Станіславівський Натураліст Posts

Жовтень 19, 2019
Усе, що залишолось від озера Чад, - це велетенське болото... Джерело ілюстрації: http://www.climate4you.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Майже дві тисячі років тому, давньоримський філософ Клавдій Птолемей звів воєдине усі ґеографічні знання античного світу, створивши найповнішу, на той час, мапу, якою послуговувались наступні півтора тисячоліття. У самісінькім серці Африки, посеред безводної Сахари, він зробив надпис “Libie Palus“, що означає “Лівійське Болото”. З тих пір, аж до початку ХІХ століття, ніхто з європейців не бачив “Лівійського Болота”, а коли у 1823-му експедиція Х’ю Клапертона вперше дісталася цієї місцини, то виявилось що то зовсім не болото, а велетенське прісне озеро, яке місцеві абориґени називають просто – “чад”, тобто “озеро”. Будучи шостим за площею у світі, озеро Чад, сьогодні, помирає відступаючи під натиском пустелі та людської цивілізації – за останні 40 років воно зменшилось на 95%!

Жовтень 19, 2019
Насінні папороті були домінуючою групою рослин впродовж 300-т мільйоноліть, розпочинаючи із пізнього девону, і завершуючи пізньою крейдою... Джерело ілюстрації: http://www.genesispark.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Подібно розриву бомби, гучно і безапеляційно, на увесь вчений світ, під завершення ХІХ століття, пролунало дивовижне відкриття, що ознаменувало з’яву із мороку мільйоноліть небачених досі папоротей із насінням! Це трапилось щойно, за кілька років, по смерті Дарвіна, коли його теорію еволюції усіляко шельмували і нещадно критикували. І ось вона – вимерла проміжна ланка між споровими і насінними рослинами, прямий доказ справедливості еволюції, наче холодний душ, остудила гарячі голови критиків… Одначе, з тих пір проминуло уже більше століття, і вартує задатися питанням: “Що ж ми знаємо про ці древні вимерлі рослини – насінні папороті? Яка сьогоденна їх візія?”

Жовтень 19, 2019
Мох як свідок кліматичних катаклізмів і причина наукових бродінь... Джерело ілюстрації: http://www.rbge.org.uk

Андрій М. ЗАМОРОКА

Цю історію важко було оминути увагою, оскільки вона торкається дуже дискусійної теми – змін клімату. Наприкінці жовтня 2013-го наукові оглядачі зарясніли заголовками, штибу “Небачене потепління поглинає Арктику”… Причиною для такого інформаційного вибуху став пресовий реліз групи науковців під керівництвом Ґіфорда Міллера із Університету Колорадо, що у США, ґрунтований на їх попередній публікації у міжнародному науковому журналі “Записки Ґеофізичних Досліджень” (Geophysical Research Letters). Те, як вони подали та інтерпретували результати своїх досліджень, заставило насторожитись багатьох вчених, одначе, стало поживним ґрунтом для усіляких спекуляцій екоалярмістів. Пропоную короткий аналіз суті їх дослідження і тенденційності у тлумаченнях.

Жовтень 19, 2019
Біосфера проявила неочікувану активність у відповідь на емісію карбону. Джерело ілюстрації: www.roughguides.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Позаяк, цьогоріч, концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі сягла історичної позначки в 400 часток на мільйон (тобто 0,04% маси атмосфери), а у кліматологічних наукових колах тривають бродіння стосовно неспроможності пояснити припинення глобального росту температур, оливи до вогню плеснули нові дослідження, які свідчать про значне поглинання карбону біосферою.

Жовтень 19, 2019
Реконструкція жінки Людини грузинської за черепом знайденим у Дманісі. Джерело ілюстрації: http://cdn4.sci-news.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Мабуть, настав час переписувати підручники із антропології та переглянути усі попередні візії людської еволюції. Саме такий висновок випливає із аналізу п’яти скелетів викопних людей віком 1,8 мільйоноліть із околиць містечка Дманісі, що у Грузії. Дослідники цих останків дійшли висновку, що усі знахідки ранніх викопних людей з Африки та Евразії належать одному, а не різним видам!

