Андрій М. ЗАМОРОКА
Після довгих років досліджень, надій і віри, науковцям із НАСА вдалось виявити потічки у горах та каньйонах Марсу. Ці невеличкі струмки, наче на Землі, оживають з приходом марсіанського літа, зникаючи під кригою взимку. Наявність рідкої води на Червоній планеті виводить пошуки позаземного життя на новий етап – від гіпотези до його виявлення.
Марсіанське літо, звичайно, далеко не є найкомфортнішим часом, а сам Марс – не райський куточок, температура у цей період не підіймається вище нуля. Мабуть, спекою на Марсі слід вважати уже -10°С… Парадоксально, але тамтешні струмки розпочинають текти, коли температура підіймається до -20°С. Такі властивості може мати лише солона вода, на кшталт, ропи. І дійсно, супутникові спостереження за поверхнею Марсу, що ведуться із 2006-го року, демонструють, що на поверхні Марсу, особливо схилах каньйонів та гір, трапляються вузькі темні смуги. Вони різко виділяються на фоні довколишнього ландшафту. Вчені давно підозрювали, що у їх виникненні бере участь рідка вода, але якихось конкретних доказів того досі не існувало…
У своїй статті, у журналі “Природа. Ґеологічні Науки” (“Nature. Geoscience”) науковці описують відкриття гідратованих солей у темних смугах на схилах. За допомогою супутника, вчені здійснили спектроскопічний аналіз декількох ділянок поверхні Марсу, виявивши періодичну з’яву солей. З-поміж іншого, вони виявили перхлорати і хлориди маґнію та натрію, які найінтенсивніше проявляються впродовж марсіанського літа. Науковці стверджують, що така сезонність прояву солей на поверхні планети є беззаперечним свідченням наявності рідких потоків збагаченої ними води.
Імплікації з відкриття рідкої води на Марсі, у стосунку пошуку позаземного життя, вказують на вихід досліджень на новий рівень. Адже, за земною аналогією, ймовірність виникнення життя, як явища, є більшою за умов присутності рідкої води. Однак, зважаючи на суперекстремальні (за земними мірками – авт.) умови Марсу: низькі температури, розріджена і суха атмосфера, токсичні перхлорати у ґрунті, на планеті, якщо й існують живі істоти, то такі, що пройшли тривалий еволюційний шлях. За земними мірками, марсіанські живі істоти повинні бути екстремофілами, які пристосувались до жорсткого середовища своєї планети. У таких умовах, існування багатоклітинного і високо орґанізованого життя, видається малоймовірною. Проте, відкриття, бодай якихось, живих істот на Марсі, переверне наші уявлення про це явище – перед ученими тоді постане такий комплекс фундаментальних проблем, для вирішення якого потребуватимуться найліпші уми нашої планети.
Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal
Be First to Comment