АКУЛИ – СТАРІ ЯК СВІТ І ВСЕОДНО МОЛОДІ

Паратріакіс тупоносий (Paratriakis curtirostris)
Паратріакіс тупоносий (Paratriakis curtirostris)

 Андрій ГЛОВ’ ЯК та Ігор ЮРКЕВИЧ

Коли хтось говорить слово “акула”, мимоволі виникає думка про страшного морського вбивцю, персонажа численних романів і фільмів жахів. І мало хто, напевно, замислюється: а звідки вони, “страшні людоїди”, з’явилися на Землі? Не могли ж вони з’явитись нізвідки? Учені вирішили розібратися в цьому питанні. Проводячи розкопки у всіх куточках світу, від Арктики до Антарктики, копіткі дослідники почали заповнювати книги про походження акул хитромудрими іменами – кладоселахія, томіобатіс, бандрінга, скапанорінхус. Пізнаючи походження акул, люди, можливо, зможуть таки знайти з ними спільну мову.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Сучасна акула-нянька (<em>Ginglymostoma cirratum</em>)
Сучасна акула-нянька (Ginglymostoma cirratum)

Коли ж з’явилися акули? Це питання надзвичайно актуальне в наукових колах. Багато учених припускають, що, оскільки девонські акули вже відносно розвинені в порівнянні з своїми предками — плакодермами, то перших акул слід шукати в силурі. Тим більше що знахідка кожної нової скам’янілості — це результат збігу багатьох чинників. Спочатку труп тварини повинен бути похоронений в товщі мулу в якому-небудь водоймищі з високим вмістом мінеральних солей, які дають осад, потім треба, щоб при поїданні трупа бактерії або тварини-стерв’ятники не перемололи кістки, потім необхідно, щоб кістки без пошкоджень просочилися мінеральними речовинами і пролежали під землею або мулом багато мільйонів років. Тому можна з високою упевненістю говорити про те, що як мінімум 75 % стародавніх істот нам невідомі. Навіть про відомих науці викопних акулах, часто-густо, мало що можна сказати… І це, недивлячись, на численні знахідки. Так от, приймаючи в розрахунк все сказане вище, з дуже великою вірогідністю можна сказати: акули існували в силурі! Акули – це нащадки риб-плакодерм. І дійсно, про це свідчить схожість будови плавників, нервової і кровоносної систем.

Викопна акула-янгол Скватина особлива (Squatina speciosa)
Викопна акула-янгол Скватина особлива (Squatina speciosa)