Жовтень 19, 2019
Вчені дипутують про час виникнення і предків квіткових рослин,які панують сьогодні на Землі. Джерело ілюстрації: starkeayresgc.wordpress.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Коли у 1956-му році Роберт В. Браун описав свого “ботанічного археоптерикса” – Санміґелію Левіса (Sanmiguelia lewisii Brown, 1956) із пізньотріасових відкладів Техасу (220 мільйоноліть назад), то здавалося, що давню дилему, йменовану “жахливою таємницею Дарвіна” – час виникнення покритонасінних рослин, було вирішено. Одначе, це тільки був початок гарячих дебатів та бродінь, адже деякі з палеоботаніків сумнівалися у приналежності Санміґелії до квіткових, оскільки достовірні знахідки останніх датуються лише початком крейдового періоду – 120-130 мільйоноліть назад… Відтак, маятник наукових візій з цього приводу періодично хитається то у сторону пермсько-тріасового то юрсько-крейдового періодів їх виникнення. Сьогодні, видається, він знову на стороні прихильників тріасової гіпотези, про це, власне, мова й піде далі…

Жовтень 19, 2019
Джмелі є ефективними запилювачами багатьох квіткових рослин. Джерело ілюстрації: www.jbnature.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Роль джмелів, як запилювачів незліченних дикорослих та й навіть культивованих людиною рослин, є беззаперечною та зрозумілою. Ці колоніальні бджоли сумісно еволюціонували із рослинами так, що декотрі з останніх уже не можуть існувати без джмелів. Рослини, у свою чергу, виробили велику кількість способів приваблення джмелів – це форма, текстура, колір, запах квіток. Сигнали, які подають рослини запилювачам є найрізноманітнішими, до прикладу, колір уже запиленої квітки відрізняється від ще не запиленої, відповідно у першій уже немає нектару, а в другій – є. Це зменшує витрату зусиль запилювачів і підвищує ефективність запилення. Однак, цьогоріч, вчені відкрили ще один спосіб комунікації між джмелями і рослинами – електромагнітні поля…

Жовтень 19, 2019
Стаґнація росту температур нижньої частини тропосфери Землі може обернутися глобальним похолоданням... Джерело ілюстрації: http://www.photosof.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Зі змінами клімату на Землі склалася парадоксальна ситуація, яку кліматологи не можуть хоч би якось вмотивовано пояснити. Справа в тому, що уже 15 років вчені не фіксують росту глобальних температур ні в атмосфері, ні в океані. І це за умови щорічного зростання викидів так званих “парникових газів”! І понад те, за останнє десятиліття, глобальні температури атмосфери демонструють тренд до зниження – якщо ця тенденція збережеться, то до 2100-го року температура на Землі знизиться на пів градуса! Невже ми стоїмо на порозі нового льодовикового періоду?

Жовтень 19, 2019
Потужні хеліцери Хейракантиума крапчастого - одного з десяти найотруйніших павуків Європи. Джерело ілюстрації: www.redbubble.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Арахнофобія – страх перед павуками, очевидно, є інстинктивною відразою до істот дуже відмінних від нас ссавців. Людей проймає первісний жах, коли вони спостерігають як ці потаємні багатоногі волохаті створіння, засідково, нападають на своїх жертв, вбиваючи їх своїм отруйним укусом… Цей страх настільки стійкий, що із вигодою експлуатується творцями фільмів жахів, але це не більше, ніж перебільшення і гра уяви. Звичайно, абсолютна більшість павуків є цілковито безпечними, проте, з-поміж них є й винятки, про які піде мова далі.

Жовтень 19, 2019

Електронна мікросвітлина Велетенського вірусу - Мімівірусу Акантамеби всеїдної. Джерело ілюстрації: http://www.sciencephoto.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Велетенські віруси для вірусологів, добряча частина з яких дивиться на них лише як на інфекційні біополімерні аґенти, а не живі орґанізми, стали громом серед ясного неба. Вони виявились доказом реґресивної еволюції клітинних істот і перетворення їх на досконалих паразитів – вірусів. Власне, цей факт беззаперечно визнав вірусів живими. Сьогодні, коли вчені вивили найбільші з відомих вірусів, вчергове було підтверджено справедливість редукційної еволюційної гіпотези їх походження. Проте, відкриття також породило дискусію: “Яка верхня межа розмірів вірусів?…”