#25 БУЛГАНАЦЬКІ ГРЯЗЬОВІ ВУЛКАНИ – 100 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ

Андрій М. ЗАМОРОКА

25-й річниці незалежності України присвячується

[АР Крим]

Булганацькі вулкани – це добірне товариство відомих вчених і академіків. У кожному із тутешніх вулканів увіковічене видатне ім’я: тут і Володимир Вернадський, і Микола Андрусов, і Олексій Павлов, і Володимир Обручев, і Герман Абіх… І хоча бруд, який вивергають Булганацькі грязьові вулкани, може здатися, не надто достойним імен великих вчених, однак, саме він приховує знання про глибини надр України.

Булганацькі грязьові вулкани у древньому кратері-розколі на вершині булганацької антикліналі. Зліва добре видно найбільший із грязьових вулканів - вулкан Андрусова. Джерело ілюстрації: http://stepbystep-hdr.livejournal.com

На сході Керченського півострова, практично, на самінькому узбережжі Азовського моря, розташована справжня природна дивовижа – Булганацькі грязьові вулкани. Свою назву вулкани отримали від розташованого поруч села Булганак, у 1948-му році перейменованого радянською владою у Бондаренкове. Із татарської слово “булганак” означає “каламутний”, “мулистий”, “багнистий”, що цілковито відповідає тутешньому ландшафту.

Грязьовий конус на вершині вулкану Андрусова. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Булганацькі грязьові вулкани знаходяться на вершині пагорба, у давньому кратері діаметром понад кілометр, і завглибшки до 30-ти метрів. Природньо, грязьові вулкани приурочені до складок гірських порід, які мають вигляд параболи і називаються антикліналями. Власне, пагірб, на якому знаходяться вулкани, і є антикліналлю, так званою, булганацькою антикліналлю, через центр якої, у глибину надр, пролягає великий ґеологічний розкол. Сюди потрапляють ґрунтові та міжпластові води, які змішуються із нафтою і природним газом, і під тиском вириваються на поверхню, захоплюючи із собою уламки порід і глини.

Просторове розташування Булганацьких грязьових вулканів (Для збільшення масштабу зображення - клацніть по світлині)

На булганацькій антикліналі знаходиться 10 грязьових вулканів, які складають три основні центри вивержень. Основний осередок грязе-вулканічної діяльності приурочений до давнього кратеру, де розташовані 8 вулканів: у його північній частині – вулкани Андрусова, Вернадського, Абіха, Павлова і Тищенка, а у південній – Обручева. Більшість виверженого ними рідкого бруду стікає у Центральне озеро, яке, до слова, також є грязьовим вулканом. Воно безнастанно клекоче і булькає, багатьма великими і малими осередками, бурхливо вивільняючи рідкий бруд і газ. За три десятки метрів на схід, окремішньо стоїть грязьовий вулкан Ольденбурзького, а кілометром західніше від кратеру, діють вулкани Трубецького і Шилова.

Центральне Озеро - грязьовий вулкан на дні древнього кратеру, куди стікають рідкі виверження із сусідніх вулканів. У самому озері також відбуваються виверження, причому у багатьох осередках одразу. Скидається, наче озеро, клекочучи, кипить на малому вогні... Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Найбільшим у булганацькій групі є грязьовий вулкан Андрусова. Він має вигляд зрізаного конусу, на верхівці якого знаходиться кратер, що у перетині сягає 15 метрів. Вулкан Андрусова підноситься над довколишнім тереном на 7 метрів, а діаметр його основи складає близько 300-т метрів. Бруд активно вивергається не лише із центрального кратеру, а й із кількох невеличких бічних жерл, розташованих на схилах вулкану. Найбільше із бокових жерл отримало власну окремішню назву – Конус Абіха. Із центрального кратеру вулкану Андрусова вивергається розріджений бруд і ропа, а із бокових, – окрім згаданого, також вивергаються гази, нафтопродукти і уламки дрібних порід.

Грязьовий вулкан Шилова у західному осередку вивержень. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Цікава річ – кожен із вулканів вивергає бруд різний за своїм мінеральним складом. Вчені-ґеологи вважають, що це зумовлено різною глибиною “коренів” грязьових вулканів. Тобто, тріщини ґеологічного розколу є нерівноцінними за своєю глибиною, а відповідно із різних пластів вивергаються різні мінерали. У вулканічних брекчіях – грязьових викидах, наявні мінерали важких металів: плюмбуму, стибію, купруму, цинку і феруму, окрім того тут присутні мінерали із радіоактивними елементами, наприклад, стронцієм, цезієм, лантаном та ураном. Із розколів і тріщин активно просочується радіоактивний газ радон.

У наш час, Булганацькі грязьові вулкани перебувають у відносному стані спокою - великих вивержень тут не було, майже, століття. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

“Корені” великих вулканів, як от Андрусова, сягають пластів олігоценового часу (33-23 мільйоноліть тому). Звідси грязьові вулкани виносять переважно глини, а уламки гірських порід – пісковики, вапняки, мерґелі, алевроліти та різноманітні конкреції – мають більш молодий вік, й датуються міоценом (23-5 мільйоноліття до нашого часу) та пліоценом (5-2,8 мільйоноліття до нині).

Із кратерів витікають потоки рідкого бруду із уламками породи. Джерело ілюстрації: http://stepbystep-hdr.livejournal.com/

Активність Булганацьких грязьових вулканів, порівняно, є незначною – у їхніх кратерах постійно щось булькає і клекоче, часом, витікають потоки бруду. Однак, потужних вивержень, тут, не спостерігалось, майже, століття. Останній період високої активності Булганацьких грязьових вулканів припадає на 1926-й рік, коли із надр вирвались тисячі кубометрів рідкого бруду і уламків порід. У цей період, активні виверження спостерігались і в інших грязьових вулканів Керченського півострова, зокрема і у Джау-Тепе, про який ми говорили раніше. Дещо менше виверження Булганацьких грязьових вулканів відбулось у 1986-му році…

Грязьовий вулкан Павлова. Джерело ілюстрації: http://stepbystep-hdr.livejournal.com/

Булганацькі грязьові вулкани є ґеологічною пам’яткою природи місцевого значення, затвердженою у 2006-му році рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У 2015-му році кримська окупаційна адміністрація, попри те, що понизила у статусі інші природно-заповідні об’єкти (наприклад, Джау-Тепе), заповідний режим Булганацьких грязьових вулканів залишила незмінним. У майбутньому, після деокупації Криму, мус буде відновити національний природний парк “Караларський Степ“, до котрого приєднати розрізнені природні заповідні об’єкти, розкидані по Керченському півострові.

Попередня стаття циклу 100 природних чудес України: #24 Мармароський кристалічний щит. Наступна стаття – #26 Озеро Синевир.

Перелік: 100 природних чудес України.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+ та Livejournal

admin Written by:

2 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 2 =