Ґрунтуючись на будові ротового апарату, черепа і способів живлення безлічі акул як стародавніх, так і сучасних, доктор С. Мосса розробив цілу теорію про походження цих дивовижних риб. Від пердкових видів, які мали ротовий апарат захоплюючого типу, пішли скати, із ротом смоктально-хапального типу, а від них – три гілки акул. Перша гілка дала катраноподібних, пилоносів і морських ангелів (ріжучий тип ротового апарату). Друга гілка – скатів-хвостоколів, від яких йдуть килимові акули і фільтратори (китова, гігантська, з великим ротом акули, деякі скати). Третя гілка дала кархародонових, ламноїдних акул, які знову ж таки є предками килимових акул. Інші ж нащадки колючих – куницеві акули, що мають дробильний ротовий апарат, з одного боку, і фільтратори, з іншого. Тобто доктор С. Мосс розбиває вщент поняття “акула” і “скат” і пропонує встановлювати заплутані “містки” між групами. Але найдивовижніше в тому, що ця система в цілому узгоджується з системою, заснованою на будові головного мозку! Отже, не дивлячись на всі “але”, залишати теорії доктора Мосса осторонь не можна.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Існує ще одна гіпотеза – набагато “старіша”, в світлі новітніх знахідок неймовірна, але все таки дуже цікава, – гіпотеза, викладена в книзі доктора В. Гааке. Він вважає предками всіх риб, а заразом і наземних хребетних, скатів. Перш за все, він вважає, що з поздовжніх плавників з боків тіла розвинулися плавники інших риб і кінцівки наземних істот. Далі, на користь гіпотези про появу наземних хребетних від скатів Гааке стверджує, що скати із-за форми і способу “залягання” на дні могли залишатися після відливу на березі в калюжках і, таким чином, пристосовуватися до життя на суші! Проте головним доказом ученого є форма хвоста скатів. Гааке стверджує, що довгий хвіст є ознакою низького ступеня розвитку! Але він не згадав про високорозвинуту акулу-лисицю, яка своїм довжелезним хвостом глушить рибу. Зі всіх цих доказів доктор Гааке робить “простий і ясний” висновок: скатоподібні спочатку вийшли на сушу, а потім дали початок чотирьом гілкам еволюції: перша повела до панцирних, які повернулися у воду, інша – до предків сучасних селахій, третя — до дводишних, що “наполовину повернувся у воду”, а четверта — до земноводних! А хвіст скатів, на думку дослідника, загнувся під час повзання сухопутних скатів вгору — і тому хвостові плавники у всіх риб, їх “нащадків”, також загинаються догори! Гіпотеза доктора Гааке, звичайно, оригінальна, але не витримує критики.
Мозок акул зазнав значного розвитку в еволюційному процесі. Його розвиток можна показати на прикладі мозку викопної акули, мозоку синьої акули і атлантичної котячої. Перш за все у викопної акули менші, ніж у будь-якої з сучасних, нюхові цибулини і мозочок. Значить, вона не володіла нюхом синьої або котячої акули і не орієнтувалася в товщі води. Слабкіше розвинений і довгастий мозок. Отже, залежно від ступеня розвитку, мозочок акули поділений на більше число часток; деякі ознаки, наприклад, величезні нюхові цибулини, можна віднести на рахунок “спеціалізації” як пристосування; чим розвиненішою є акула, тим більший об’єм всього мозку, зі всіма його відділами.
Існує думка що перші акули з’явилися в морях. Цей погляд застарілий і ґрунтується тільки на тому, що кладоселахія була морською мешканкою. З’явилися всі перші групи акул в річечках, ставках, озерах від прісноводих риб-плакодермів, і лише потім, з утворенням вільних екологічних ніш в системі океанічної фауни, перейшли в солону воду.
У багатих середньодевонських відкладеннях штату Огайо (США) знайдені останки одних з найстародавніших відомих акул. Найцікавіші з цих останків належать кладоселахії —акулі, яка відносилась до особливої групи, що за системою американського палеонтолога Б. Шеффера, вирізняється, з-поміж інших, за будовою головного мозку, походить безпосередньо від плакодерм, й не залишила відомих нам нащадків. Жила вона 375 млн. років назад. Серед знахідок останків кладоселахій особливо виділяється відбиток її тіла, на якому, крім скелета, можна розрізнити м’язи і нирки риби! Відбиток цей був знайдений в Клівлендських сланцевих відкладах. Крім цього, були знайдені також зуби цих акул. Вдалося встановити, що кладоселахії були дрібні — 0,45-1,2 м, зрідка до 2 м в довжину, і володіли торпедоподібним обтічним тілом, що дозволяло швидко пересуватися у пошуках здобичі. На спині у кладоселахій були два плавники з гострими шпильками, нерівнолопатевий хвіст був схожий на хвіст сучасної акули мако і посилювався у верхній лопаті продовженням хребта. Втім, ширина грудних плавників говорить про те, що кладоселахії були повільніші за сучасних родичів. Очі були великими, круглими і, мабуть, добре бачили. Вони були справжньою грозою риб того часу! Полювати зграями кладоселахіям не було вигідно, оскільки одна подібна їй рибина могла запросто знищити зграйку дрібніших морських мешканців. Про раціон кладоселахій говорять залишки риби в шлунках знайдених екземплярів. Але крупніші мешканці були для неї страшними ворогами, наприклад, плакодерми-артродіри на зразок шестиметрового диніхтіса і дев’ятиметрового дунклеостеуса. На зубах кладоселахий помітні сліди зносу – вони, звичайно, не змінювались так часто, як це відбувається у сучасних акул.
Зрештою акули – це частина морських екосистем, вони знаходяться на вершині, майже, всіх екологічних пірамід і є невід’ємним компонентом біоти. Проіснувавши 400 мільйонів років, переживши динозаврів, вони зіткнулися з людиною, яка ставить їх під питання виживання. акули не є небезпечними для людей, вони не мають злого умислу знищувати нас, вони просто є хижаками, що живуть у своєму середовищі, а людина вторглася у їхній світ і руйнує його. То хто ж є більш небезпечним?…

Автору буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. denis
    Лютий 7, 2010
    Reply

    як цікаво

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + 2 =