Ремінісценції
Нічні експлорації Станіславівського парку (A. Z. 26.03.2009)
[...Так тихо у примарнім світлі ліхтарів,
Лише сміття ганяє вітер,
А місяць в гостроверхості дахів
Луну імпрез вечірніх витер.
Він помаранчем покотивсь долів,
Перечепивсь за шпиль катедри,
І мокрим бруком по путі
Сховавсь за стихлі верби...]
A.Z. “Тропічне сонце Станіслава”, 2007
Шпацер нічним Станіславовом (A. Z. 26.03.2009)
[...На Привокзальній Площі жебраки дріма,
На Площі Ринок каву п’ють панянки,
А в Станіславському Провулку гомін затиха,
І вулиця Коперніка заснула до світанку.
А бучні дефіляди в ілюмінатах ліхтарів,
В музикуванні світла водних фонтанацій
Збирають спрагле коліжанство, що за дня
Натомлене, задля забав веселих і вар’яцій:
І реготи за ґальбами питва хмільного у руках,
І у підвальних клубах джазові концерти,
І полум’я кохання у її й його очах,
Й гарячі поцілунки плоті дарувати…]
A.Z. “Тропічне сонце Станіслава”, 2007
Станіславівські міські мури XVII століття (A. Z. 26.03.2009)
[...Так млосно стане у Фортечному Провулку
Від серенад котячих голосів,
Й на Бельведерській вітер лунко
Калабаньками хлюпа по дощі...]
A.Z. “Тропічне сонце Станіслава”, 2007
Сучасний Станіславів - це купа руїн, на яких зростає нове місто (A. Z. 26.03.2009)
[...В цім царстві стін і арок,
Червоних коминів й облуплених веранд
Щораз із-за дахів жевріє ранок,
І табуни ворон летять понад…
А із вікон облізлих і блідих
Убого визирають мушкательки,
І світ Двора – такий Малий
Буде для них безмірно безкінечний...]
A.Z. “Тропічне сонце Станіслава”, 2007
Остання цитадель Станіславова (A.Z. 26.03.2009)
[…Арки зазирають до Дворів
Чорними бездонними очима
І бачать лиш примарність Днів,
Що пропливають поза ними.
Ці Стікси, що між двох світів:
Бундючного в помпезності фасадів,
Й безлико-сірого у глухості стінній, –
Луною сповняться людських оказій,
Віддасться звук від німості слідів,
Злетить під кам’яні склепіння
І перехожий Шляхом двох Світів
Пройде спокійно в надвечір’я...]
A.Z. “Тропічне сонце Станіслава”, 2007
Годинник станіславівської вежі (A.Z. 26.03.2009)
[...Розступляться Двора понурі стіни,
Як час проб’є на ратуші півдéнь,
І зникнуть ранку довгі тіні,
І у права увійде новий День...]
A.Z. “Тропічне сонце Станіслава”, 2007
Барокові вулиці Станіславова (A.Z. 26.03.2009)
[...А серце гулко клекоче
Дощівкою з цинкових ринв –
В небо злетіти хоче,
З шиб вибиваючи ритм.
Люди, дерева, машини,
Заліза і крові сплав –
Прокинеться місто сонне –
Місто без імені Станіслав…]
A.Z. “Місто без імені Станіслав. Вірш Дев’ятий”, 2006
