ОЗОНОВА ДІРА ЗМЕНШИЛАСЬ

Андрій М. ЗАМОРОКА

Клімотологічною несподіванкою року, що минув стало зменшення розмірів “традиційної” озонової діри над Антарктидою до мінімуму за увесь час спостережень, починаючи з 1982-го року. Запущені вченими стратосферні зонди – повітряні кулі із датчиками, не виявили над Антарктидою жодного прошарку повітря, що не містив би озону. У вересні-жовтні 2019-го – у період антарктичної весни, озонова діра займала площу 10 мільйонів квадратних кілометрів, що удвічі менше, ніж “звичайно”. Чи є це свідченням, що озоновий шар Землі відновився?

Озонова діра над Антарктидою має сезонний характер – вона виникає і розростається впродож полярної ночі, і зникає з настанням полярного дня. Причиною цього є виникнення полярного вихору – піврічного антициклону, що утворюється з колових вітрів. Полярний вихор утворюється щоосені, яка у південній півкулі розпочинається у березні, й існує до середини-кінця весни (жовтня-листопада). Вихор утворює зону високого тиску зі стовпом надхолодного повітря, температура якого може знижуватись до -90 градусів за Цельсієм, а іноді й нижче.

Типово, озонова діра над Антарктидою сягає розмірів 21 000 000 кв. км (площа двох Європ) у середині весни – жовтні місяці. Після цього швидко зменшується, оскільки розпочинається полярний день і підняття температури повітря призводить до розпаду полярного вихору. Тут слід додати, що зростанню концентрації озону і зникненню діри також сприяє сонячне світло полярного дня – озон синтезується у стратосфері під дією ультрафіолетових променів.

2019-й рік став несподіваним тим, що полярний вихор розпався на 1,5-2 місяці раніше, ніж звичайно. Цьому сприяло нагле стратосферне потепління наприкінці серпня, коли температура перевищила середнє багаторічне значення (яке вважається нормою для цього періоду року) на 24 градуси за Цельсієм. Зростання температур запобігло утворенню стратосферних хмар (виникають, коли температура знижується до -78 градусів), що відповідають за хімічну руйнацію озону. Кліматологи лише тричі (1988, 2002 та 2019 роках) спостерігали дочасний розпад полярного вихору над Антарктидою, у той час як над Арктикою це відбувається регулярно.

На сьогодні не встановлено прямого зв’язку між процесами глобальних кліматичних змін та тривалістю існування полярних вихорів. Так само як і не встановлено взаємозв’язку із емісією парникових газів і руйнуванням озону. Єдине джерело, яке відповідало за руйнацію озонового шару – фторхлорвуглеці, не використовується з 2000-го року. Хоча, тривалість життя цих сполук є значною, і як прогнозують фахівці, відновлення озонового шару після дії фторхлорвуглеців відбудеться не раніше 2070 року. Попри те, вчені обережно прогнозують збільшення озонової діри у 2020-му році

Залишайся у тренді – підпишись на “Станіславівський натураліст” на Facebook