Андрій М. ЗАМОРОКА
На берегах сучасної Адріатики, в глибині печер Динарських Гір, куди ніколи не проникає світло, у холодних підземних озерах і потічках мешкають загадкові істоти протеї. Мало кому, окрім окремих дослідників, щастило бачити цих незвичайних, безбарвних і позбавлених очей істот. Однак, де губиться їх рід у пітьмі мільйоноліть?…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Клімотологічною несподіванкою року, що минув стало зменшення розмірів “традиційної” озонової діри над Антарктидою до мінімуму за увесь час спостережень, починаючи з 1982-го року. Запущені вченими стратосферні зонди – повітряні кулі із датчиками, не виявили над Антарктидою жодного прошарку повітря, що не містив би озону. У вересні-жовтні 2019-го – у період антарктичної весни, озонова діра займала площу 10 мільйонів квадратних кілометрів, що удвічі менше, ніж “звичайно”. Чи є це свідченням, що озоновий шар Землі відновився?
Андрій М. ЗАМОРОКА
За понад десятиліття наукових пошукувань на терені Галицького національного парку мене завжди вражало надзвичайне природне розмаїття такого невеликого терену: від півторастолітніх яличин і бучин, до старовікових заплавних і термофільних дібров, карстових і низових боліт, заплав, стариць і річок, і нарешті до лучних степів. І всюди мене чекало неймовірне розмаїття комашиного світу й найнесподіваніших знахідок: видів, що мали б траплятися лише високо у Карпатських горах або у південних степах Причорномор’я, чи на рівнинах Паннонії… Аж раптом трапились, здавалось би, звичайнісінькі для Поділля вусачі-коренеїди жовті, проте, дивна зовнішність яких не давала мені спокою впродовж кількох останніх років. І не дарма…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Допоки нещасних динозаврів малюють голими почварками, палеонтологи віднаходять все більше і більше доказів, що ці дивовижні істоти були опереними і вельми схожими на сучасних пташок, хіба, що лиш із зубами… Жахливий тиранозавр, зі своїми недорозвинутими мацьонькими “ручками”, більше був схожий на сучасних ківі, редуковані крила яких заховані під густим пір’ям. Стає все більш очевидним, що тероподові динозаври, на кшталт, велоцираптора, не “носили” свої передні кінцівки поперед тіла, а складали їх вздовж, як крила птахів. Але мова у статті піде не проце, а про хвіст динозавра, ідеально збережений у шматку бурштину.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Неймовірно, однак, звичний для землян дощ виявився унікальним для Сонячної системи, адже на жодній іншій планеті такого явища не спостерігається. Винятком є, хіба, Титан – 20-й супутник Сатурну, на якому проте, йдуть дощі не з води, а з рідкого метану… Астрономи більш, ніж впевнені, що водяні дощі на планетах є звичним явищем у Всесвіті, але для цього повинні виконуватись щонайменше дві умови: має бути вода і достатня кількість тепла. Впевненість впевненістю, однак необхідними є доказими. І ось тепер ми маємо ці докази – це результати дослідження далекої екзопланети K2-18b.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Поодинокі біологи в Україні чули за дослідження біорізноманіття методами середовищних проб ДНК, а ще менше мають досвід їх збору і опрацювання. Мені, свого часу, якщо так можна висловитись, пощастило бути причетним до освоєння цієї нової “диво-технології”. І допоки в Україні намагаються освоїти методику баркодинґу, у світову біологію, і зокрема екологію, увірвались передові методи середовищних проб або метаґеноміки, які ставлять не тільки усі дослідження біорізноманіття з ніг на голову, а й прискорюють їх на декілька порядків. Так-так, саме порядків! І підтвердженням цього є найсвіжіше дослідження, що вийшло друком цими днями.
Андрій М. ЗАМОРОКА
У часі останнього зледеніння, безмежні терени холодних тундрових степів від Іберії до Апалацьких Гір заселяли велетенські волохаті мамути. Їхні стада випасались на безлісих рівнинах, щовесни міґруючи з півдня на північ, а восени назад. Ця, фактично, ідилічна історія добігла свого трагічного кінця, коли клімат різко потеплішав, рівнини поросли лісами, а володарем у нових умовах стала людина. Мамути вимерли…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька днів тому група астрономів Смітсонівського Інституту оголосила про відкриття 20-ти нових супутників Сатурну – другої за розмірами планети Сонячної системи, знаменитої своїми кільцями. Вчені підрахували, що загальна кількість уже відомих супутників Сатурну складає 82! Це більше, ніж у найбільшої планети – Юпітера, що налічує лише 79 супутників…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Викопний фраґмент кістки 13-літньої дівчинки, названої дослідниками Денні, яка жила приблизно 90 тисяч років тому у печері Денисова в Алтайських горах, спричинився до несподіваного наукового відкриття. Виділення і розшифрування залишків ДНК показали, що одну половину вона успадкувала від неандертаців, а іншу – від денисівців…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька днів тому погодні радари Національної служби погоди США зафіксували дивну хмару (світлина вгорі), що перетинала територію трьох штатів – Індияни, Огайо та Пенсильванії. Метерологи були трохи спантеличені, оскільки дощу не очікувалось. Відповідь дали ентомологи – хмарою виявилась велетенська зграя комах, зелених чотарів! Двічі на рік ці неймовірні бабки здійснюють велику міґрацію через усю Північну Америку з узбережжя Карибського моря до Великих озер і навпаки.