ТАЄМНИЧІ МІҐРАНТИ

Андрій М. ЗАМОРОКА

Кілька днів тому погодні радари Національної служби погоди США зафіксували дивну хмару (світлина вгорі), що перетинала територію трьох штатів – Індияни, Огайо та Пенсильванії. Метерологи були трохи спантеличені, оскільки дощу не очікувалось. Відповідь дали ентомологи – хмарою виявилась велетенська зграя комах, зелених чотарів! Двічі на рік ці неймовірні бабки здійснюють велику міґрацію через усю Північну Америку з узбережжя Карибського моря до Великих озер і навпаки.

Зелені чотарі на міґрації. Джерело ілюстрації: https://www.flickr.com

На противагу знаменитій неймовірній за своєю красою міґрації метеликів монархів (Danaus plexippus (Linnaeus, 1758), що також двічі на рік перетинають Північну Америку з півдня на південь та назад, подорож зелених чотарів (Anax junius (Drury, 1773) не така відома. Це зв’язано з тим, що мчать ці прудкі бабки із великою швидкістю і на великій висоті. Згадані уже метеорадари виявили, що зграя зелених чотарів промчалась цього тижня над трьома штатами на висоті 3000 метрів та швидкістю близько 50 км/год! То й не дивно, що практично ніхто не помітив міґрації, окрім десятка-двох постів у Twitter…

Чотар зелений (Anax junius). Джерело ілюстрації: https://rangerrick.org

Щорічна міґрація зелених чотарів з півдня на північ і у зворотньому керунку займає три покоління. Весною, коли із німф на узбережжі Карибського моря, з’являються дорослі бабки, розпочинається їх тривала подорож на північ, тяглістю у 650-700 кілометрів. Досягши омріяних Великих озер, зелені чотарі відкладають у воду яйця й гинуть. Німфи розвиваються до кінця літа і на початку осені з них виходять дорослі комахи, які збиваються у великі зграї й міґрують на південь. Досягши морського узбережжя, вони відкладають яйця та помирають, як і їхні батьки. Впродовж зими на півдні розвивається третє покоління бабок, що ранньою весною направляється на північ для розмноження.

Життєвий цикл зеленого чотаря. Джерело ілюстрації: Hallworth and al., 2018

Цікавим є той факт, що міґрація зелених чотарів завжди співпадає у часі із міґрацією американського боривітра (Falco sparverius Linnaeus, 1758) – дрібного сокола, що є родичем нашого європейського боривітра звичайного, а також підсоколика малого (Falco columbarius Linnaeus, 1758) – поширеного і нас в Європі. Ці міґрації настільки корелюють одна з іншою, що орнітологи задаються питанням: “Хто чию міґрацію спричинює?”. Звичайно, зграї чотарів налічуюють десятки мільйонів, якщо не більше, особин, а кількість птахів на міґрації лише десятки тисяч. Одначе, чотарі ніколи не були на півдні, тоді як птахам цей шлях добре відомий… Заманливою є ідея, що комахи орієнтуються на птахів, однак вона радше – спекулятивна, а ніж наукова – надто різні рівні орґанізації в обох класів тварин. Та й що боривітри, а що підсоколики активно полюють на чотарів у часі міґрації – можливо птахи слідують за їжею? Так чи інак, але чому і головне яким чином відбувається міґрація бабок, наразі, залишається невідомим.

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

22 + = 23