#13 ГОРА ГОВЕРЛА – 100 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ

Вершина гори Говерли. Джерело ілюстрації: Андрій М. Заморока

Андрій М. ЗАМОРОКА

25-й річниці незалежності України присвячується

[Івано-Франківська та Закарпатська області]

Є в Україні місце, де літо триває ледь більше двох місяців: у червні тут ще не літо, а у серпні – уже не літо. А зима – 7 місяців; вона настає разом із жовтнем і закінчується із квітнем. Тут лише близько ста сонячних днів, а дощ таке звичне і часте явище, що місцеві гуцули склали легенду, буцімто, кинувши камінь у високогірне озеро, накличеш негоду. Це край, де навесні, квітує червона рута і то є гора Говерла.

Осіння Чорногора. Вигляд із Говерли. Джерело ілюстрації: Андрій М. Заморока

Гора Говерла є частиною гірського масиву Чорногори, де зібрані усі вершини-двотисячники України. З-поміж них гора Ребра – 2001 метр, гора Гутин Томнатик – 2016 метрів, Петрос – 2020 метрів, Піп Іван Чорногірський – 2028 метрів, гора Бребенескул -2035 метрів, а найвищою у цій низці є, звичайно, гора Говерла – 2061 метр. Вона ж і найвища точка України.

Весняна Чорногора на видноколі. Джерело ілюстрації: Руслан Жрак

Говерла є найвищою горою у зовнішніх Східних Карпатах, які простяглись із Польщі, через Україну, у Румунію. Звичайно, вона далеко не найвища карпатська вершина – дах Карпат – гора Штіт Ґерлаховскі (2658 м) – знаходиться у Татрах, на межі Польщі і Словаччини, який вищий за Говерлу, майже, на 600 метрів. Проте, Говерла манить сотні тисяч туристів річно. Влітку, сходження на Говерлу під силу кожному, а найліпший час для цього друга половина серпня і початок вересня, коли тут, як правило, панують антициклони із сухою і сонячною погодою. У той час як у червні-липні тут ллють дощі, причому, іноді, по кілька тижнів поспіль…

На початку травня на Говерлі ще справжня зима... Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Зимова Говерла вабить різноманітних відчайдух, екстремалів та альпіністів. У цей час сходження ускладнюється кількаметровим шаром снігу, морозами, шквальними вітрами і низькою видимістю через хмари. Найнебезпечніший час для подорожей на Говерлу – березень-квітень, коли сходять лавини. Сувора Говерла не пробачає необачності та легковажності, – майже, щорічно на її зимових, а часом і літніх, схилах гинуть люди – ті, хто не розрахував своїх сил, хто знехтував елементарними правилами техніки безпеки, хто просто вирішив розважитись чи пожартувати… Іноді гинуть і професіонали, які свідомо йдуть на ризик…

Схили Говерли в квіту... Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Сходження на Говерлу – це завжди фізичне навантаження, особливо для новачка, але це ще й сила духу і єдності українського народу, бо Говерла є, радше, символом, а ніж велетенською складкою земної кори… Звичайно, туристичний пік припадає на серпень, однак, усе цікаве на Говерлі у травні-червні. У серпні, тут чудова погода і ясні захопливі краєвиди, але це осінь – довкола пожухлі трави у пастельних півтонах… Травень-червень то є весна – гори налиті зеленню і всипані мільярдами квітів усіх барв – від ультрамариново-небесних до криваво-червоних і білосніжних…

Зарості жіночої папороті під Говерлою. Джерело ілюстрації: Андрій М. Заморока

Говерла – це розгорнена монографія природи, концентрат знань, який написаний не складними словами і незрозумілими термінами, а камінням, водою і життям… Щоб прочитати цю природну книгу треба бути лише уважним і спостережливим. З якої сторони б не починати сходження на Говерлу, кожному мандрівнику неодмінно доведеться пройти крізь висотні пояси: лісовий, субальпійський і альпійський. Насправді, якщо бодай трохи роззиратися по сторонах, то монотонну мандрівку через ліс можна зробити пізнавальною. У підніжжях Говерли зростають змішані буково-ялицево-смерекові ліси, а підіймаючись вище вони змінюються на чисті смеречини. Під їх наметом суцільними зарослями австрійської (Dryopteris austriaca Jacq.), розпростертої (Dryopteris expansa C. Presl.) і жіночої папоротей (Athyrium filix-femina L.). І чим старіший ліс, тим густіше зростають папороті.

Доронікум австрійський. Джерело ілюстрації: Андрій М. Заморока

Лісові стежки, що ведуть вгору, біжать вздовж гірських потоків, перетинаючи численні струмки із холодною кришталевою водою. До води підступають вільхи і кущові верби, які змикаються у суцільні галереї, а поміж них, подекуди проглядають жовто-гарячі квіти сугайників (Doronicum austriacum Jacq.) та жовтозілля Фукса (Senecio fuchsii C.C. Gmel.); схилені фіолетові кошики осоту Вальдштейна (Cirsium waldsteinii Rouy) і незвично великі сині квіти волошки м’якої (Centaurea mollis Waldst. et Kit); із зелені виринають велетенські фіолетові суцвіття цицербіти альпійської (Cicerbita alpina L.) і скромні білі квіти жовтецю платанолистого (Ranunculus platanifolius L.). А у травні-червні, усі узлісся і прогалини заквітчуються еликими блакитними квітами ломиносу альпійського (Atragene alpina L.).

