спустошеності і байдужості. Здавалося б, невідкладні справи, без всіляких докорів совісти (якщо така є), відкладаються до ліпших часів, і самі по собі вимальовуються в уяві десятки різноманітних варіацій аби лиш ніц не робити. Чим зайнятися у схожій ситуації, коли відчутний брак емоційності і приємних відчуттів, кожен ладен добирати на свій смак, жодної універсальності тут бути не може. Для себе, аби відігнати депресію і побороти сірі робочі будні, я знайшов просту за рецептурою, але помічну панацею – філіжанка моцної солодкаво-терпкої кави і альбом зі знимками, або на сучасний лад перегляд їх з монітору під улюблені переспіви. Якось в один з таких вечорів коли не було жодного натяку на робочий конструктив, пригадалася цікава літня мандрівка гірськими стежками Чорногори до відомого озера Несамовитого.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Науковцями Галицького національного природного парку, у кар’єрі, поблизу села Дубівці Івано-Франківської області було виявлено рештки мамонта. Про наявність там “якихось” кісток, науковий відділ парку дізнався від робітника кар’єру. Прибувши на місце, вчені побачили, що екскаватор, який знімав верхній шар лесу, практично цілковито знищив скелет доісторичної тварини. Збереглися лише уламок бивня та зуб, які були відкопані та перевезені у музей природи Галицького національного парку. Пропонуємо Вам фоторепортаж з місця розкопок. Фотографії люб’язно надані начальником наукового відділу паном Володимиром Бучком.