СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПО-МУРАШИНОМУ

На Землі налічується щонайменше 50 тисяч видів соціальних тварин, чільне місце з-поміж котрих займають мурахи. Джерало ілюстрації: http://www.telegraph.co.uk

Андрій М. ЗАМОРОКА

Людина – істота соціальна. Ми потребуємо постійного і повсякденного спілкування із собі подібними; самоідентифікації із певною соціальною групою (професійна, етнічна, релігійна і т.д.); занурення у своє комфортне і безпечне нам середовище близьких людей. Розвиток інтернетових соціальних мереж – це початок якісно нового етапу еволюції людського соціуму. Однак, абстраґуймося від антропоцентричних візій і погляньмо довкола. Виявляється, щонайменше, 50 тисяч видів тварин на нашій планеті є соціальними істотами, які витворили свої суспільства. Здебільшого то є комахи: 20 тисяч видів бджіл, 30 тисяч видів ос, 12 тисяч видів мурах, 3-и тисячі видів термітів – усі вони, у більшій чи меншій мірі, є соціальними. Що ж таке соціалізація по-мурашиному?

Суспільність, як явище, сягає у минуле, щонайменше, на 200 мільйонів років – у тріасовий період мезозойської ери, – коли виникли перші колоніальні терміти. Сучасні молекулярні дослідження свідчать, що терміти – це високоспеціалізовані соціальні таргани. Тобто, перші суспільства були створені тарганами… Загалом, соціалізація, в ході еволюції, відбувалась незалежно у різних груп тварин. А порівняно, пізнє виникнення суспільств тварин (власне тварини еволюціонували від одноклітинних предків приблизно 800-750 мільйоноліть тому, а суспільність виникла лише близько 200 мільйоноліть тому – авт.), наштовхує на думку, що суто біологічна еволюція у біосфері, поступово замінюється на соціальну, і у далекому майбутньому (через сотні мільйоноліть – авт.) усі види тварин будуть колоніальними і суспільними… Але ж що лежить в основі соціалізації десятків тисяч комах, які перейшли від самітницького до громадського способів життя?

Колонії різних видів соціальних комах: а) терміти, b) оси, с) бджоли. Джерало ілюстрації: http://www.nature.com

Про те, як орґанізовані колонії термітів, мурах, бджіл і ос написано безліч наукових трактатів, розпочинаючи ще із XVIII століття. У найдосконалішому випадку, комашина спільнота ґрунтується на абсолютній владі однієї самки – королеви або ж матки, над іншими членами такого суспільства. Вона виділяє особливі речовини – феромони, які інтеґрують колонію у єдиний орґанізм, визначаючи поведінку кожного члена спільноти. Цікаво, що самці участі у житті колоній не беруть взагалі. Вони виконують лише функцію розмноження, після чого гинуть, а усі суспільні процеси здійснюють виключно самки – вони і робітники, і воїни, і заготівельники, і розвідники, і будівельники, і няньки, тощо. Загибель королеви, у високо соціалізованих комах, може спричинити загибель усієї колонії; у низько соціалізованих – її заміну на нову. У суспільствах комах цілковито відсутній індивідуалізм, який притаманний для ссавців. Очевидно, це спричинено відносною простотою будови головного мозку комах і нездатністю до складних, нешаблонних, поведінкових реакцій. Загалом, встановлення суспільних відносин у соціумах тварин, відмінних від людського, є завданням не з простих, тут залишається ще багато нез’ясованих аспектів, які потребують свого розкриття.