Ясно-блакитні квіти Ломиносу альпійського - єдиної карпатської ліани. Джерело ілюстрації: Василь Маланюк

Чим ближче до верхньої межі лісу, тим меншими стають смереки – якщо у долинах вони сягають 40-а метрів у висоту, то тут всього 15-20. Ліс закінчується різко, наче обривається, відкриваючи панораму на вершину Говерли. Вище лісу – 1500 метрів над морем – розпочинається субальпійське криволісся із гірської сосни (Pinus mugo Turra), ялівцю звичайного (Juniperus communis subsp. alpina (Neilr.) Čelak.) та вільхи зеленої (Alnus viridis (Chaix) DC.) – це неозорі зарості важко прохідних чагарників, у яких з легкістю можна загубитися. На північних схилах Говерли, криволісся утворює морозостійка і вологолюбна гірська сосна, а на південних – сухолюбний звичайний ялівець. У субальпійській зоні змішуються лісові та альпійські види, утворюючи чудернацькі мозаїки.

На Говерлі квітне Червона рута! Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Криволісся закінчується на висоті 1900 метрів над морем і переходить у альпійські луки. Саме на межі між цими двома висотними поясами зростає червона рута – знамениту пісню, про яку, співають геть усі, а от як насправді виглядає ця чудова рослина, практично, ніхто не знає… Щоб побачити легендарне “чар-зілля” на Говерлу слід завітати до середини червня, коли усі схили гори вкриті криваво-червоними квітами. Поруч із нею квітнуть філіґранні ясно-фіалкові Сольданели угорська (Soldanella hungarica Simonk.) та гірська (Soldanella montana Willd.), небесно-синій Тирлич безстебловий (Gentiana verna L.), ясно-сніжна Сон-трава біла (Pulsatilla scherfelii (Ullep.) Skalický). А там, де ще лежить сніг, цвітуть ультрамаринові Шафрани Гейфеля (Crocus heuffelianus Herbich).

Квіти Сольданели гірської. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Схили Говерли посічені глибокими карами – слідами недавнього зледеніння. Щойно лиш, як 10 тисячоліть тому, Говерла була закута крижаним панциром льодовика, який повільно стікав по її північно-східних схилах, відкраюючи цілі скелі, він проорав три велетенські цирки. Саме тому схили, зі сторони Прикарпаття, є крутими і урвистими, але, у той же час, зі сторони Закарпаття, вони плавні і пологі, бо товща льодовика тут була меншою…

Справжнє диво - квіти Сну білого. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

З вершини Говерли відкриваються неймовірні панорами на довколишні хребти. З півночі, майже на відстані простягнутої руки, жовтіють Ґорґани з їх дикими камінними океанами. Із заходу масивно виступає подвійна вершина гори Близниця і цілий Свидівецький хребет, а ген далеко на півдні – стрімкий Мармарош. Сама ж Говерла розталювалась не осібно, а між двома вершинами – з північного заходу до неї приступає Петрос, а із південного сходу тулиться Брецкул, за яким ще на два десятки кілометрів простяглась Чорногора. Але то вже цілковито інша історія…

Попередня стаття циклу 100 природних чудес України: #12 Дельта Дунаю Наступна стаття – #14 Шацькі озера

Перелік: 100 природних чудес України.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal

admin Written by:

5 Comments

  1. Березень 24, 2016
    Reply

    Ну так, мав наочно можливість побачити, що таке клімат в тундровій зоні на півночі, але всерівно наша Говерла вже не дотягує до справжнього клімату тундри)

    • Березень 26, 2016
      Reply

      Звичайно, пане Magnovskyi, адже Говерла не є дуже високою верховиною.

  2. Листопад 14, 2017
    Reply

    Цього року вдалося побувати на Говрелі. довго планував це сходження, але постійно відкладав на потім. Після прочитання цієї статті https://v-mandry.com/goverla-misce-de-maye-pobuvati-kozhen-ukra%D1%97nec/ зрозумів, що відкладати можна вічною Потрібно діяти. Так сказати від мрій до дій))) Але зараз не про це

    Саме сходження не було дуже важким. Буди ділянки де довелося зупинятись і переводити дихання, але загалом норм. Мені ще дуже пощастило з погодою. Біля підніжжя було навіть трохи спекотно, а на вершині як раз норм. Був не великий вітер, але він не сильно заважав. Було сонячно і ясно, тож я міг сповна насолодитись краєвидами. Ніч я провів в наметі біля озера Несамовите потім рушив далі до гори Піп-Іван.

    Загалом Чорногірський хребет неймовірний. Тут прекрасні краєвиди. головне щоб пощастило з погодою, бо якщо буде туман, то ви не побачите цієї краси. По дорозі зустрів туриста який розповідав, що на Чорногорі вже четвертий раз і це вперше він потрапив в сонячну і безхмарну погоду))

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

38 − = 35