Андрій М. ЗАМОРОКА
З’ява велетенської бджоли Волеса (Megachile pluto (Smith, 1860) сучасному світові озманенувалась рекордними торгами на eBay, де один-єдиний екземпляр було продано за 9100 доларів США! Пізніше було продано ще один екземпляр бджоли за 4150 доларів США! Це найдорожча бджола у світі! Її дороговизна зумовлена ж її рідкісністю, оскільки з часів подорожі Альфреда Расела Волеса (саме того Волеса, що ледь не обійшов Чарльза Дарвіна у першості створення теорії еволюції) Малайським архіпелагом у середині ХІХ століття, кілька екземплярів цього виду було зібрано лише наприкінці ХХ століття американським ентомологом Адамом Месером. З тих часів бджола більше не траплялась ні дослідникам, ні колекціонерам, аж до гучного продажу екземпляру у 2018-му через інтернетмагазин.
Альфред Волес, розповідаючи про дива природи, бачені ним у мандрівці Малайським архіпелагом, писав у своїй книзі, що бачив велетенську схожу на осу комаху, озброєну непомірними мандибулами, наче жук-олень. На підтвердження своїх слів він привіз цю неймовірну комаху до Британії, демонструючи її у своїй колекції. Це найбільша у світі бджола, що досягає 4 см у довжину, а розмах крил становить, майже, 6,5 см! У 1860-му році британський ентомолог Фредерік Сміт, опрацьовуючи колекції Волеса, описав її як новий для науки вид. Але народна назва – велетенська бджола Волеса – прижилася завдяки яскравим розповідям Альфреда Волеса.
Велетенська бджола Волеса розповсюджена на півночі Молукських островів, заселяючи лише три з них: острів Бакан, острів Хальмахера та острів Тідоре. Як і більшість острівних видів, велетенська бджола Волеса еволюціонувала в ізоляції набувши химерних рис зовнішнього вигляду і способу життя. Це ендемічний вид, який більше ніде у світі не трапляється. Характерним середовищем життя велетенської бджоли Волеса є рівнинні дощові тропічні ліси, що облямовують гірські хребти островів вздовж узбережної смуги. Сьогодні ці ліси знаходяться під найбільшою загрозою, оскільки їх вирубують для розвитку міст, курортів і розширення плантацій під тропічні фруктові культури та олійної пальми. З цих міркувань навіть вважалося, що велетенська бджола Волеса вимерла.
Окрім дощових тропічних лісів для існування велетенської бджоли Волеса необхідна ще одна умова – наявність надеревних гнізд термітів (Microcerotermes amboinensis Kemner, 1931), у яких самиці бджіл прогризають ходи і кладуть яйця. Велетенська бджола Волеса є мамітницею, вона не утворює колоній з тисячами робочих особин, а кладе яйця невеликими групами у надеревних термітниках. Біологія велетенської бджоли Волеса залишається цілковито невідомою. Дещо у цьому напрямку дослідив Адам Месер, який стверджував, що велетенські мандибули необхідні бджолі для збору ґуми із тріщин кори дерев анізоптерів (Anisoptera thurifera (Blanco) Blume). Він спостерігав за низкою гнізд термітів, де самиці бджіл облаштовували вивідкові камери, і дійшов до висновку, що ґумою вони обкладають стінки цих камер.
Проте зв’язок між термітами, анізоптерами та велетенськими бджолами Волеса залишається нез’ясованим. Незрозуміло чи бджоли просто використовують гнізда термітів як лише придатний субстрат для побудови власних, а чи може їх личинки є клептопаразитами термітів, чи для розвитку личинок бджоли необхідні спеціальні мікрокліматичні умови, що є лише у надеревних термітниках?… Так само незрозуміло навіщо їм ґума з дерев – для ізоляції кладки і личинок від термітів чи може від надлишкової вологи у дощовому кліматі?…
Позаяк би там не було, одначе, спільна експедиція дослідників зі США та Австралії нещодавно виявила велетенську бджолу Волеса у місцях її природного ареалу. Вони здійснили перше у світі фотографування і фільмування самиці у дикій природі. Разом з тим, дослідники підняли питання про охорону рідкісних й ендемічних видів комах та заборону торгівлі ними.
Be First to Comment