Взаємодія мурах у колонії нагадує злагоджену дію клітин і орґанів єдиного орґанізму, і так само керується з єдиного центру. Джерело ілюстрації: https://formicidae2014.wordpress.com

Одним із важливих об’єднавчих чинників у колоніях соціальних комах, на кшталт мурашиних, на рівні із виділеннями феромонів королевою, є явище, яке отримало назву трофалаксису. Суть явища полягає в тому, що будь-яка мураха завжди може попросити у іншої їжу, і головне, завжди її отримає. За звичай, фуражири – мурахи, які збирають їжу за межами колонії, або ж вирощують її на фермах, заковтують і частково перетравлюють її у своєму волі. Повертаючись у мурашник, вони вертають частину заковтнутої їжі, годують нею інших мурах, котрі задіяні у роботах всередині колонії, а ті у свою чергу – наступних і т.д., аж допоки уся їжа не буде цілковито засвоєна. При цьому формується дуже тісна соціальна мережа, де усі з усіма всім діляться, і де усі від усіх тісно залежать. Залежність між членами мурашиного соціуму настільки висока, що ізольована особина гине впродовж кількох днів, навіть при достатній кількості їжі, води і комфортних умовах середовища існування.

Трафалаксис - одна із найважливіших соціальних взаємодій у мурашиних колоніях. Джерело ілюстрації: http://www.ridelust.com

Експерименти (детальніше тут) над ізольованими від колонії групами та поодинокими мурахами показують, що тривалість їх життя дуже різко скорочується. У самотніх мурах вона триває небільше 6-10-ти діб, а у ізольованих груп – 60-100 діб. При цьому спостерігається гіперактивність самотніх мурах – вони намагаються віднайти шлях до колонії або ж своїх найближчих родичів. Така надмірна активність поступово загасає, аж поки комаха не гине. У той же час, ізольована група мурах самоорґанізовується у прототип мурашника, де між робітниками перерозподіляються обов’язки – фуражири збирають їжу і передають її робітникам всередині колонії. Таким чином, зберігається явище трофалаксису і соціальної мережі. Однак, що у самотніх, що у групи мурах, при їх ізоляції від колонії, виявляються серйозні розлади травлення у плані засвоєння їжі. Одна з гіпотез припускає, що трофалаксис не тільки покращує травлення, адже фуражири передають уже частково перетравлену їжу, але й активує нервові шляхи регуляції фізіологічних процесів і соціальної поведінки. Наприклад, у експериментах із двома ізольованими мурахами або мурахою і кількома личинками було встановлено, що тривалість їх життя приблизно втричі довша, ніж у самотніх особин. Тобто, процес годування свого родича діє заспокійливо на мураху і тварина зазнає значно меншого стресу. Процес трофалаксису у мурах можна порівняти із процесом вишукування бліх і вошей у групах приматів – у обох випадках, на виході, отримується ефект соціалізації.

Окрім всього, у самотніх мурах підвищується рівень нейрогормону октопаміну, який регулює рівень аґресії і відповідає за антисоціальну поведінку. Цей гормон наявний в усіх членистоногих та молюсків, і має комплексну дію, регулюючи як поведінкові реакції, так і формування пам’яті і закріплення рефлексів, так і силу дії м’язів… Цікаво, що отрута декотрих видів ос блокує октопамінові рецептори у їх жертв, при цьому жертва не гине, а стає “безвільним рабом” – “живою консервою” для личинки оси… Розуміючи роль цього нейрогормону в орґанізмі комах, і зокрема мурах, стають зрозумілі загальні риси побудови їх суспільства: трофалаксис активує шлунково-нервовий шлях інгібування октопаміну, а як наслідок – виникнення соціальної “слухняності” включно із розподілом на касти. Звичайно, наші розуміння фізіологічних і молекулярних механізмів орґанізації соціумів комах ще далекі від їх повноти, а пристосунки до людської спільноти є дуже наближеними. Соціологічний вимір еволюції – це один із новітніх напрямків розвитку біологічної науки, якому належиться зробити чимало важливих відкриттів, у тому числі й нашого з Вами походження.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. Лютий 11, 2015
    Reply

    50 тисяч видів тварин = 20 тисяч видів бджіл + 30 тисяч видів ос + 12 тисяч видів мурах + 3 тисячі видів термітів. Щось не так з математикою.

    • Лютий 12, 2015
      Reply

      Гм, так не усі вони є соціальними… Багато бджіл і ос є одиночними. Та й сказано там “щонайменше”…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

89 − 87 =